Дональд Трамп знову проявляє зацікавленість до Гренландії, характеризуючи її “вигідною інвестицією в нерухомість” та питанням стратегічної безпеки для Сполучених Штатів. Це породило тривогу в Данії та серед європейських керівників, які в цьому вбачають загрозу суверенітету та єдності НАТО.
Крига тане, а емоції розпалюються. Найбільший острів у світі, який протягом століть вважали неосяжною білосніжною пусткою, несподівано опинився в епіцентрі геополітичної бурі. Натхненний Президент США Дональд Трамп, після дивовижної операції у Венесуелі, серйозно активізувався та наполегливо йде вперед майже на всіх напрямках.
На початку свого другого терміну Дональд Трамп постійно повторював, що Штати “мають отримати” Гренландію, визначаючи це як питання стратегічної та глобальної безпеки. Йшлося в першу чергу про протидію росії та Китаю в Арктиці. Однак згодом напруга зменшилася, всі звикли до “проявів нерозсудливості” та порожніх обіцянок Президента США. І тут трапляється відома подія у Венесуелі. Дещо змінюється. Америка проголошує Західну півкулю “винятковою зоною” своїх інтересів. Фактично Трамп витягує із забутих архівів “Доктрину Монро” 1823 року, пристосовуючи її до нинішніх реалій. Це повернення до ідеї “Америка для американців”, де будь-яка присутність чи вплив інших країн у Західній півкулі сприймається як пряма загроза для США.
Доктрина Монро була надзвичайно важливою, і ми її забували, але більше ми про неї не забуватимемо. Наша нова стратегія безпеки – це лідерство в Західній півкулі
– заявляв Трамп.
І велика біда маленькій Данії контролювати величезний острів, який раптово перетворюється на територію історичного переділу світу. Нові висловлювання Дональда Трампа про те, що охорона Гренландії – це лише “дві собачі упряжки”, викликали в Копенгагені непідробну настороженість. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен назвала цей період “критичним моментом”.
Ми знаходимося на перехресті доріг. Якщо американці відвертаються від західного союзу і загрожують партнеру, чого ми раніше не бачили, – все зупиниться
– заявила вона.
Для Трампа Гренландія – це “велика операція з нерухомістю”. Для Данії – це питання суверенітету та непорушності королівства. Але чи тільки в емоціях суть? Трамп наголошує на тому, що Данія витрачає на захист острова незначні кошти, в той час як США утримують там стратегічну базу Туле, яка є частиною системи раннього оповіщення про ракетний удар. І ось риторичне питання: чи не правий Трамп?
А чому Гренландія взагалі “зелена”?
Давайте трохи відхилимось. Подивившись на карту, і хоча б на рівні початкової школи знати англійську – постає питання. Чому ця біла пляма дивним чином називається зеленою? А все тому, що історія назви Гренландії – це один із перших в історії прикладів успішного маркетингу.
У 10 столітті вікінг Ерік Рудий, вигнаний з Ісландії за вбивство, відплив на захід і знайшов величезний острів. Щоб заманити туди колоністів, він назвав його Greenland (“Зелена земля”), хоча 80% території вкрито льодом. Натомість Ісландія, яка насправді набагато зеленіша, отримала свою назву від перших поселенців, які прибули туди у сувору зиму і побачили лише фіорди, заповнені кригою. Ось такий цікавий, інколи кумедний факт.
Як Гренландія опинилася під контролем Данії?
Гренландія опинилася під контролем Данії в результаті тривалого історичного процесу, який поєднав середньовічні домагання та колоніальну політику. У 10 столітті, острів заселили норвезькі вікінги (хто їх туди привів ми вже знаємо), і формально він вважався частиною Норвегії, а згодом – Дансько-норвезької унії. Після зникнення скандинавських поселень у 15 столітті Гренландія на кілька століть зникла з європейського політичного простору. Фактичний контроль Данія встановила у 1721 році, коли місіонер Ганс Егеде за підтримки корони заснував перші постійні поселення. У 1953 році Данія скасувала колоніальний статус Гренландії та інтегрувала її до складу королівства, надавши жителям громадянство і парламентське представництво. З 1979 року Гренландія має автономію, а з 2009-го розширене самоврядування, хоча оборона і зовнішня політика залишаються за Данією.
Чому Гренландію – це острів скарбів і світового домінування?
Чому США так сильно прагнуть контролювати цей острів? Все як завжди про гроші, але не тільки. Під гренландським льодом знаходяться поклади нафти, газу та, що найважливіше сьогодні – рідкоземельних металів, необхідних для виготовлення смартфонів та електромобілів.
Не тільки штати такі кмітливі. Китай активно намагався інвестувати в гренландські аеропорти та шахти, але штати заблокували ці угоди через Данію, усвідомлюючи, що економічна присутність Китаю в Арктиці – це пряма загроза національній безпеці США.
І звичайно, куди ж без росіян. росія мілітаризує Арктику шаленими темпами. Гренландія – це “непотоплюваний авіаносець”, який контролює найкоротший шлях для ракет між РФ та США через Північний полюс. Про це зовсім недавно заявив віце-президент США Венс.
Чи зробили європейці та данці все необхідне для охорони Гренландії та збереження її ролі основи світової безпеки та протиракетної оборони, відповідь очевидна – ні
– заявив Венс.
Тобто політик натякає на те, що у випадку ядерної війни – Гренландія матиме стратегічне значення у перехопленні ракет.
Реакція світових лідерів на можливу анексію Гренландії
Європейці вперше за багато десятиліть заговорили про США не як про гаранта безпеки, а як про можливий “ризик”. Спільна заява лідерів ЄС: 6 січня 2026 року ключові країни Європи: Франція, Німеччина та Британія оприлюднили заяву, де чітко підкреслили: “Данія та Гренландія, і лише вони, мають визначати своє майбутнє”.
Президент Франції Еммануель Макрон та Прем‘єр-міністр Британії Кір Стармер намагаються переконати Трампа, що стратегічні цілі (стримування Китаю та Росії) можна досягти через посилення існуючих угод, а не через анексію. Нідерланди та Норвегія: Окремо наголосили, що суверенітет союзника по НАТО є непорушним. МЗС Норвегії заявило: “Сама ідея НАТО буде зруйнована, якщо США заберуть Гренландію силою”.
Чи розвалиться НАТО через Гренландію?
Ситуація навколо Гренландії б’є в саме серце Альянсу – Статтю 5 про колективну оборону. Якщо одна країна НАТО (США) загрожує територіальній цілісності іншої (Данії), Альянс втрачає сенс. Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен прямо попередила: “Якщо США атакують Гренландію – все зупиниться, включно з НАТО”.
У дипломатичних колах вже обговорюють радикальні сценарії. Наприклад, Гюнтер Фелінгер (голова Австрійського комітету з розширення НАТО) припустив, що у разі силового захоплення острова європейські країни можуть конфіскувати всі військові бази США на своїй території – від Рамштайну в Німеччині до баз у Румунії та Італії.
Проте Європа залишається Європою, спокійною, зваженою, на жаль, безпорадною. Financial Times зазначає, що штаб-квартира НАТО у Брюсселі наразі зберігає тривожне мовчання, намагаючись не спровокувати Трампа на ще більш різкі кроки перед проміжними виборами в США у листопаді 2026 року.
Головне питання. А гренландців хтось питав?
Сам народ Гренландії (близько 57 000 осіб) налаштований рішуче. Опитування показують, що 85% жителів виступають проти приєднання до США, але й так само абсолютна більшість не бажає бути і у складі Данії. Ці незалежні люди не хочуть бути “об’єктом нерухомості” в геополітичній грі. Вони прагнуть незалежності.
Дилема України: наддержава Штати чи відданий друг Данія
Для України ситуація виглядає як типовий дипломатичний шпагат.
З одного боку, США – наш головний стратегічний союзник, якими б у нас не були зараз розбіжності – всі все чудово розуміють. З іншого – Данія стала для нас взірцем “нового конструктиву”. Як людина, що працювала в Миколаївській ОВА, я бачив цей процес зсередини. Королівство Данія взяла шефство над південним регіоном. Це країна, яка не просто обіцяє – вона робить. Вони першими взяли під опіку цілу область, їхня допомога в інфраструктурі, водопостачанні та відбудові Миколаєва – це надзвичайно цінний внесок. Ба-більше, країна активно співпрацює з Україною у сфері ОПК. Це перша країна НАТО, яка дозволила будівництво українського заводу для військових потреб. Більш того, держава порушила понад 20 різних правил і законів, уявіть наскільки це неймовірно. Європа… порушує… норми… Це фантастика.
Що робити Україні у ситуації з можливою анексією частини Данії?
Не ставати на чиюсь сторону. Це конфлікт всередині НАТО. Україна має підтримувати єдність Альянсу. Захист через Данію: Ми можемо бути голосом, який нагадує США, що “малі” країни Європи є надзвичайно ефективними союзниками.
Використовувати кейс Гренландії: Показувати США, що ми розуміємо їхні стратегічні інтереси в Арктиці, але наголошувати на важливості міжнародного права – принципу, який захищає і Гренландію від “поглинання”, і Україну від анексії.
Україна в жодному разі не може визнати або підтримати насильницький перехід Гренландії до США, навіть під тиском Вашингтона. Ми вже 12 років боремося проти російської логіки “права сильного”. Якщо Київ визнає право Трампа “забрати” територію через її стратегічну важливість, ми автоматично легітимізуємо аргументи Путіна щодо Криму чи Донбасу, а потім Херсону та Запоріжжю. Визнання “гренландського сценарію” зруйнує нашу власну юридичну позицію в міжнародних судах. Наша зброя – це міжнародне право.
Як мудро вийти з тупика та не допустити війни у Гренландії?
Загалом збоку ситуація навколо Гренландії виглядає як катастрофа, де зіткнулися американський прагматизм, європейські цінності та глобальні загрози. Проте вихід є, і він полягає не в площині “купівлі-продажу”, а в площині нового типу партнерства.
Замість одноосібного контролю США, НАТО може розгорнути в Гренландії постійну багатонаціональну місію за прикладом балтійських країн. Це заспокоїть Трампа, адже присутність військ Альянсу (включно з американськими) посилиться, але при цьому суверенітет Данії залишиться недоторканним. США отримають безпеку, а Європа – збереження кордонів.
Ресурсний альянс замість анексії. Замість того, щоб намагатися “заволодіти” шахтами Гренландії, Вашингтон, Копенгаген та Нуук (столиця Гренландії) можуть укласти тристоронню економічну угоду. США інвестують у видобуток рідкоземельних металів, щоб витіснити Китай. Гренландія отримує технології та робочі місця. Данія залишається гарантом політичної стабільності. Це “угода про спільний розвиток”, яка дасть Трампу омріяні ресурси без порушення міжнародного права.
Також можна застосувати модель, за якою США мають угоди з такими країнами, як Палау чи Маршаллові Острови. Гренландія може отримати ще більше автономії від Данії, уклавши прямий оборонний пакт із США, але формально залишаючись у складі Данського королівства. Це дозволить США “піклуватися про безпеку острова” (як того хоче Трамп), не руйнуючи при цьому НАТО.
Україна може виступити посередником, апелюючи до власного досвіду. Ми можемо запропонувати формат “Арктично-Балтійського безпекового діалогу”. Наша позиція проста: ми вдячні США за зброю, а Данії –за F-16, відбудову того ж Миколаєва та розвиток ОПК. Ми зацікавлені в тому, щоб наші союзники не сварилися, поки Росія розпалює світ.
Якщо Трампу вдасться подати це як свою дипломатичну перемогу (посилення присутності США без пострілів), а Данія збереже свою цілісність – світ уникне катастрофічного розколу. Це буде перемогою для всіх. Мир у Гренландії – це стабільність у НАТО. А стабільність у НАТО – це єдиний шлях до перемоги України.