Процес пошуку помешкання для відпустки вже давно став своєрідним сучасним ритуалом. Відкрити застосунок, налаштувати фільтри, встановити сортування за вартістю і дочекатися, поки на екрані з’явиться повідомлення з найвигіднішою пропозицією. Натискання, оплата, підтвердження на електронну пошту. Система функціонує бездоганно, створюючи приємне враження, що ми контролюємо власні витрати. Але існує одна деталь, яка дещо псує цю картину цифрового комфорту.
Найвигіднішої ціни в мережі, найімовірніше, просто не існує.
Мені трапилася публікація в The Economic Journal. Дослідники ретельно проаналізували європейський ринок гостинності. І дійшли висновку: у тихому протистоянні між класичними економічними законами та алгоритмами перемогли останні. Причому за власними правилами.
Негласне блокування для тих, хто не згоден
Щоб зрозуміти природу цієї ілюзії, потрібно повернутися до 2015 року. Тоді французький уряд, керуючись найкращими намірами, першим у Європі вирішив розірвати монополію і офіційно заборонив так званий «паритет цін».
До того моменту великі гравці ринку — дослідники прямо вказують на гігантів на кшталт Booking та Expedia — тримали готельєрів у жорстких рамках простою, але ультимативною вимогою. Суть її полягала в тому, що готель не мав права здавати номери дешевше, ніж на платформі агрегатора. Навіть на власному сайті.
Французи цю вимогу скасували. Політики, ймовірно, очікували, що ціни на сайтах бронювання зараз стрімко підуть униз. Однак статистика безжальна: онлайн-ціни знизилися лише на мізерні 1-2%.
Причина виявилася банальною і ховалася вона в рядках програмного коду. Готельєри швидко засвоїли нові правила: варто було розмістити на своєму сайті ціну, нижчу за агрегаторську, як алгоритми платформ миттєво відправляли цей готель у цифрове вигнання — десь на десяту сторінку пошукової видачі, куди звичайна людина практично не доскролить. Це був своєрідний витончений тіньовий бан за демпінг. Отже, на вітринах ціни залишилися високими.
Але знижки не зникли. Вони просто перемістилися в офлайн.
Європейське відкриття української Америки
У дослідженні з певним подивом констатується: щоб європейцю отримати реальну знижку (а це в середньому приємні 5-10%), йому тепер доводиться згадувати навички прямого спілкування. Тобто дзвонити в готель, писати електронні листи або домовлятися вже на рецепції.
Читаючи це, складно стримати іронічну посмішку. Те, що для західних науковців стало предметом дослідження з графіками, в українських реаліях працює вже не перший рік. Механіка бронювання якоїсь садиби в Карпатах чи будиночка під Одесою давно відточена до автоматизму. Знайти красиву картинку на платформі, а потім піти шукати сторінку власника в Instagram. Все заради того, щоб почути в слухавці:
«Якщо скинете передоплату на картку напряму, зроблю дешевше, бо не треба платити комісію сайту».
Виходить, що ця звичка — зовсім не локальна особливість, а цілком глобальна симетрична відповідь бізнесу на диктат алгоритмів.
Математика спокою
Здавалося б, логічний висновок — видалити всі застосунки і почати писати листи до готелів Рима чи Парижа з проханням про знижку. Але навряд чи воно того варте. Комісія, яку агрегатори включають у вартість номера, — це не просто податок на небажання зайвий раз відкривати пошту. Насамперед, це плата за страховку.
Питання лише в тому, коли гра в економію має сенс, а коли краще віддати гроші системі.
Сенс домовлятися напряму є у трьох випадках.
По-перше, якщо це давно перевірене місце, де власники знайомі, а їхня адекватність не викликає сумнівів. По-друге, довгострокова оренда. Якщо номер потрібен на два тижні, знижка у 5-10% перетворюється на суму, заради якої дійсно не ліньки витратити п’ятнадцять хвилин на листування. Ну і внутрішній туризм: в Україні з’ясовувати фінансові непорозуміння з власником житла якось звичніше, ніж у чужій юрисдикції.
Але є ситуації, коли я б волів переплатити платформі і спати спокійно. Перша поїздка за кордон або бронювання невідомого готелю — саме той випадок. Агрегатор виступає гарантом. Якщо за вказаною адресою замість готелю виявиться пустир, платформа принаймні поверне гроші або знайде альтернативу. Прямий переказ на рахунок іноземного готелю таких гарантій не передбачає.
Те саме стосується ризику скасування. Можливість безболісно скасувати бронювання за кілька днів до заїзду — це те, за що агрегатори цілком заслужено беруть свій відсоток. Домовитися про повернення коштів безпосередньо у готелю буває складно, іноді неможливо. Ну і фішинг: інтернет забитий сайтами-клонами офіційних сторінок. Переказуючи гроші напряму, недосвідчений мандрівник має всі шанси залишитися і без номера, і без бюджету на відпустку.
Замість моралі
Зручність рідко буває найдешевшим варіантом. Історія з готельними алгоритмами — лише зайве підтвердження того, що за комфорт одного кліка хтось завжди несе витрати.
Тут немає правильного чи неправильного шляху, є лише питання усвідомленого вибору. Коли потрібна максимальна безпека, кешбеки та відсутність зайвих рухів тіла — агрегатори чудово роблять свою роботу. А коли є час і настрій заощадити гроші на зайву каву з круасаном — можна пошукати прямий контакт. Найкраща угода — це та, умови і ризики якої ти усвідомлюєш до кінця.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Ви готові платити комісію за ілюзію комфорту чи підете шукати прямий контакт заради знижки?
Вже проголосували 0 людей. Долучайтесь до обговорення.
🛡️ Обираю безпеку сервісу 📞 Шукаю прямі контакти ⚖️ Залежить від подорожі
☝️ Спочатку оберіть свою позицію
✏️ Написати коментар
📊 Карта думок
🛡️ Обираю безпеку сервісу 0% 📞 Шукаю прямі контакти 0% ⚖️ Залежить від подорожі 0% 💡
Дискусія тільки починається. Будьте першим, хто висловить думку!
Коментарі
Спочатку нові ↕
Поки що немає коментарів. Будьте першим!
Джерело: ukr.media