Паперові рушники — це моя незамінна помічниця, повідомляє Ukr.Media.
Я ними промокаю м’ясо перед смаженням, викладаю на них оладки, щоб увібрати надлишок олії, витираю розлиті рідини і загортаю бутерброди. Проте ми живемо в часи, коли навколо безліч “експертів” з питань безпеки. То сусідка запевнятиме, що папір насичений відбілювачами, то в стрічці з’явиться відео про неминучу смерть від контакту хімічної целюлози з нашим органічним яблуком. Тому я вирішила глибше розібратися в цьому питанні для власного спокою, адже відмовлятися від цих рулонів я не планую.
Міф про “отруйний хлор”
Щоразу, коли хтось скептично розповідає про білосніжний папір, вибілений за допомогою “ядерного хлору”, десь плаче один технолог. Можливо, в дев’яностих роках це було так, але зараз на виробництвах давно використовують кисневі методи або звичайний перекис водню. Отже, білий колір не свідчить про те, що ви витираєте рот елементами з таблиці Менделєєва.
Більше того, для перетворення мокрої целюлозної маси на папір, його висушують на величезних барабанах. Температура там сягає 150-200 градусів. Це справжнє “пекло” для бактерій, де жоден живий організм не може вижити. Тому до пакування рушник потрапляє максимально чистим, наскільки це можливо в нашому недосконалому світі.
Які бувають рушники і що купувати?
Коли я стою перед полицею в супермаркеті, найважливіше — не піддаватися маркетинговим хитрощам, а просто розуміти призначення кожного типу.
Існують ідеально білі рушники. Вони виготовляються з первинної деревини, є м’якими і не розпадаються в руках від першої ж краплі води. Саме такі я обираю для кухні. Якщо ви так само стурбовані безпекою, як моя мама, просто шукайте на упаковці маленький значок із зображенням виделки та келиха. Це не означає, що після покупки потрібно випити вина (хоча ідея приваблива), а є міжнародним маркуванням. Воно вказує на те, що певні фахівці в лабораторіях провели ретельні перевірки і офіційно дозволили цьому паперу контактувати з вашим стейком чи яблуком. Також там має бути зазначено “100% целюлоза”.
А є рушники сірого кольору, іноді з легким зеленуватим відтінком. Їх виготовляють із макулатури. Тобто, колись цей папір міг бути газетною статтею про вибори або чиєюсь квитанцією за комунальні послуги. Вони коштують недорого, і це їхня головна перевага. Однак через мікроскопічні залишки друкарської фарби загортати в них їжу — погана ідея. Натомість вони чудово підійдуть для витирання підлоги, миття вікон або збору розлитого чаю. Вдома я тримаю обидва види. Білий рулон стоїть на столі для їжі, а сірий ховається під мийкою для “брудної роботи”. Це вигідно і безпечно для здоров’я.
І ще один момент щодо естетики: виробники наполегливо створюють рушники з рожевими квітками, кавовими зернами та ароматами “альпійських лук” чи полуниці. Навіщо мені папір, який пахне дешевим освіжувачем повітря? Якщо ви обираєте рушники для викладання вимитих овочів або обсушування риби, віддавайте перевагу варіантам без малюнків і запаху. Чим менше сторонньої фарби та синтетичних ароматизаторів контактує з вашою їжею, тим краще ви почуватиметеся.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
А ви спокійно кладете їжу на паперові рушники чи все ж остерігаєтеся «ядерної хімії»?
Вже проголосували 1 людина. Долучайтесь до обговорення.
🍳 Користуюсь без вагань ⚠️ Боюся зайвої хімії 🤔 Маю власну думку
📊 Карта думок
🍳 Користуюсь без вагань 100% ⚠️ Боюся зайвої хімії 0% 🤔 Маю власну думку 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!