Чоловік довідався про кредитну заборгованість перед ПриватБанком у сумі 52 956 гривень, що виникла після невдалої спроби одержання допомоги ВПО обсягом 3 тисячі гривень
ПриватБанк вимагає від чоловіка сплатити кредитну заборгованість у розмірі 52 956 гривень. Проте виявилось, що цьому передувала його ініціатива отримати допомогу ВПО в обсязі 3 тисячі гривень. Про це йдеться у рішенні Подільського районного суду міста Києва, оприлюдненому 23 грудня 2025 року.
Чоловік звернувся до ПриватБанку для одержання банківських сервісів, у зв’язку з чим завізував заяву № б/н від 24.04.2015 року, відповідно до якої одержав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згодом розмір кредитного ліміту збільшив до 50 тисяч гривень. Він не надав вчасно банку кошти для сплати заборгованості за борговими зобов’язаннями, що знайшло відображення у розрахунку заборгованості за угодою, отже зобов’язання за даною угодою не виконав. У зв’язку із вказаними порушеннями зобов’язань за кредитним договором станом на 04.01.2023 року має борг 52 956 гривень, яка складається з: 43 106 гривень – борг за кредитом; 9 849 гривень – борг за процентами за користування кредитом.
Громадянин подав відзив на позовну заяву, в якому прохав відмовити у задоволенні позову. З 12.03.2022 року він є вимушеним переселенцем з с. Мирне Краматорського району та мешкає зі своєю родиною у м. Києві. 16.04.2022 року під час перегляду інформації в Telegram ним було знайдено сервіс: Державні послуги онлайн. На цьому сервісі пропонувалось через офіційний чат-бот «ПриватБанку» одержати 3 тисячі гривень (суму, що передбачена чинним законодавством особам, які є вимушеними переселенцями). Оскільки у нього не було жодних сумнівів, що він знаходиться на офіційній інтернет-сторінці додатку ПриватБанку «Приват-24», тому підтвердив вхід до «Приват-24». Після чого, миттєво невідомими особами без його волі було оформлено картку «Універсальна, кредитні канікули» на його ім’я зі строком дії до 03/26, на якій містились кредитні кошти в обсязі 50 тисяч гривень. 16.04.2022 року з цієї картки миттєво був здійснений переказ коштів на суму 21 013 гривень та здійснено переказ коштів на суму 21 013 гривень. В момент здійснення переказів коштів він зрозумів, що з цієї картки здійснюються перекази коштів без його відома та заблокував цю картку через Приват-24, на якій залишок коштів становив суму 7 973 гривень. Він зателефонував на гарячу лінію «Приват-24» та зв’язавшись з оператором, попросив заблокувати належну йому картку, на яку було оформлено кредит та з якої проводився несанкціонований ним переказ коштів та звернувся з заявою до банку про повернення коштів. При цьому оператор «Приват-24» надіслав на його електронну адресу зразок заяви, де було запропоновано звернутися з цією заявою до кіберполіції з повідомленням про шахрайство. 19 квітня 2022 року звернувся з заявою до кіберполіції про вчинення відносно нього кримінального правопорушення та про внесення даних до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України. 21.04.2022 року одержав письмову відповідь з Управління протидії кіберзлочинам в м. Києві ДКП НП України з якої випливає, що у зв’язку з відсутністю в структурі Департаменту кіберполіції Національної поліції України слідчого підрозділу, матеріали заяви від 21.04.2022 року спрямовані для внесення відомостей до ЄРДР до Подільського УП ГУНП у м. Києві. Для отримання інформації щодо стану розгляду заяви на початку травня 2023 року звернувся до Подільського УП ГУНП у м. Києві 15.05.2023 року одержав повідомлення від слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві про початок досудового розслідування. З цього листа випливає, що відповідно до ч. 6 ст. 214 КПК України моє звернення, яке надійшло до Подільського УП ГУНП в м. Києві, було уважно розглянуто та прийнято рішення долучити цю заяву до кримінального правопорушення, відомості щодо якого 13.01.2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом шахрайства. Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч. 3 ст. 190 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено 13 січня 2022 року згідно з вимогами ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України. Досудове розслідування у кримінальному правопорушенні здійснюється групою слідчих. Окрім того, в даному листі зазначено, що по вказаному кримінальному провадженні винесено постанову про визнання громадянина потерпілим та надана пам’ятка про процесуальні права та обов’язки потерпілого. Посилається на те, що «анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг «ПриватБанк» від 24.04.2015 року не містить жодної конкретної інформації про те, який кредитний ліміт встановлено, який тип картки ним було отримано, який розмір відсотків за користування кредитом встановлено, яким чином він був погоджений сторонами, який розмір пені та штрафних санкцій встановлено за несвоєчасну виплату кредиту.
Що вирішив суд?
Суд задовольнив позов акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». З чоловіка на користь фінансової установи стягнуть борг за кредитним договором № б/н від 24.04.2015 року, що виникла станом на 04.01.2023 року, а саме: 43 106 гривень – борг за кредитом; 9 849 гривень – борг за нарахованими відсотками за користування кредитом, а всього – 52 956 гривень.
“Матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач розумів, ознайомився і погодився саме з цими витягом з тарифів та Витягом з Умов, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, у зазначених розмірах і порядках нарахування, що містяться у доданих банком до позовної заяви документах. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено також у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. В цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим позивачем в період – з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без надання підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу кмови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитом у розмірі 43 106 гривень та суму заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом у розмірі 9 849 гривень”, – акцентував суд.