Утилізація будівельного сміття: проблеми та перспективи для України

Переробка будівельних відходів: виклики та можливості для України 13.02.2024 12:00 Укрінформ

Одним із завдань для України є впровадження дієвих технологій переробки та повторного використання будівельних відходів.

Масштаби руйнувань інфраструктури в Україні внаслідок російської агресії перевищують 100 млрд доларів США. Найбільша частка зруйнованого припадає на житлові будинки. Крім того, постраждало майже півтори тисячі медичних закладів, а близько двохсот були повністю знищені.

Також зазнали пошкоджень біля трьох з половиною тисяч освітніх установ, 365 з яких були зруйновані. Частину пошкоджених та зруйнованих будівель і закладів вже відновлено. Однак руйнування генерують тонни будівельного сміття. Як свідчить світова практика, його можна успішно використовувати повторно. На жаль, в Україні цей процес поки що не налагоджений. Тому перед державою постає вагоме завдання розробити ефективні підходи до переробки та повторного використання будівельних відходів, наголошує експертка «Вокс Україна».

МАСШТАБ ПРОБЛЕМИ

Через масштабні руйнування інфраструктури під час війни Україна зіткнулася з гострою проблемою утилізації та використання будівельного сміття. За оцінками фахівців, у країні вже накопичено близько 10-12 мільйонів тонн таких відходів, і їхній обсяг щоденно зростає. Неконтрольоване накопичення та безладне зберігання небезпечних матеріалів (зокрема, що містять азбест) на тимчасових звалищах створює надзвичайні екологічні ризики. Серед головних загроз – забруднення ґрунтових вод та ґрунтів токсичним фільтратом, забруднення атмосферного повітря пилом небезпечних речовин, погіршення санітарно-епідеміологічної ситуації.

Незважаючи на безпрецедентні виклики, ця ситуація відкриває унікальну можливість для «перезавантаження» підходів до поводження з відходами та розгортання широкомасштабної циркулярної економіки в Україні.

Зокрема, вдосконалення системи збору, сортування та переробки будівельного сміття може стати потужним поштовхом для розвитку внутрішнього ринку вторинних матеріалів. Це також створює передумови для запуску масштабних проєктів із відновлення зруйнованої інфраструктури на засадах циркулярності та екодизайну.

ВИКЛИКИ ДЛЯ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ ПІДХОДІВ

Для реалізації унікального шансу впровадження принципів циркулярності необхідно системно подолати низку глибоких викликів, що перешкоджають налагодженню ефективної моделі поводження з будівельними відходами, утвореними внаслідок ворожих ударів ракетами, мінами та дронами:

Відсутність інфраструктури та технологій. В Україні фактично відсутня розвинена спеціалізована інфраструктура та передові технології для збору, сортування, транспортування, зберігання, обробки та утилізації складних потоків будівельних відходів. Багато громад вирішують проблему утилізації будівельних відходів шляхом вивезення їх на полігони.
Недоліки у регулюванні та стандартизації. Чинна нормативно-правова база має суттєві прогалини в частині комплексного регулювання питань рециклінгу та поводження з будівельними відходами. Відсутні стандарти якості та безпеки будматеріалів із вторинної сировини.
Слабкі економічні стимули. Не створено дієвих фінансово-економічних механізмів для стимулювання збирання, сортування та вторинного перероблення будівельних відходів. Вартість утилізації будівельного сміття залишається низькою, що робить його переробку економічно невигідною.
Невирішені соціальні аспекти. Існує нагальна потреба у проведенні широких інформаційно-роз’яснювальних кампаній для населення та бізнесу щодо культури поводження з відходами.

ЗАКОНОДАВЧЕ ВРЕГУЛЮВАННЯ ПИТАНЬ УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

Класифікація та облік відходів в Україні регулюються двома основними законодавчими актами: Закон про управління відходами, який набув чинності в липні 2023 року, та Постанова КМУ № 1073 – порядок поводження з відходами від руйнувань. Закон про відходи є рамковим та визначає загальні принципи управління відходами, включно з відходами від будівництва та руйнувань. Закон передбачає, що відходи будівництва мають бути готові до повторного використання та рециклінгу. Він також ставить за мету переробити щонайменше 10% маси таких відходів до 2025 року. Постанова № 1073 містить класифікацію та вимоги до обліку відходів, включно з вимогами до їхньої обробки, терміналів, полігонів, а також шляхи повторного використання відходів у будівництві.

Наразі найбільш реалістичний сценарій в Україні – це локальне перероблення будівельних відходів на дорожнє покриття та підсипку, адже логістичні витрати зводять нанівець економічну доцільність транспортування та утилізації будівельного сміття в інших регіонах. Крім того, для високотехнологічного перероблення у новий бетон потрібна вхідна сировина найвищої якості без домішок.

Водночас при відбудові важливо уникати надмірного знесення пошкоджених, але не аварійних, будівель – адже будівництво нових об’єктів призведе до більших викидів CO2, ніж ревіталізація старих. Тому вкрай важливо стимулювати повторне використання наявних конструкцій.

ЦІНОВІ ФАКТОРИ У ПОВТОРНОМУ ВИКОРИСТАННІ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ

Слід звертати увагу не лише на вартість захоронення будівельного сміття (кінець життєвого циклу продукту), а й на вартість використання вторинних матеріалів при виробництві, тобто на початку циклу. На жаль, наразі вторинні матеріали не є конкурентоспроможними в Україні, в тому числі й через низьку вартість первинної сировини (щебеню, піску тощо).

Первинні будматеріали в Україні сьогодні значно дешевші за вторинні через низькі рентні ставки на видобуток корисних копалин. Тож необхідно реформувати ціноутворення на природні ресурси та забезпечити конкурентоспроможність рециклованих матеріалів на ринку. Лише комплексний підхід до стимулювання циркулярної економіки дозволить досягти цілей зеленої відбудови.

ЩО МОЖНА ЗАПЕРЕЙНЯТИ ЗІ СВІТОВОГО ДОСВІДУ?

Міжнародний досвід поводження з будівельними відходами відрізняється залежно від країни, але можна виділити деякі загальні підходи та найкращі практики.

Багато країн фокусуються на повторному використанні та рециклінгу будівельних відходів. Наприклад, у Європейському Союзі ще у 2018 році переробляли 88% будівельних відходів з метою зменшення обсягів звалищ та збереження природних ресурсів (ці відходи використовували для облаштування спортивних майданчиків, стін для зниження шуму, укріплення берегів річок, виробництва штучного каменю тощо). Залежно від країни, типу брухту та розташування звалища, вивіз на полігон 1 тонни будівельного сміття коштує від 4 до 150 євро. В Україні вартість захоронення становить в середньому 90 грн/м³ (близько 2 євро за тонну).

Розвинені країни часто мають суворі норми та регулювання управління будівельними відходами, включаючи вимоги до сортування, обліку та безпечної утилізації. Наприклад, у Нідерландах заборонено вивозити перероблювані будівельні відходи. Ця країна щороку переробляє 22 мільйони тонн будівельних відходів. У США в деяких штатах обов’язковою є утилізація щонайменше половини відходів під час будівництва споруд площею понад 500 квадратних метрів.

У деяких країнах запроваджено економічні стимули, такі як податкові пільги або субсидії, для заохочення компаній до використання вторинних матеріалів та зменшення відходів, або запроваджено додаткові податки на використання неперероблених матеріалів. Наприклад, у Великій Британії податок на використання природних заповнювачів (піску, гравію, гірських порід) становить 1,6 фунта стерлінгів за тонну.

Існують також приклади творчого поводження з відходами. Наприклад, у Польщі будівельні відходи від руйнування Варшави під час Другої світової війни використали для створення штучних пагорбів, а також для укріплення русла річки Вісли поблизу залізничного вокзалу «Варшава Гданська».

НОВИЙ ДОСВІД УКРАЇНИ

Наразі в Україні вже реалізуються окремі пілотні проєкти за участі міжнародних партнерів. Зокрема, Японське агентство міжнародного співробітництва (JICA) надало обладнання для подрібнення та сепарації будівельних відходів у Київській області. Крім того, в області планують запустити одну стаціонарну лінію переробки будівельних відходів у Бородянці та дві мобільні лінії в інших населених пунктах. Така співпраця має отримати подальший розвиток.

ЩО ПОТРІБНО РОБИТИ?

Для системного вирішення окреслених викликів, а також успішного використання відкритого «вікна можливостей», пропонуємо такі ключові рекомендації:

Запуск пілотних проєктів з локального перероблення та утилізації «воєнного» будівельного сміття на основі найкращих європейських практик.
Розробка та ухвалення комплексу законодавчих актів з питань регулювання поводження з будівельними та ремонтними відходами в умовах відбудови. Потрібно забезпечити відсортування таких небезпечних матеріалів, як азбест, що вимагає розробки спеціальних методик та вимог до їх застосування.
Створення національних стандартів якості та безпеки будівельних матеріалів і конструкцій із вторинної сировини. Необхідний нормативний документ, який зобов’яже використовувати у відбудові рецикловані будматеріали.
Ведення чіткого обліку та статистики переробки будівельних відходів, що дозволить оцінити ефективність заходів та планувати подальші кроки.
Запровадження системи податкових, митних та кредитних стимулів для використання рециклованих матеріалів у будівництві та промисловості.
Підвищення екологічних податків та рентних платежів за видобуток первинних ресурсів та викиди CO2 для стимулювання попиту на альтернативну вторинну сировину.
Розгортання широкої інформаційної кампанії для населення та бізнесу щодо безпечних способів поводження з будівельними відходами та переваг відновлювального будівництва.
Активне залучення міжнародної технічної допомоги та грантів на розбудову в Україні новітньої інфраструктури із сортування, переробки та утилізації складних відходів.
Підтримка стартапів, наукових досліджень та інновацій у сфері вдосконалення технологій рециклінгу та створення нових екологічних матеріалів.

Ці зміни дозволять створити ефективну систему переробки будівельних відходів в Україні, яка сприятиме зменшенню навантаження на довкілля та більш сталому використанню ресурсів.

В умовах обмежених ресурсів та інвестиційних можливостей ключовим завданням реалізації такої стратегії має стати залучення потужної міжнародної підтримки у вигляді фінансування, передачі технологій, навчання фахівців та спільних пілотних проєктів із провідними країнами ЄС.

Зокрема, вкрай необхідна поглиблена співпраця з Данією, Нідерландами, Німеччиною, Швецією – лідерами у сфері інноваційних технологій вторинної переробки, екодизайну та циркулярної економіки. Масштабне впровадження їхніх найкращих практик дозволить скоротити час та витрати на трансформацію системи поводження з будівельними відходами в Україні до європейського рівня.

Отже, попри колосальні обсяги накопиченого будівельного сміття, його успішна утилізація та використання на основі прогресивних європейських підходів створює унікальні можливості для швидкого реформування української моделі поводження з відходами та становлення потужної циркулярної економіки з високою доданою вартістю. Реалізація такого амбітного завдання потребує консолідації міжнародної експертної підтримки та інвестицій, виваженої державної політики, активної участі бізнесу та нової екологічної культури суспільства.

Матеріал базується на виступах Ірини Коссе та Романа Пучко щодо використання будівельного сміття під час презентації Моніторингу відбудови та відновлення в межах проєкту «Контроль витрат на відновлення».

Колонку підготовлено в межах проєкту «Контроль витрат на відновлення», який реалізують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та Технології прогресу за підтримки Європейського Союзу.

Автори: