Зареєстрований у помешканні син перешкоджає батькові отримати субсидію
Чоловік отримав житло за ордером і спочатку проживав там разом із дружиною та сином. Після розірвання шлюбу син тимчасово повернувся до помешкання, але приблизно у 2015 році залишив його з власної волі. Однак, він досі значиться зареєстрованим у квартирі, що створює перешкоди для оформлення субсидії. Про це свідчить рішення Салтівського районного суду Харкова від 24 березня 2026 року.
Згідно з ордером на житлове приміщення, чоловік разом зі своїми батьками отримав право на проживання у вказаній квартирі. Згодом там оселився він зі своєю дружиною та сином. Проте, після розлучення, чоловік втратив контакт із сином. Пізніше, вже будучи дорослим, син повернувся до батька та певний час мешкав у цій квартирі. Проте, приблизно у 2015 році, він добровільно залишив помешкання. Попри це, син досі перебуває на реєстрації у зазначеній квартирі. Наразі місцезнаходження сина чоловікові невідоме, син не виявляє інтересу до квартири, не бере участі в її утриманні та оплаті комунальних рахунків. Його реєстрація створює додаткове фінансове навантаження на чоловіка через оплату комунальних послуг. Крім того, це позбавляє його можливості отримати субсидію на оплату комунальних послуг.
Сусідка чоловіка підтвердила суду, що протягом приблизно 10 років не спостерігала, аби син проживав разом із батьком у квартирі. Щодо його поточного місця перебування, вона не має жодної інформації.
Крім того, чоловік не підлягає призову на військову службу, не перебуває під вартою чи засуджений до арешту, обмеження чи позбавлення волі. Отже, відповідно до статті 71 Житлового кодексу України, за ним не зберігається жиле приміщення. Також, протягом розгляду справи, з 06.10.2025 року і до моменту винесення рішення, він не з’являвся на судові засідання і не висловлював своєї позиції щодо суті спору, демонструючи відсутність зацікавленості у збереженні свого права на житло.
Яким було рішення суду?
Суд частково задовольнив позов чоловіка. Його сина було визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
“Позовні вимоги щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, є обґрунтованими та підлягають задоволенню. На підставі представлених доказів встановлено, що він понад 6 місяців фактично не проживає за вказаною адресою, покинув квартиру добровільно, не сплачує за комунальні послуги. При цьому, ніхто не чинить йому перешкод у користуванні житлом, і намірів повертатися для проживання у квартирі не проглядається. Щодо вимог про зняття відповідача з реєстрації за вказаною адресою, суд зазначає наступне. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов’язані зі зняттям з реєстрації місця проживання. Положення статті 7 цього Закону застосовуються до всіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов’язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Зняття з реєстрації відбувається в день звернення особи. Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. З вищезазначеного випливає, що суд не здійснює зняття особи з місця реєстрації, а лише визнає особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що є підставою для подальшого зняття з реєстрації місця проживання. У зв’язку з цим, позовні вимоги щодо зняття відповідача з реєстрації не підлягають задоволенню”, – підкреслив суд.