Громадянина неправомірно утримували у ТЦК та СП, а потім призвали до лав армії без медкомісії
Невідомі особи примусово доправили громадянина до приміщення Індустріального ТЦК та утримували 5 діб. Після чого його скерували на проходження військово-лікарської комісії, за висновком якої визнали придатним до військової служби та мобілізували. В той же час, через відсутність при собі будь-яких медичних документів від проходження ВЛК відмовився та по суті не пройшов медичний огляд. Про це зазначено в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду, оприлюдненій 16 жовтня 2025 року.
23 листопада 2024 року чоловіка було примусово доставлено до приміщення Індустріального ТЦК невідомими особами, де він безпідставно перебував до 27 листопада 2024 року включно. 25 листопада 2024 року через адвоката було подано прохання до слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра з проханням ухвалити рішення, яким негайно звільнити того, хто знаходиться у приміщенні Індустріального ТЦК. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 26 листопада 2024 року у справі №202/13972/24 зобов’язано начальника надати інформацію (документи) на підставі яких громадянина затримано та утримується в зазначеному приміщенні Індустріального ТЦК та негайно доставити до слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра. Однак, службові особи знехтували вказаним рішенням суду, яке вони отримали під особистий підпис 26 листопада 2024 року. Крім того, після отримання зазначеного рішення, та після його ігнорування, за викликом адвоката до поліції прибула слідчо-оперативна група, яку пропустили в приміщення для з’ясування правдивості його перебування у вказаному приміщенні та підстав невиконання рішення суду. При цьому, згідно з рапортом слідчого, який прибув на виклик, він дійсно знаходився в приміщені вказаного (рапорт додається), що підтверджує скоєння службовими особами кримінального правопорушення, передбаченого ст. ч. 3 ст. 382 Кримінального Кодексу України. У діях службових осіб вбачається склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 397 Кримінального кодексу України. 03 лютого 2025 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави у справі №554/14514/24, скаргу адвоката, в інтересах громадянина на бездіяльність службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч .2 ст. 397 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 06 грудня 2024 року задоволено та зобов’язано уповноважену службову особу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 397 КК України за заявою адвоката від 06 грудня 2024 року. Станом, на день подачі позову, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо внесених відомостей про кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 146, ч. 3 ст. 382, ч. 2 ст. 397 КК України не надано. Його 27 листопада 2024 року примусово було направлено на проходження військово лікарської комісії, за висновком якої, останнього визнано придатним до військової служби та здійснено призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період. В той же час, через відсутність при собі жодних медичних документів від проходження ВЛК відмовився та по суті не пройшов медичного огляду. Крім того, не отримував під особистий підпис направлення на проходження військово-лікарської комісії та повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби. На підставі вищевказаного, вважає, що його призов на військову службу під час мобілізації було здійснено не у відповідності до чинного законодавства, неправомірно та незаконно, були проігноровані всі застереження громадянина під час здійснення його призову на військову службу, відправивши його до військової частини для подальшого проходження військової служби. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Ним на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову.
У відгуку на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Яке рішення ухвалив суд?
Апеляційну скаргу чоловіка задовольнили частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року в адміністративній справі №160/6554/25 скасували та ухвалили у справі нове судове рішення. Позов задовольнили частково. Визнали протиправним і скасували наказ начальника, в частині призову на військову службу під час мобілізації громадянина до військової частини. Зобов’язали військову частину прийняти рішення про звільнення його від проходження військової служби та виключили солдата зі списків особового складу військової частини. В іншій частині позовних вимог відмовили.
“Відповідачем не надано, передбачених порядком №560, доказів вручення повістки позивачу, якою він був викликаний до приміщення Індустріального ТЦК та СП. На підставі викладеного встановлено відсутність будь-яких правових підстав його знаходження на території збірного пункту. З метою ефективного захисту порушеного права позивача та повного його відновлення буде зобов’язання військової частини в особі командира цієї в/ч прийняти рішення про звільнення позивача від проходження військової служби та виключення його зі списків особового складу. Колегія суддів зазначає, що попри той факт, що після видання оскаржуваного наказу, такий наказ вичерпав свою дію реалізацією, позивач не позбавлений права в судовому порядку оскаржити індивідуальний акт суб’єкта владних повноважень, який безпосередньо стосується його прав та законних інтересів. Отже, у разі видання суб’єктом владних повноважень, в цьому випадку начальником військової частини наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, позивач, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу (наявність у нього відстрочки від проходження військової служби), має законне право звернутись до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу в частині, яка безпосередньо стосується позивача. Колегія суддів з урахуванням вищевикладеного доходить висновку, що такий спосіб судового захисту як визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, є ефективним та належним, не призводить до порушення публічних правовідносин щодо проходження громадянами військової служби за мобілізацією, а навпаки дозволяє попередити в майбутньому порушення прав та законних інтересів як позивача, так і інших громадян з боку районного ТЦК та СП, а тому наказ начальника військової частини про призов на військову службу під час мобілізації від 27 листопада 2024 року №286, в частині призову на військову службу під час мобілізації його до військової частини є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок неповного з’ясування обставин та порушення норм матеріального права, суд першої інстанції при ухваленні судового рішення про відмову у задоволенні позову дійшов помилкових висновків, а отже апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову”, – наголосив суд.