На думку експерта Сергія Шабовти, СБУ слід вивчити діяльність ексзаступника очільника Державіаслужби Ігоря Зелінського, який узаконив папери російської підсанкційної фірми. Це могло збагатити рф на мільйони доларів.
Рішення службовців у галузі авіаційної охорони під час війни мають оцінюватися не тільки з огляду на формальне виконання положень, а й з огляду на дійсні загрози для національної безпеки. Отже, дії колишнього заступника глави Державіаслужби Ігоря Зелінського, який був залучений до ухвалення постанов на підставі документів російської підсанкційної компанії, наданих вже після повномасштабного вторгнення, потребують особливої та професійної ревізії Службою безпеки України. Таку думку в коментарі УНН висловив фахівець із безпеки Сергій Шабовта.
Наприкінці грудня віцепрем’єр Олексій Кулеба подав кандидатуру Ігоря Зелінського на крісло очільника Державіаслужби на розгляд Кабінету міністрів України. Ймовірно, таким чином він намагається обійти проведення відкритого конкурсу на цю посаду, оскільки прозорий вибір планують відновити до осені поточного року.
Чим прославився Зелінський?
Ігоря Зелінського зняли з посади заступника глави Державіаслужби в лютому минулого року. Як повідомляв УНН раніше, представники українського авіаринку характеризують період роботи Зелінського на посаді заступника глави Державіаслужби (2020-2025 роки) як час планомірного та навмисного руйнування транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі було понад 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилось всього два, і ті без можливості літати.
Фахівці стверджують, що саме за ухвалами попереднього керівництва Державіаслужби (очільника регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці машини були виключені з українського реєстру та по суті перейшли під контроль росії. У цей період також були прийняті регуляторні постанови, спрямовані на створення штучних перешкод для експлуатації Іл-76 в Україні, що вочевидь є підривом обороноздатності держави.
Крім цього, ще з 1990-х років в можна було використовувати літаки Іл-76МД без зайвої паперової роботи з їх переоформлення між різними структурами, зокрема Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обов’язки очільника Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перепон для застосування транспортних літаків в інтересах України.
Проте, вже через пів року, в грудні, він змінив думку, стверджуючи, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. Внаслідок цього використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковане. Крім того, це рішення призвело до простою літаків та додаткових витрат з бюджету на їх утримання, що є матеріальною шкодою державі.
Слід зауважити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна ввела санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка співпраця з цим російським підприємством заборонена.
Незважаючи на це Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. По суті, таким чином він легалізував використання документів установи країни-агресора, що, за підрахунками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів прибутку.
Більш того Зелінський знехтував тим фактом, що в Україні є сертифікована структура, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський змусив експлуатантів літаків Іл-75 вибирати: або працювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Злочин супроти держави
За словами Шабовти, механізм застосування санкцій у багатьох випадках був юридично вразливим, однак після їх запровадження держава все ж повинна забезпечити суворий контроль за їх дотриманням. Оскільки за порушення закону про санкції, особливо якщо це стосується структур і підприємств, пов’язаних із оборонно-промисловим комплексом держави-агресора, передбачена кримінальна відповідальність.
Експерт наголошує, що у випадку можливих постанов або дій, які створювали умови для співпраці з підсанкційними суб’єктами або узаконення їх паперів, може йтися не про службову халатність, а про злочин супроти держави.
“Це не адміністративна відповідальність, а це дуже суворі і грубі порушення (прийняття постанов на підставі документів підсанкційної російської компанії, що входить до складу ОПК росії – ред.), порушення чинного законодавства під час війни, бо вони стосуються саме структур, пов’язаних з державою-ворогом. І звісно, що в першу чергу, я впевнений в тому, це функція Служби безпеки України. Бо те, що стосується зовнішніх відносин, для того є контррозвідка, для того є інші відділи… Відповідь одна тільки – це злочин супроти держави Україна, якщо такі факти є. Ну а тут повинні допомагати ще й журналісти – розголошувати такі випадки”, – зазначив Шабовта.
Коментуючи можливу роль Ради національної безпеки і оборони, Шабовта зазначив, що РНБО не має контрольних функцій, адже її завдання – це збір матеріалів та формування пропозицій щодо санкцій, але не нагляд за їх виконанням. Тому питання контролю за дотриманням санкційного законодавства входить до компетенції СБУ.
На думку юриста Дмитра Касьяненка, виявлені журналістами факти свідчать про потребу проведення розслідування правоохоронними органами.
“Регулятор не має права видавати дозвільні папери, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи непрямої співпраці, зокрема через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з рф”, – пояснив адвокат Дмитро Касьяненко.
За його словами, дії колишніх службовців Державіаслужби можуть кваліфікуватись за ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови що рішення ухвалювалося всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо службовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури.
Тож у ситуації з рішеннями, до яких був причетний Ігор Зелінський, логічним і необхідним кроком виглядає комплексна їх перевірка з боку Служби безпеки України. Адже йдеться не лише про правову оцінку окремих управлінських дій, а й про встановлення того, чи могли вони завдати шкоди державним інтересам України в умовах повномасштабної війни та санкційного протистояння росії.