Вокалістка MILA NITICH оприлюднила українську версію пісні “Каюсь”, що супроводжувала її більше півтора десятиліття. Адаптація відкрила у творінні нову, загальнолюдську суть про визнання та вибачення.
Україномовна виконавиця MILA NITICH представляє українську інтерпретацію пісні “Каюсь” – твору, який з’явився в її житті ще у вісімнадцятирічному віці та супроводжував артистку більше півтора десятиліття. Раніше особиста розповідь сьогодні звучить як відверте визнання про прийняття, вибачення та здатність рухатися вперед. Співачка зазначає: переклад був сміливим кроком, але саме він розкрив у пісні новий, більш глибокий та всеосяжний зміст, інформує УНН, посилаючись на прес-службу зірки.
Деталі
Композиція “Каюсь” зародилася для виконавиці у дуже ранній період життя. Тоді вона активно боролася за її місце у своїй творчості – і ця битва стала складовою історії музичного твору.
Ця композиція виникла в моєму житті занадто рано – у 18 років. Я дуже чітко пам’ятаю, як активно відстоювала для неї позицію у своїй творчості з Володимиром Бебешко. Він не бажав її приймати, вважав, що цю пісню мені тоді зарано виконувати. Але я наполягала та захищала її, бо відчувала, що вона моя. Спочатку я вкладала в неї одну, суто особисту розповідь – історію своїх батьків. Але сьогодні я усвідомлюю: зараз у цій пісні зовсім інші значення. Вона – не про конкретну особу. Вона – про кожного з нас
– зауважує MILA NITICH.
Тривалий час вокалістка не наважувалася перекладати “Каюсь” українською мовою. Її страшила відповідальність – не знищити делікатну емоцію та не втратити глибину, оскільки невдалі адаптації часто позбавляють пісню сили. Рішення виникло раптово під час студійного зібрання з поетом і творцем текстів Гідаятом Сеїдовим – вони просто збиралися творити нову музику.
Я надзвичайно переживала, щоб пісня не була зіпсована. Ми всі знаємо, як іноді адаптації роблять пісні менш вдалими. Але я чомусь відчувала, що він зможе відшукати ті слова, які передадуть справжню суть. Коли я прочитала готовий текст – я просто розридалася. Дійсно. Бо відчула: пісня здобула зовсім інше значення
– ділиться спогадами артистка.
Саме тоді співачка зрозуміла: “Каюсь” – це не про чергову любовну трагедію. Це пісня про внутрішню розмову, про розірвану душу кожного з нас, про втрати, страждання та ті випадки, після яких ми вже ніколи не стаємо такими, як раніше.
Я усвідомила, що ця пісня написана про кожного з нас. Про те, що мені є в чому покаятися – перед Всевишнім і перед собою. І що єдина особа, яку я повинна пробачити у власному житті, – це я сама. Вона звучить настільки глибоко і масштабно, що кожен знайде в ній свою історію. Такі пісні в житті з’являються вкрай рідко
– запевняє MILA.
Відгук слухачів лише підтвердив це відчуття: люди зізнаються, що слухають “Каюсь” по декілька разів на день і не можуть стримати сліз. Для виконавиці це і є основна цінність музики – здатність торкатися найвіддаленіших куточків душі.
Колись мені сказали, що музику потрібно творити таку, яка чіпляє людину за хребет. Для мене хіт – це не швидка і не танцювальна пісня. Хіт – це те, що зачіпає серце. Я завжди знала, що “Каюсь” створена, щоб залишитися в серцях людей
– наголошує виконавиця.
Сьогодні “Каюсь” MILA називає піснею про згоду. Про мить, коли вже неможливо нічого змінити – і залишається лише покаятися, попросити вибачення та продовжувати рухатися. Перші слова композиції – “Я не шкодую ні про що” – вона вважає особистими та такими, що безпосередньо стосуються її власного досвіду.
Я дійсно сьогодні ні про що не жалкую. Я усвідомлюю, що все відбулося не просто так – саме в той час і саме в тому місці, не раніше і не пізніше. Я сьогодні така, якою стала, бо пройшла весь цей шлях. Яким би болісним, складним чи безнадійним він іноді не здавався, у кожен момент мого життя він був необхідний для того, щоб прийти сьогодні до себе такої, якою я є
– відверто каже співачка.
Окрему вдячність виконавиця висловлює Сергію Могилевському, який працював над звучанням, та всій команді, яка долучилася до створення пісні. Вона впевнена: сьогодні “Каюсь” звучить не як розповідь про відносини між двома людьми, а як сповідь про дорогу, страждання, прийняття та найважче мистецтво в житті – пробачити собі за прийняті рішення.