Дама хоче зняти сина з реєстрації у кімнаті гуртожитку, оскільки його прописка ускладнює отримання дотації
Мешканка є користувачем кімнати у гуртожитку, де зареєстрований її син. Однак, він не мешкає в кімнаті, тому що переїхав на постійне місце проживання в Російську Федерацію і зараз там живе, що перешкоджає їй отримати дотацію та використати право на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку. Про це йдеться в ухвалі Бориспільського міськрайонного суду Київської області, оприлюдненій 5 лютого 2026 року.
У березні 2025 року жінка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, вимоги якого аргументує тим, що вона є користувачем кімнати. За вказаною адресою зареєстрований її син. Проте, останній не проживає в кімнаті, бо перемістився на постійне місце проживання в Російську Федерацію і нині там мешкає. З сином вона не підтримує зв’язок і він за зареєстрованою в Україні адресою не з’являється. Її син відсутній без поважних причин за місцем його реєстрації близько восьми років, а отже втратив право на використання житлом. Факт його прописки перешкоджає її правам оформити дотацію, застосувати право на приватизацію житлової площі у гуртожитку, а також вона вимушена оплачувати комунальні послуги за особу, котра тривалий час не мешкає.
Яким було судове рішення?
Суд відмовив жінці у задоволенні позову. Вона не довела належними та прийнятними доказами факт не проживання її сина у спірній квартирі без поважних причин.
“Позивачем не засвідчено належними та допустимими доказами факт не проживання відповідача у спірній квартирі без вагомих причин, не засвідчено й обставин, що відповідач втратив зацікавленість до спірного житла. До суду не надані свідчення сусідів, пояснення інших свідків щодо його відсутності та відсутності його речей у вказаному житловому приміщенні та терміну його відсутності. Сам факт не проживання відповідача у спірній квартирі більше встановленого законом терміну не є підставою для задоволення позовних вимог, оскільки відповідно до ст. 405 ЦК України підставою для визнання особи такою, що втратила право на використання житловим приміщенням є не проживання у житловому приміщенні саме без поважних причин. Враховуючи встановлені обставини суд доходить висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, що є правовою основою для відмови у задоволенні позовних вимог”, – підкреслив суд.