Останні новини нагадують інформаційне табло на залізничному вокзалі, де всі звичні рейси скасовано, а єдиний потяг, що прибуває за розкладом, прямує невідомо куди, у прірву, передає Ukr.Media.
У січні шановані члени Наукового товариства вчених-атомників (Bulletin of the Atomic Scientists) знову пересунули стрілки своїх Годинника Судного дня. Тепер до опівночі залишилося 85 секунд. Минулого року цей показник становив 89 секунд. Ми втратили чотири секунди життєвого простору планети.
Ми перебуваємо в епосі, коли сценарії кінця світу стали буденністю. Звістки про наближення кінця світу сприймаються приблизно на одному рівні з прогнозом погоди чи інформацією про дорожні затори.
Ейнштейн та Оппенгеймер були біля витоків журналу Bulletin of the Atomic Scientists, а сам візуальний символ – циферблат із загрозливою хвилинною стрілкою – у 1947 році створила художниця Мартіл Ленгсдорф. Вона була дружиною одного з ядерних фізиків, і її просто попросили створити щось вражаюче для обкладинки видання. Тоді, у 47-му, Мартіл встановила час на сім хвилин до опівночі – виключно через естетичні міркування дизайну.
З того часу стрілки постійно пересувають. Нині цим займається ціла Рада з питань науки та безпеки, до якої входять не лише похмурі фізики з дозиметрами, а й кліматологи, експерти з біологічних загроз і навіть фахівці зі штучного інтелекту. Вони періодично консультуються з лауреатами Нобелівської премії, тривало обговорюють питання та врешті-решт виносять своє рішення.
Деякі люди чомусь переконані, що вчені роблять це мовчки, приховуючи інформацію та залишаючи нам простір для здогадок щодо причин. Це зовсім не так.
Щороку ці фахівці публікують надзвичайно детальний і розлогий багатосторінковий звіт, сам перегляд якого може викликати легке нездужання. Вони ретельно аналізують усе: як саме втрачають чинність старі угоди про ядерне стримування, як кліматична криза б’є нові температурні рекорди, які проблеми існують з неконтрольованим розвитком нейронних мереж і де світова дипломатія припустилася помилок.
Це своєрідний щорічний аналіз людської нерозсудливості.
Історія цих пересувань стрілок чудово ілюструє нашу колективну кардіограму. 1991 рік був чудовим: розпад Радянського Союзу, завершення Холодної війни, і ми всі видихнули з полегшенням. Стрілки тоді відсунули на рекордні 17 хвилин. Здавалося, попереду лише нескінченне споживання, телесеріали та безтурботність.
Навіть у найбільш параноїдальні часи Холодної війни, у 1953 році, коли проводилися випробування водневих бомб, годинник не опускався нижче двох хвилин. А зараз ми маємо 85 секунд.
Але чи варто через це втрачати сон?
Когнітивний психолог Стівен Пінкер якось вельми влучно критикував цей проєкт, визначаючи його як прояв нашої схильності до історичного песимізму. І він має рацію, якщо розглянути один цікавий парадокс.
Карибська криза 1962 року. Світ буквально тримав палець на червоній кнопці, ядерна зима могла початися ще до вечора. А що тоді показував Годинник Судного дня? Спокійні сім хвилин до опівночі. Знаєте чому? Тому що криза розвивалася і завершилася настільки стрімко, що шановна комісія просто не мала часу зібратися, випити кави та проголосувати за переведення стрілок.
У цьому й полягає вся суть. Це лише метафора. Гучна, ефектна, іноді корисна для того, щоб змусити політиків замислитися над наслідками, але все ж таки метафора. Вона не скасовує того факту, що завтра вранці потрібно буде знову йти на роботу, сплачувати комунальні рахунки та вирішувати, що приготувати на вечерю.
Звичайна людина навряд чи здатна зупинити ядерний заряд або заборонити урядам експериментувати зі штучним інтелектом. Максимум, що ми можемо зробити – це сортувати сміття (це я про тих, хто виїхав за кордон) та надсилати донати тим, кому довіряємо. І якщо до умовної опівночі залишилося трохи більше хвилини, мабуть, немає сенсу надмірно хвилюватися.
Краще зручно вмоститися, налити собі чогось приємного та просто жити своїм життям, поки стрілка ще не досягла дванадцятої.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Як ви ставитеся до цього пересування стрілок: як до реального попередження чи як до чергової похмурої метафори?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
☕ Це марна тривога ☢️ Ситуація справді критична 🍷 Наливаю собі смачненького
📊 Карта думок
☕ Це марна тривога 0% ☢️ Ситуація справді критична 0% 🍷 Наливаю собі смачненького 0% 💡
Дискусія тільки розпочалася. Будьте першим, хто висловить свою думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що коментарів немає. Будьте першим!