Клієнтка ПриватБанку після спілкування з шахраями, які видали себе за співробітників банку, втратила з власного рахунку 21 028 гривень
Жінка отримала телефонний дзвінок від нібито представника банку, який заволодів даними її банківської картки та незаконно списав кошти. Вона звернулась із проханням повернути 21 028 гривень на її рахунок, однак ПриватБанк відмовив. Про це зазначено в ухвалі Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, оприлюдненій 28 листопада 2025 року.
Жінка користувалася зарплатною карткою, відкритою 21.04.2018 року в ПАТ «ПриватБанк» з кредитним лімітом тридцять тисяч гривень. Банк, без її дозволу, здійснив списання коштів: 27.01.2022 року на суму 4 146 гривень; 27.01.2022 року на 6 267 гривень; 27.01.2022 року на 4 045 грн; 27.01.2022 року на 6 570 гривень, що в сумі становить 21 028 гривень. 19.07.2022 року ПАТ «ПриватБанк» надав витяг з банківського рахунку, в якому вказувалось, що клієнтка здійснила перекази зі своєї картки без надання відомостей про отримувача цих коштів, а також нараховано річні відсотки та штрафні санкції. Громадянка заперечує факт перерахування зазначених коштів і стверджує, що згоди на їх списання не надавала.
АТ КБ “ПриватБанк” подало до суду заперечення на позовну заяву, в якому висловило свою позицію проти задоволення позовних вимог. Банк мотивував це тим, що жінка не довела належності їй на праві власності коштів у розмірі 26 813 гривень. Згідно з випискою з карткового рахунку, кошти списувались банком як погашення її кредитної заборгованості.
Розгляд справи
Суд встановив, що згідно з випискою з карткового рахунку, з картки жінки було списано кошти: 27.01.2022 року на суму 4 146 гривень; 27.01.2022 року на 6 267 гривень; 27.01.2022 року на 4 045 гривень; 27.01.2022 року на 6 570 гривень, загалом на 21 028 гривень. 01.02.2022 року банк здійснив списання відсотків за користування кредитним лімітом за ставкою 3,5% у сумі 539 гривень. 01.02.2022 року громадянка звернулася до поліції із заявою про кримінальне правопорушення, зазначивши, що 27.01.2022 року невідома особа, представившись працівником банку, шляхом обману заволоділа даними її банківської картки та зняла кошти в розмірі 24 009 гривень. За цим зверненням 01.02.2022 року були внесені відомості до ЄРДР за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
У відповідь на запит суду від 02.09.2025 року, листом заступника керівника Покровської окружної прокуратури від 11.09.2025, суд було поінформовано, що у провадженні СД ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області перебували матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР від 01.02.2022 року за ч. 1 ст. 190 КК України. Однак, 26.08.2022 року вказане кримінальне провадження було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення).
Яким було рішення суду?
Суд відхилив позовні вимоги жінки. В рамках кримінального провадження за її заявою не було встановлено фактів несанкціонованих операцій з платіжною карткою.
“У даній справі встановлено, що позивачка 01.02.2022 року звернулася до правоохоронних органів із заявою про злочин щодо списання коштів з її карткового рахунку. У провадженні СД ВП №2 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області перебували матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР від 01.02.2022 року за ч. 1 ст. 190 КК України. Проте, 26.08.2022 року це кримінальне провадження було закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення). Таким чином, в межах зазначеного кримінального провадження обставини несанкціонованих операцій з платіжною карткою позивачки не підтвердилися. За результатами аналізу доказів, наявних у матеріалах справи, суд не виявив підстав для висновку про неправомірність списання коштів у сумі 26 813 гривень з карткового рахунку позивачки. Частиною 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом вимагають певних доказів, не можуть бути підтверджені іншими засобами. Згідно з частиною 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в сукупності дозволяють зробити висновок про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Відповідно до частин першої та другої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за власним внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду попередньо встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Отже, враховуючи обставини позову, обґрунтування поданого відповідачем відклику, за результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачкою підставності її вимог, а тому у їх задоволенні слід відмовити”, – зазначив суд.