Абонентці Київстар змінили SIM-картку Київстар та отримали позики на загальну суму 30 718 гривень
У жінки заблокували номер телефону та віддалено замінили SIM-карту через персональний кабінет у системі «Мій Київстар». Згодом вона дізналася про оформлені кредити на загальну суму 30 718 гривень. Про це повідомляється в ухвалі Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, яка була оприлюднена 4 червня 2025 року.
Жінка клопоче про визнання нечинними: угоду від 01.07.2018 року, укладену з ТОВ «Фінансова компанія «Бізнес капітал» на суму 2 500 гривень з терміном дії до 04.12.2018 року; угоду від 02.07.2018 року, укладену з ТОВ «Веллфін» на суму 1 200 гривень за терміном дії до 05.07.2018 року; угоду від 01.07.2018 року, укладену з ТОВ «Прості займи» на суму 2 100 гривень зі строком дії до 16.07.2018 року; угоду від 01.07.2018 року, укладену з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на суму 4 тисячі гривень зі строком дії до 25.07.2018 року; угоду від 01.07.2018 року, укладену з АТ КБ «ПриватБанк» на суму 20 918 гривень зі строком дії до 30.06.2020 року. Відповідно до даних Українського бюро кредитних історій в кредитній історії стосовно неї є інформація щодо укладених від її імені зазначених спірних кредитних угод у період з 01.07.2018 року по 02.07.2018 року. Вона вказані кредитні угоди не підписувала та стала жертвою внаслідок шахрайських дій. 22.06.2018 року двоє осіб під приводом того, що вони проїздом біля місця проживання на море, завітали до неї та повідомили про намір повернути гроші за державною програмою утеплення. Повернення коштів здійснювалося за допомогою програми Приват-24, для чого сфотографували її кредитну картку АТ КБ «ПриватБанк» (обидві сторони). Однак гроші повернути у них не вийшло, тому вони зазначили, що зроблять це іншим разом. Для входу в додаток Приват-24 використовувала мобільний номер стільникового оператора ПАТ «Київстар». 30.06.2018 року вказаний мобільний номер був заблокований, намагалася його відновити, проте безрезультатно. В період часу з 30.06.2018 року по 04.07.2018 року вказаний мобільний номер не використовувала, і згодом змінила фінансовий номер в АТ КБ «ПриватБанк» на інший. 18.01.2019 року їй стало відомо про підписання від її імені зазначених спірних угод позики.
ПАТ «Київстар» на виконання ухвали Широківського районного суду Дніпропетровської області від 12.08.2020 року надало відомості про те, що з 29.06.2018 року по 04.07.2018 року послуги абоненту надавались без указівки персональних даних (анонімно), а тому стверджувати, що саме жінка була користувачем даного телефонного номера у компанії немає підстав. Разом з тим 29.06.2018 року здійснено заміну SIM-картки на нову SIM-картку з тим самим телефонним номером. 30.06.2018 року було проведено процедуру дистанційної зміни SIM-картки через персональний кабінет в системі «Мій Київстар». Відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 11.09.2020 року, 11.07.2018 року клієнтка через термінал ввела номер телефону як фінансовий.
Яким було рішення суду?
Суд відмовив жінці у задоволенні позову. Вона вимоги про визнання відсутності обов’язку боржника за спірними угодами позики не пред’являла, а отже вимога про визнання нечинними спірних угод є неналежною, оскільки не призведе до поновлення порушеного права.
“Суд прийшов до висновку, що позивачка обґрунтовує свої вимоги тією обставиною, що вона не укладала спірних угод позики (кредиту), оскільки втратила доступ до свого номера мобільного телефону, на який надходили одноразові ідентифікатори (ОТР паролі), необхідні для електронного підпису. У той же час способом захисту позивачка обрала конструкцію визнання недійсними спірних угод. При цьому, неукладеність передбачає відсутність підтвердження виявлення волі позичальника на укладення спірних угод, в той час, як недійсність передбачає те, що угода відбулася, а сторони виразили своє виявлення волі на зміну цивільних прав та обов’язків. Наслідки недійсності не можуть застосовуватись до правочину, який не здійснено. Визнання угоди недійсною є неналежним способом захисту у випадку заперечування самого факту укладення правочину через відсутність виявлення волі (підробку підпису). Такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права шляхом визнання відсутності обов’язку боржника за угодою. Позивач вимоги про визнання відсутності обов’язку боржника за спірними угодами позики не заявляла, а отже вимога про визнання нечинним спірних угод є неналежною, оскільки не призведе до поновлення порушеного права. Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.