Жінка стверджує, що погасила позику, але ПриватБанк виставив борг у 626 тисяч гривень
Жінка, після повної сплати суми, вважає свої кредитні зобов’язання виконаними та вимагає зняти іпотечне обтяження з нерухомого майна. Натомість ПриватБанк відмовляє, аргументуючи наявність додаткової заборгованості у розмірі 626 491 гривні (відсотки, інфляція та 3% річних), що унеможливлює припинення іпотеки. Про це свідчить рішення Татарбунарського районного суду Одеської області, оприлюднене 2 квітня 2026 року.
27.03.2008 року між громадянкою та ПриватБанком було укладено кредитну угоду, згідно з якою було отримано позику у розмірі 150 тисяч гривень. Для забезпечення виконання угоди 27.03.2008 року між сторонами було підписано договір іпотеки нерухомості, а саме житлової будівлі з прилеглими спорудами. Рішенням суду у цивільній справі №2-1585/11 від 4 жовтня 2011 року з неї було достроково стягнуто на користь фінансової установи заборгованість за цією кредитною угодою у розмірі 141 532 гривні. 13 липня 2023 року вона повністю сплатила суму, стягнуту з неї за рішенням суду, у розмірі 141 532 гривні, і ухвалою суду від 28 лютого 2024 року у цивільній справі №2-1585/11, у зв’язку з виконанням умов кредитного договору, забезпечення позовних вимог було скасовано. 18 серпня 2025 року вона звернулася до голови правління АТ КБ «ПриватБанк» із запитом про виключення з реєстру обтяжень та заборон відчуження запису про обтяження та заборони відчуження нерухомого майна. Однак їй було відмовлено, оскільки зобов’язання за кредитною угодою не було виконано повністю, на неповернуту суму кредиту продовжували нараховуватися відсотки за його використання, і внаслідок цього, незважаючи на погашення суми боргу, наразі за кредитною угодою існує заборгованість. Вона вважає відмову банку у запиті щодо зняття обтяження з нерухомості за кредитною угодою неправомірною, оскільки АТ КБ «ПриватБанк», пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом та сплату відсотків за користування кредитом, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов’язання. Після направлення вимоги про погашення всієї заборгованості кредитна угода припинила свою дію, а АТ КБ «ПриватБанк» втратило можливість нарахування та стягнення відсотків за кредитною угодою. Вона зазначила, що оскільки забезпечені іпотекою зобов’язання за кредитною угодою виконано в повному обсязі, то зобов’язання за договорами іпотеки, які є похідними від кредитної угоди, припиняються. З припиненням іпотеки фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, адже всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши, що посилання жінки про припинення її зобов’язань за кредитною угодою, у зв’язку з виконанням рішення суду, є безпідставним, оскільки вказаним рішенням було стягнуто лише частину заборгованості, актуальну станом на 01.06.2009 року. Натомість, у зв’язку з порушенням строків виконання зобов’язання, наявний інший обсяг заборгованості, який станом на сьогодні залишається непогашеним і станом на 13.02.2026 року становить 626 491 гривні. Ця сума складається з боргу за кредитною угодою за період з 02.06.2009 року по 23.06.2009 року, а також 3% річних та інфляційних втрат за 12 років (з моменту винесення рішення судом і до моменту сплати цієї суми). Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи, що вона зобов’язання належним чином не виконала, наразі існує заборгованість по кредитній угоді, яка залишається несплаченою, а тому зобов’язання не припинене, і, отже, немає підстав для задоволення позову.
Банківські картки, фото: Інформатор
Яким було рішення суду?
Суд відхилив позов жінки. Вона не довела відсутність зобов’язань за кредитною угодою та факт припинення кредитної угоди.
“За розрахунком банку, у позивача наявна кредитна заборгованість, і такий факт належними та допустимими доказами позивачем не спростовано. Посилання представника позивача на ч. 2 ст. 1050 ЦК України та постанову Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 5017/1987/2012, в якій зазначено, що пред’явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом та сплату відсотків за користування кредитом, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов’язання і після направлення вимоги про погашення всієї заборгованості кредитна угода припинила свою дію, а АТ КБ «ПриватБанк» втратило можливість нарахування та стягнення відсотків за кредитною угодою, є безпідставним та нерелевантним, оскільки заборгованість була нарахована відповідачем до звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, а не після. Посилання позивача на ухвалу суду від 28 лютого 2024 року у цивільній справі №2-1585/11 про скасування у повному обсязі забезпечення позовних вимог, прийняті ухвалою судді від 23.06.2009 року по цивільній справі №2-1585/11, у зв’язку із виконанням умов кредитної угоди від 27.03.2008 року, не відповідає дійсності, оскільки забезпечення позову було скасовано у зв’язку з виконанням нею рішення суду, а не виконанням умов договору. Встановлення факту припинення основного зобов’язання в результаті його належного виконання має своїм наслідком також й припинення додаткових (акцесорних) зобов’язань за договорами іпотеки. Враховуючи те, що відсутність зобов’язань за кредитною угодою і факт припинення кредитної угоди позивачем не доведено, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для припинення іпотеки та задоволення решти похідних позовних вимог”, – наголосив суд.