Українська влада стоїть на порозі важливого вибору, який може суттєво вплинути на майбутнє країни, зокрема на її інтеграцію до Європейського Союзу та ефективність боротьби з корупцією. У червні Верховна Рада має ухвалити нову антикорупційну стратегію на наступні п’ять років. Цей крок є критично важливим для виконання зобов’язань у рамках програми Ukraine Facility та для підтвердження готовності України до вступу в ЄС. На розгляд депутатів представлено два основні законопроєкти: один підготовлений головою антикорупційного комітету Верховної Ради, а інший – урядом. Обидва документи базуються на попередній стратегії Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК), однак урядова версія значно скорочена і не включає низку ключових реформ. Це ставить під сумнів їхню ефективність та реальні шанси на прийняття парламентом.
Антикорупційна стратегія: Зобов’язання та виклики
Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) підготувало проєкт антикорупційної стратегії на період до 2030 року. Цей документ є стандартною частиною роботи агентства, яке кожні п’ять років переглядає та оновлює свої підходи до боротьби з корупцією. Після затвердження Верховною Радою, НАЗК розроблятиме відповідну програму дій протягом п’яти місяців. Важливість цього документа підкреслюється його включенням до плану Ukraine Facility – комплексної програми підтримки України з боку ЄС. Крім того, ефективна антикорупційна політика є одним із ключових критеріїв для прискорення переговорного процесу України щодо вступу до Європейського Союзу. Таким чином, успішне ухвалення стратегії є не лише внутрішньою потребою, але й міжнародним зобов’язанням.
Порівняння законопроєктів: Шлях до реформ
На розгляд Верховної Ради винесено два законопроєкти, що базуються на стратегії НАЗК. Перший, ініційований головою антикорупційного комітету, прагне зберегти комплексний підхід та включає всі необхідні реформи. Другий, підготовлений урядом, має значно скорочений перелік заходів і, за оцінками експертів, не містить низки важливих положень, які є критичними для досягнення реальних результатів у боротьбі з корупцією. Це викликає занепокоєння щодо його спроможності виконати поставлені завдання та задовольнити вимоги міжнародних партнерів.
Ключові аспекти стратегії та їхня реалізація
Урядова версія стратегії, хоч і має на меті формальне виконання зобов’язань, ризикує залишити поза увагою низку стратегічних напрямків, що потребують глибоких реформ. Особливу увагу слід звернути на такі аспекти:
- Запобігання корупції: Реформи, спрямовані на підвищення прозорості у державній сфері, зокрема в закупівлях, управлінні державними підприємствами та розподілі бюджетних коштів.
- Правозастосування: Посилення інституцій, відповідальних за розслідування та притягнення до відповідальності винних у корупційних злочинах. Це включає забезпечення їхньої незалежності та ефективності.
- Судова реформа: Забезпечення доброчесності судової системи, яка відіграє ключову роль у справедливому розгляді корупційних справ.
- Відновлення та управління активами: Створення дієвих механізмів для виявлення, арешту та конфіскації активів, отриманих корупційним шляхом, та їх ефективного управління.
- Подолання впливу олігархів: Запровадження заходів, спрямованих на зменшення тіньового впливу великого капіталу на політичні та економічні процеси.
Прийняття комплексної стратегії, що включає всі ці елементи, є необхідною умовою для забезпечення стійкого прогресу у боротьбі з корупцією та зміцнення довіри як з боку громадян, так і міжнародних партнерів.
Перспективи ухвалення та наслідки
Шанси на ухвалення більш комплексної версії законопроєкту залежать від політичної волі депутатів та їхнього усвідомлення стратегічної важливості антикорупційних реформ. Ігнорування ключових положень може призвести до затримки у виконанні зобов’язань за Ukraine Facility, уповільнення процесу вступу до ЄС та збереження ризиків, пов’язаних із корупцією. Експерти наголошують, що лише рішучі та системні кроки можуть гарантувати Україні місце серед розвинених європейських держав.
