Жінка вимагає 12 тисяч гривень на утримання від сина, який розпорядився коштами від продажу її житла
Жінка опинилася в складних фінансових обставинах, оскільки її доходи не дозволяють забезпечити належне харчування, проживання та відновлення здоров’я. Тому вона наполягає на сплаті сином, який використав усі кошти від продажу її помешкання, аліментів для свого утримання у розмірі 12 тисяч гривень щомісяця. Про це свідчить рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя, оприлюднене 16 березня 2026 року.
Жінка була одружена, і від цього шлюбу у них народився спільний син. Її чоловік помер, і після його відходу, за наполяганням сина та невістки, вона переїхала до міста Краків у Польщі. Перед цим вона продала свою квартиру в місті Запоріжжя. Розпорядженням коштами від продажу квартири одноосібно зайнявся її син, придбавши рухоме та нерухоме майно, а решту коштів спрямували на лікування онуки. До червня 2025 року вона проживала в домі сина протягом майже року, але через неможливість порозумітися з невісткою, була змушена переселитися до міста Одеси. Там вона зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа та отримує щомісячну державну допомогу у розмірі 2 тисяч гривень. Вона є особою похилого віку і, відповідно, непрацездатною. З 2007 року вона отримує пенсію за віком, розмір якої становить 4 482 гривні. Таким чином, її загальний дохід становить 6 482 гривні, і цієї суми недостатньо для забезпечення повноцінного життя, враховуючи також відсутність власного житла та необхідність його оренди за значні кошти. Вона перебуває в нелегкому матеріальному становищі, оскільки її дохід не дозволяє забезпечити адекватне харчування, проживання та оздоровлення. Син, у свою чергу, не виявляє інтересу до її життя, не надає допомоги на утримання, хоча має таку можливість, будучи провідним фахівцем у галузі інформаційних технологій та офіційно працевлаштованим у місті Краків, Республіка Польща. Через свого представника вона звернулася до сина з проханням, викладеним у заяві про досудове врегулювання спору від 30.06.2025 року №24/006/25/0, та просила налагодити з ним комунікацію, оскільки він заблокував її у всіх месенджерах і додав її номер до «чорного списку». Однак, вирішити питання без судового втручання не вдалося. Посилаючись на зазначені обставини, вона просить суд стягнути з нього на її користь аліменти на утримання непрацездатної матері у фіксованій грошовій сумі в розмірі 12 тисяч гривень щомісячно, починаючи з дня подання позову і до кінця життя.
Яким було рішення суду?
Суд відмовив жінці у задоволенні її вимог. Матеріали позовної заяви не містять інформації про її доходи, відсутня довідка про розмір пенсії за віком, яку вона одержує, а також інформація про наявність чи відсутність інших джерел доходу.
“Звернувшись до суду з цим позовом, позивачка просила стягнути зі свого сина на її користь аліменти як на утримання непрацездатної матері. Як зазначено у позовній заяві, позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з чоловіком, який помер, і від цього шлюбу вони мають сина, який є відповідачем у цій справі. Однак, на підтвердження цих обставин, позивачем та її представником не були надані суду належні та допустимі докази. Зокрема, не було надано копії свідоцтва про шлюб з чоловіком, копії свідоцтва про його смерть, а також копії свідоцтва про народження відповідача, з якого б можна було встановити, що позивач у справі є матір’ю відповідача, а отже, має право на утримання з його боку. У зв’язку з відсутністю документа, що посвідчує реєстрацію народження дитини, із зазначенням позивачки як матері відповідача, суд позбавлений можливості встановити, чи є відповідач у справі особою, на яку покладено обов’язок утримувати позивачку як непрацездатну матір. Крім того, враховуючи, що позивач і відповідач мають різні прізвища, суду не було надано жодних документів, що свідчать про зміну прізвища позивачки. Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача на своє утримання 12 тисяч гривень щомісячно, позивачем взагалі не були надані суду докази на підтвердження свого матеріального стану, і не обґрунтовано потреби в отриманні аліментів у заявленій сумі. Як зазначає представник позивача у позовній заяві, дохід становить 6 482 гривні, який складається з допомоги від держави для внутрішньо переміщених осіб у розмірі 2 тисяч гривень та пенсії за віком у розмірі 4 482 гривні. Водночас, матеріали позовної заяви не містять відомостей про доходи позивачки, відсутня довідка про розмір пенсії за віком, яку отримує позивачка, а також відсутня інформація щодо наявності або відсутності інших джерел доходу позивачки. До позовної заяви не було долучено доказів оренди житла, на що, як зазначено у позові, позивачем витрачаються кошти. Крім того, до позовної заяви не було долучено відомостей про сімейний стан, зокрема, позивачем не доведено, що в неї відсутній чоловік, а також інші повнолітні діти, на яких також міг би бути покладений обов’язок щодо її утримання як непрацездатної матері. Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, що вона має право на своє утримання відповідачем, так само як не надано доказів того, що вона потребує матеріального забезпечення з боку відповідача, і що розмір її доходів не забезпечує належного рівня її життя. З огляду на зазначене, у задоволенні позову про стягнення з нього аліментів як на утримання непрацездатної матері у твердій грошовій сумі, слід відмовити”, – наголосив суд.