Голова НБУ Андрій Пишний про перехід до гнучкого курсу гривні, перемовини з МВФ, ризики повернення до емісії гривні, облікову ставку, стратегію відновлення кредитування та відносини з Офісом Зеленського.
Розмова Forbes із головою НБУ Андрієм Пишним, 48, відбулася за кілька днів до рішення Нацбанку відмовитися від фіксованого курсу гривні, що діяв з першого дня російського вторгнення. Під час двогодинного інтервʼю він не дав жодного натяку, що перехід до керованої гнучкості, як називає новий режим сам регулятор, відбудеться вже так скоро. Тому на частину питань він відповідав письмово.
Пишний очолив НБУ майже рік тому – 7 жовтня 2022-го. Спектр питань, які він обговорював з репортерами Forbes у першому інтервʼю на посаді, перетинається з поточними викликами. Окрім курсу, це складні перемовини з міжнародними донорами щодо фінансування, ризики відновлення емісії гривні для підтримки держбюджету, досі висока облікова ставка, націоналізація Sense Bank і вплив на цей та інші процеси в державі з боку Офісу президента.
Що про це думає Пишний та як НБУ діятиме далі?
Зміст інтервʼю Андрія Пишного
- Чому НБУ відмовився від фіксованого курсу саме зараз та на що це вплине
- Що НБУ збирається робити після переходу до керованого гнучкого курсу гривні
- Чим можуть закінчитися перемовини з МВФ
- Чи доведеться Нацбанку знову друкувати гривню для держбюджету
- Чому НБУ так довго тримає високу облікову ставку
- Про заміну голови націоналізованого Sense Bank та вплив ОП
- Чистка на ринку обмінників, скандальна справа ICU та кейс Рожкової і Платинум Банку
- Про стосунки голови НБУ з Офісом Зеленського та іншими органами держави
Інтервʼю скорочено та відредаговано для зрозумілості.
Чому НБУ відмовився від фіксованого курсу саме зараз та на що це вплине
2 жовтня НБУ відмовився від фіксованого курсу гривні. Рік тому в інтервʼю нам ви говорили, що він має відігравати свою роль ще певний час. Що принципово змінилося?
Тоді це рішення дійсно було не на часі. Інфляція зростала, ставки за гривневими інструментами були дуже далекі від привабливих рівнів. Із міжнародною допомогою лишалися питання. Була емісія – 400 млрд грн за підсумками року. Це явно не ті передумови, які можуть супроводжувати контрольовану відмову від фіксованого курсу.
Зараз ситуація відрізняється кардинально. Інфляція сповільнилася з 26,6% на початку року до нижче 8% у вересні. Міжнародні резерви двічі оновлювали історичний максимум. Ставки за гривневими депозитами дають змогу громадянам захистити свої кошти від знецінення. З вирахуванням податків у середньому вони становлять близько 11–12% та перевищують очікувану інфляцію. Дохідності за гривневими ОВДП ще вищі, наприклад, за річними – близько 18%.
Все це дає результат. Люди знову почали довіряти гривні. Протягом січня–вересня обсяг строкових вкладів населення у гривні зріс на 28,9%, а їх частка в загальному портфелі – на 4,4 в. п., до 34,6%. З них понад 92% – це депозити на строк понад три місяці. Минулого року ми мали падіння цих показників.
Андрій Пишний Фото надано пресслужбою
Коли у Нацбанку зʼявилося чітке розуміння, що це станеться вже цього року?
З самого початку НБУ говорив, що це тимчасове рішення, найперше через ризики накопичення структурних дисбалансів. Також ми усвідомлюємо, що утримання жорстких валютних обмежень може суттєво стримувати відновлення економіки. Такий сценарій нас не влаштовує.
Питання з’явилось на моєму робочому столі на початку року, активізація розробки – початок весни. Дискусії ми трансформували у Стратегію помʼякшення валютних обмежень, переходу до гнучкого обмінного курсу та повернення до інфляційного таргетування. Мені здається, після цього багатьом стало зрозуміло, що НБУ серйозний у своїх намірах щодо збільшення гнучкості курсу.
Я памʼятаю, нас багато критикували за збереження високої облікової ставки при стрімкому зниженні інфляції. Хоча ми повторювали, що таке рішення допоможе зберегти курсову стійкість. Зараз це один із наших ключових пріоритетів. Висока привабливість гривні дуже допомагає.
Чи був варіант зберегти фіксований курс ще на певний час? За яких умов це мало би сенс?
Це, безумовно, мало б сенс, якби у нас не було макрофінансової стабілізації, достатнього обсягу міжнародних резервів та важелів, щоб втримати контроль. Тож перехід до керованої гнучкості курсу – гарна новина, яка говорить про те, що в Нацбанку є всі необхідні інструменти та ресурси, щоб втримати курсову стійкість.
За поточних макропоказників ми могли б і надалі утримувати фіксований курс та водночас стрімкіше знижувати облікову ставку. Але, на нашу думку, обмеження завдають значно більшої шкоди економіці, ніж висока облікова ставка, враховуючи в тому числі наявність державних програм кредитування з компенсацією ставок. Обмеження перекривають кисень, стримують прихід нових інвестицій в Україну. До того ж багаторічна фіксація курсу завжди закінчується однаково – валютною кризою. Тому теоретично ми б могли і далі тримати фіксований курс, але це навряд пішло б на користь нашій економіці.
Чи мотивували НБУ прискоритися з відмовою від фіксації курсу нещодавні майже синхронні заяви представника Офісу президента і міністра фінансів на підтримку девальвації гривні?
Навпаки, мотивували сповільнитися. На те є щонайменше п’ять причин. По-перше, сприйняття населенням подібних заяв від представників влади. Так, я маю на увазі саме сприйняття, бо знаю, що мали на увазі колеги. Але оптика заяв дещо відрізняється від суті. Сказане в мить перетворювалось на гучні заголовки, які чинили негативний вплив на курсові очікування. Водночас однією з передумов для переходу до гнучкості було скорочення спреду між курсами. Потрібні був час і ресурс для компенсації інформаційних ефектів.
По-друге, ми дуже не хотіли, щоб наші рішення з питань курсової політики асоціювалися з цими заявами. Для цього немає підстав, і жодної користі для макростабільності це не створює. Жоден прогноз жодного державного органу або посадової особи, громадської організації або експерта не є для НБУ ані імперативом, ані ціллю.
По-третє, ми мали чіткі бенчмарки – це передумови та належна підготовка. Переходу до керованої гнучкості передувала дуже ґрунтовна робота, в тому числі із залученням міжнародних експертів. Як тільки переконалися, що передумови є сталими і маємо достатньо інструментів та ресурсів, ми ухвалили рішення.
По-четверте, про плани щодо відмови від фіксації курсу ми заявили значно раніше, ніж зʼявилися всі згадані заяви.
По- п’яте, термін «керована гнучкість курсу» не дорівнює «перманентній девальвації». Щоб курс міг рухатися в обидва боки, ми покриватимемо структурний дефіцит валюти на ринку. Будь-які коливання курсу чи у бік послаблення гривні, чи зміцнення будуть суттєво обмежуватися.
Важливо сказати, що я ціную нашу співпрацю з колегами з уряду та Офісу президента. Рівень комунікації і сприйняття дає можливість і почути, і бути почутим. Прогрес, якого ми спільно досягли, базується на розумінні і повазі до наших визначених законом мандатів і є спільним активом, у тому числі в розбудові співпраці з міжнародними партнерами. Можу гарантувати, що зі свого боку підтримуватиму цей статус і надалі.
Чи є у НБУ важелі впливу, щоб забезпечити one voice policy серед держструктур щодо такого чутливого питання, як курс?
Це гарне питання. Важелів впливу як таких у НБУ на ці питання, звісно, не має. Хоча скоординована комунікаційна політика в таких чутливих питаннях важлива.
Якщо якась публічна заява створює виклики, ми спочатку працюємо з наслідками, а потім повертаємось до того, що потрібно зробити, щоб у майбутньому цього не відбувалось. Тут немає якоїсь драми, відбуваються дискусії, як правило, конструктивні.
Що НБУ збирається робити після переходу до керованого гнучкого курсу гривні
У вересні інтервенції НБУ на валютному ринку склали $2,7 млрд, це найвище значення з січня. У серпні вперше з лютого було $2,4 млрд. Чому посилення цієї тенденції не вплинуло на рішення НБУ переходити до контрольованої курсової гнучкості?
Треба розуміти природу цих процесів: вони мають у тому числі сезонний, а також психологічний характер. Ринок в очікуванні переходу зазнавав тиску, крім того напругу помітно підживили згадані заяви. Також була й певна проблематика обмінних пунктів: виведення з ринку однієї з найбільших мереж у зв’язку з непрозорою структурою власності.
Що стосується інтервенцій. Пригадуєте, які вони були у травні–липні минулого року? $4 млрд на місяць. Натомість з березня до серпня 2023-го – менше $2 млрд на місяць. Наразі ми не розглядаємо ситуацію як таку, що викликає занепокоєння. Через це ми не змінювали планів.
Пом’якшення валютних обмежень. Одна з наріжних історій для бізнесу – дивіденди. Ви вже анонсували можливе помʼякшення правил виведення доходів від нових інвестицій, здійснених починаючи з 2023-го. Чи є у вас більш чіткий меседж, яка для цього має настати передумова?
Щоб дати відповідь в цілому щодо валютної лібералізації, треба зрозуміти логіку. Є три етапи.
На першому ми працюємо над тим, щоби прибрати множинність курсів. Інше завдання – максимально спростити операції, які сприятимуть припливу інвестицій в українську економіку. Власне, для цього ми розглядаємо можливість надати дозвіл на репатріацію «нових» дивідендів.
Банки на прохання НБУ вже провели опитування своїх клієнтів стосовно намірів репатріювати дивіденди, якщо таку можливість буде надано. Зараз ми аналізуємо цю інформацію і співставляємо з можливостями нашого ринку, поточних та прогнозованих обсягів резервів. Якщо переконаємося, що це не вплине на нашу спроможність зберігати курсову стійкість, ухвалимо відповідне рішення
Другий етап, до якого ми зможемо поступово перейти за успішного збільшення гнучкості курсу, включає питання репатріації старих дивідендів, торгове фінансування, обслуговування зобов’язань українських підприємців перед нерезидентами, сформованих до 2023-го. Натомість погашати або переказувати основну суму кредиту чи інвестиції можна буде лише на третьому етапі.
Логіка і першого, і другого етапів побудована на тому, що Україна готова лібералізувати валютні обмеження там, де це створює потік нових грошей або йдеться про фінансування оборонних потреб чи критичних для України імпортних операцій. Водночас за умови, якщо це не загрожуватиме курсовій стійкості.
Андрій Пишний Фото надано пресслужбою
За нашою інформацією, отриманою від одного з урядовців, експортери не повернули в Україну близько $8 млрд валютної виручки. Чи розуміє НБУ, про які обсяги йдеться, та чи планує якось на це реагувати?
Дані, якими оперуємо ми, співставні. $8 млрд – серйозна цифра. Тому можу підтвердити, що проблема повернення валютної виручки дійсно існує і має відчутний вплив. НБУ в комунікації з урядом та парламентом щодо адекватних заходів. Проблема комплексна і має тенденцію до розширення, що вимагає рішучих і оперативних рішень.
Деякі експортери, наприклад, максимально затягують повернення експортної виручки в межах дозволеного терміну (180 днів). Водночас цьогоріч ситуація є не настільки гострою порівняно з минулим роком. Також є недоброчесні підприємці, які користуються різними механізмами, щоб взагалі не повертати виручку. На мою думку, це питання державного значення, особливо в умовах війни. Для того щоб мінімізувати таку поведінку, плануємо активізувати спільні зусилля з митницею, податковими органами.
Також нагадаю, що навесні набув чинності закон, який мав суттєво покращити ситуацію з поверненням експортної виручки через механізм так званого гарантування. Його реалізація потребує ухвалення деяких підзаконних актів, ми сподіваємося, що це станеться найближчим часом.
Чи розглядає НБУ сценарій, за якого фінансові надходження від партнерів суттєво зменшуються? До якого рівня ви готові витрачати золотовалютні резерви, аби втримувати керовану гнучкість курсу?
Будь-які прогнози та рішення враховують очікувані обсяги міжнародної допомоги. Важливі обидва аспекти: і достатність, і своєчасність. Звичайно, є певні ризики. Але важливо, що НБУ ухвалив рішення про перехід до керованої гнучкості курсу, маючи сильну позицію. Я впевнений у його своєчасності і правильності.
Можу також запевнити, що активна робота задля того, щоб Україна мала необхідне фінансування, не припиняється. Водночас є і, простіше кажучи, план Б. Однак я маю велику і небезпідставну надію, що цього року дотримаємося плану – уникнути монетизації дефіциту. Наразі маємо активну фазу другого перегляду і дуже конструктивну співпрацю з місією МВФ.
Чим можуть закінчитися перемовини з МВФ
Україна заходила у нещодавні перемовини з місією МВФ з розумінням того, що виконала не всі структурні маяки меморандуму. Яка, на вашу думку, ймовірність, що після останнього перегляду програми з МВФ ми все ж не отримаємо транш?
Я точно не буду міряти успішність місії МВФ у відсотках. Будь-що, окрім 100% успішності – марна справа. Важливий результат, а не процес.
Ця програма МВФ має відчутну особливість. Вона потребувала переосмислення політик МВФ. Україна – перша країна, яка отримала відповідне фінансування за умов невизначеності. Ми не завжди про це пам’ятаємо.
На цьому тижні завершується експертний блок обговорень з місією Фонду, під час яких як раз працювали над підготовкою до другого перегляду. Наші колеги усвідомлюють ту невизначеність. Успішне виконання програми потрібне не лише Україні, але й МВФ.
Інша важлива особливість – програма передбачає не тільки зобов’язання України, які зафіксовані меморандумом, а й зустрічні запевнення партнерів. Я маю на увазі пакет підтримки у $115 млрд за базового і $140 млрд за негативного сценарію. Тож вона є своєрідною платформою, на якій за лідерства МВФ зібрано безпрецедентний фінансовий пул партнерів.
Всім відомо, що через війну український бюджет рекордно дефіцитний. Економіка втратила майже третину ВВП. Війна триває, ризики матеріалізуються, і потреба росте. Україна робить усе можливе, аби мобілізувати внутрішні джерела та виконати взяті зобов’язання, але збалансуватися ми можемо, лише коли наші партнери забезпечать ритмічне та достатнє фінансування.
Нам потрібен на 100% успішний перегляд і, як результат, потужний голос МВФ. Тобто увесь їх вплив і влада, аби забезпечувати Україні безперебійний доступ до фінансової підтримки попри політичну турбулентність, притаманну демократичним країнам.
Найбільші дискусії викликає провалений маяк – повернення перевірок бізнесу. Цей закон уже ухвалено, але МВФ він не влаштовує. Це справді проблемна історія? І які ще найбільші проблемні моменти ви виділили?
З точки зору виконання зобов’язань, я вважаю, Україна не в ідеальній, але в досить непоганій формі. Ми розуміємо політичну дискусію.
Є проблемними та потребують обговорення і питання податкових перевірок, і РEP, і зміни до держбюджету поточного року для фінансування оборонних потреб на 317 млрд грн. І бюджет наступного року, і проблематика антикорупційного напряму. У мене є оптимізм щодо питання PEP. Я бачу політичну волю вищого керівництва країни виконати цей структурний маяк. Щодо інших питань маю велику надію, що парламент ухвалить потрібні рішення. Принаймні з боку НБУ для цього зроблено все необхідне.
До слова, в переліку немає жодного проблемного питання, яке б стосувалось кафедри НБУ. Цікаво, що колеги, для яких це не перша програма, звернули увагу, що МВФ вперше за довгі-довгі роки не згадав про незалежність та інституційну спроможність НБУ як проблемне питання. Зараз працюємо над реформуванням фінансового сектору, і ми є абсолютно зрозумілими з точки зору логіки, послідовності, закладених в основу принципів усіх наших рішень.
Коли Україна розраховує отримати Staff Level Agreement та рішення від Ради директорів Фонду? Чи правильно ми розуміємо, що йдеться про грудень – тобто вже після того, як ухвалимо бюджет на 2024-й?
Думаю, що так. Місія з другого перегляду має відбутися в першій половині листопада. Потім орієнтовно через місяць – Борд МВФ. Доступ до фінансування – одразу після позитивного рішення. Якщо все станеться так, як ми плануємо, Україна отримає цього року від МВФ сукупно $4,5 млрд. Загалом програма передбачає 11 переглядів.
Голова НБУ Андрій Пишний, прем’єр-міністр Денис Шмигаль та міністр фінансів Сергій Марченко під час візиту до США.
Як сильно пакет допомоги у $115 млрд залежить від успіху перемовин із МВФ?
Буду максимально відвертий – критично залежить. Взаємодія з міжнародними партнерами суттєво прив’язана до програми з МВФ. Вона містить необхідний мінімум як на етапі супротиву, так і на етапі відновлення.
Кожен перегляд – це не лише ретроспективна оцінка того, що було зроблено, а й формування та актуалізація порядку денного, прогнозів, сценаріїв. Програма «жива», оскільки включає аналіз політичного, економічного, соціального контексту, враховує зовнішні фактори, оцінює ризики, прогрес структурних реформ і формує новий перелік питань.
З огляду на те, яку глибоку експертизу має МВФ у всіх сферах, наш прогрес та аналіз Фонду так чи інакше слугує іншим партнерам базою для верифікації поступу України в реалізації реформ.
Але повторюсь. Там є дуже важливий момент: ми окреслили разом із партнерами, що достатність і своєчасність міжнародної фінансової допомоги є критично важливим елементом фінансової стійкості та спроможності України. Не маю сумнівів, що Фонд цю потребу повністю усвідомлює.
Є ще ширший контекст відносин із партнерами. Нещодавно в інфопросторі з’явився лист Макла Пайла з переліком реформ, який можна трактувати як впровадження такого принципу взаємодії України з партнерами, як «гроші в обмін на реформи». Чи готові ми до цього макроекономічно?
З моменту, як ми сіли за стіл переговорів із МВФ у жовтні 2022-го і встали з-за столу з підписаною програмою, ми вже живемо у форматі «гроші в обмін на реформи». Але з важливою ремаркою: ці реформи потрібні насамперед Україні, щоб встояти і відновитися.
Але він не артикульований настільки жорстко. Цей лист пропонує все поставити на однакові рейки. Тож питання: чи готові ми до такої уніфікації?
Жорсткість артикуляції – це про оціночне судження. Я радше фокусуюся на змісті. Для мене і для команди НБУ нічого не змінилось. Є програма з МВФ, план реформ розподілений на дві фази супротив–відновлення, є заходи, маяки, індикативи, кількісні параметри, розуміння причинно-наслідкового зв’язку між нашими діями і результатом – доступом до фінансування в разі успішного перегляду. Є нарешті наш мандат визначений законом.
Є ще угода з Євросоюзом про макрофінансову допомогу на €18 млрд, ухвалена наприкінці минулого року. Вона також містить чіткий перелік зобов’язань. Третій, а можливо, навіть перший документ, до якого треба постійно повертатись, угода про кандидатство. Сім пунктів. Тому ми вже давно живемо в умовах, коли реформи детермінують наші досягнення, в тому числі і доступ до фінансування. І я не можу сказати, що це погано.
Чи доведеться Нацбанку знову друкувати гривню для держбюджету
Чи розглядає НБУ сценарій, де ми знову використовуємо емісію, щоб фінансувати розширені потреби держбюджету? І яке місце це займає в дискусії з МВФ?
Цього року ситуація суттєво відрізняється за багатьма параметрами від 2022-го. Макроумови, міжнародне фінансування, економічне відновлення, стан внутрішнього боргового ринку. Примітно, що цьогоріч внутрішній борговий ринок, в який не дуже вірили, з початку року згенерував наразі ті самі 400 млрд грн.
Ми виконали повністю всі зобов’язання щодо 100-відсоткового роловеру, і забезпечуємо чисте фінансування. Тож я залишаюсь оптимістом у питанні, чи вдасться нам виконати стратегічну мету – профінансувати бюджет без залучення емісійних джерел. Я бачу таку саму готовність і розуміння з боку Мінфіну.
Цей оптимізм розповсюджується на 2024 рік?
Так, але це не значить, що ми не бачимо ризиків і не готуємося до будь-якого розвитку подій.
Чи бачите ви можливість профінансувати розширений дефіцит бюджету цього року за рахунок внутрішнього ринку?
Ми зацікавлені, щоб внутрішній борговий ринок був максимально ефективним джерелом і водночас інструментом, що допомагає підтримувати привабливість гривневих активів. Ми бачимо у нього додатковий потенціал. На базі Ради фінстабільності працює робоча група, в якої є єдине завдання – моніторинг ефективності усіх рішень і пошук напрацювань, які б дозволили внутрішньому борговому ринку розширювати його.
Ми бачимо, що колеги з Мінфіну сприймають цю позицію і пропонують ринку адекватну його очікуванням відсоткову ставку. Ми зі свого боку використовуємо необхідні й адекватні заходи активізації.
НБУ очікує прибуток 17,7 млрд грн за результатами 2023-го. За нашою інформацією, Мінфін очікував близько 100 млрд грн. Чи допускаєте ви, що цифра може зрости?
Навіть та цифра, яка зараз є в проєкті бюджету, не є зобов’язанням НБУ. Нацбанк сплачуватиме до бюджету суму, визначену за результатами фінансового року після підтвердження її зовнішнім незалежним аудитом.
Важливий момент, який треба підкреслити, – прибуток не є метою діяльності Нацбанку. Природа центрального банку відмінна від традиційних банків. Тут є певний парадокс: що краще НБУ реалізує свій мандат із забезпечення макроекономічної та макрофінансової стабільності, то менший фінансовий результат він отримує. Іншими словами, зниження прибутку НБУ – зворотна сторона макроекономічної стабілізації та її ціна.
Чому НБУ так довго тримає високу облікову ставку
Все частіше ми бачимо критику чи принаймні незгоду з політикою високих ставок НБУ. Закид вам – регулятор став заручником своєї догматичності щодо облікової ставки. Чи погоджуєтесь ви, що Нацбанк дійсно міг би швидшими темпами знижувати облікову ставку?
Ні, не погоджуюсь. З моменту, коли НБУ тимчасово відмовився від інфляційного таргетування облікова ставка перестала бути головним інструментом політики. Таким інструментом зараз є інтервенції, а якорем для макрофінансової стабільності – курс. І для його стійкості облікова ставка відіграє важливу, але допоміжну роль.
Коли кажуть, що облікова ставка зависока, я запитую: чому? І якою вона повинна бути? 20% забагато? А скільки нормально? У деяких дискусіях чую – 10% або 15%. Я відповідаю: а якими тоді будуть ставки за депозитами? Як за високої інфляції, рекордного профіциту ліквідності та низьких ставок гривневий депозит конкуруватиме з валютою? Як забезпечити курсову стабільність за обмежених джерел наповнення резервів і шаленого попиту?
Зазвичай у цьому місці дискусія для співбесідника перестає бути цікавою. Тому немає іншого варіанту, окрім як за рахунок жорсткої монетарної і курсової політики забезпечувати цінову й курсову стабільність. У цьому й річ, ми калібруємо свою монетарну політику, виходячи з чіткого розуміння і поточного стану, і нашого бачення майбутнього, яке ми хочемо сформувати. Не тільки в сенсі, що має бути завтра. В ідеалі – і в середньостроковій перспективі.
Тому, якщо узагальнено, зараз облікова ставка дозволяє повідомити наші очікування щодо вартості гривневих активів і підтримати їх привабливість. Саме сукупність ефектів жорсткої монетарної політики НБУ дозволили сформувати стійкий дезінфляційний тренд і передумови для більш раннього зниження облікової ставки і переходу до керованої гнучкості курсу. Подальшу динаміку зниження облікової ставки визначатиме ефективність заходів з переходу до гнучкості. Курсова стійкість залишається на цьому етапі пріоритетним завданням.
У контексті привабливості гривневих активів є показник, яким ми пишаємось: із січня по серпень рівень доларизації коштів клієнтів у банках знизився на 2,6 в. п., до 32.5%. Це сталося насамперед завдяки поверненню гривні привабливості, нарощенню коштів у гривні та зниженню популярності валютних вкладів.
Ви сказали, що НБУ моделює картину майбутнього. В розмові з нами один з аналітиків, імʼя якого ми не можемо назвати, сказав, що девʼять місяців тому прогноз інфляції був 18–20%, НБУ очікував початку зниження ставки тільки в другому кварталі 2024 року. І ця картина була настільки важкою й песимістичною, що НБУ в якийсь момент не наважився виходити за її рамки і діяти сміливіше. Тобто невчасно відреагував на сигнали, які говорили, що ця картина надто песимістична. Чи рефлексував якось Нацбанк, що міг помилитися в цьому?
Звісно. І багато. Частину цих рефлексій можете побачити у Підсумках дискусії членів монетарного комітету, адже у нас всередині дійсно є дискусія. Деякі члени комітету висловлювали думку, що треба діяти активніше. Узагальнюючи цей рік, можу сказати, що нам вдавалось щоразу віднайти оптимальну модель. Це розмова про баланс ризиків в умовах невизначеності.
Модель майбутнього – це не лише повідомлення про розмір облікової ставки за результатами монетарного комітету. Це прогноз побудований на колективній рефлексії, яка має бути настільки глибокою, продуманою і стійкою, щоб бути здатною визначити судження правління. Через послідовність рішень і комунікацій воно формує очікування. Головним очікуванням, на базі якого можна далі формувати втілювати модель майбутнього, є відчуття сталості.
Андрій Пишний та правління НБУ Фото пресслужба НБУ
Які ще завдання НБУ потрібно буде вирішити найближчим часом?
Я свідомо запропонував команді переглянути стратегію НБУ в умовах війни і не помилився. Ми отримали стратегічне бачення, яке публічно закріпило цілі, визначило пріоритети і окреслило часові рамки. Це допомагає в розмові з будь-яким стейкхолдером, міжнародними партнерами або ринком.
Цей документ привів нас до розуміння необхідності ширшої стратегії – Стратегії розвитку фінансового сектору. Це була одна з умов меморандуму з МВФ. Її ухвалили в липні.
Третій важливий документ – Стратегія пом’якшення валютних обмежень, переходу до більшої гнучкості обмінного курсу та повернення до інфляційного таргетування. Вона процесі реалізації. Впровадження керованої гнучкості – її частина.
Ще один документ, над якими ми зараз працюємо – Стратегія відновлення кредитування. Сподіваюсь, ми ще до нового року зможемо запропонувати робочий концепт для обговорення з ринком та урядом.
П’ятий документ. Його ще немає, але я сподіваюсь, що найближчим часом він з’явиться, – оновлена Стратегія розвитку державного банківського сектору.
Стратегія відновлення кредитування. Розкрийте, будь ласка, деталі проєкту.
Зараз відбуваються як внутрішні напрацювання, так і обговорення з урядом та держбанками. Вона може стати рушієм у процесі відбудови.
Окремі елементи стратегії ми вже запропонували додати у спільну з ЄС програму відновлення та економічного розвитку України. Ми бачимо, що компонентами стратегічної формули відновлення кредитування мають стати оновлені підходи до відновлення платоспроможності боржників, переосмислення підходів до роботи з NPL, фінансової реструктуризації, стратегічної ролі і напрямків діяльності держбанків, оновлені концепції програм держпідтримки, робоча модель страхування військово-політичних ризиків тощо.
Щодо кредитування ми вже маємо позитивні зрушення. Вперше з початку війни ми зафіксували додатні показники приросту кредитного портфеля по корпоративному сектору. Це означає, що ми не лише припинили падіння і працюємо в межах погашення, а й маємо живий кредитоспроможний попит. Банки бачать перспективу нарощення кредитного портфеля в цьому році до 10%.
Це важливий елемент, про який часто забувають, але він так чи інакше впливає на наповнення бюджету і підживлює фінансову спроможність України.
Про заміну голови націоналізованого Sense Bank та вплив ОП
Націоналізація Sense Bank. Одразу після призначення нового менеджменту у відставку пішов голова правління банку Дмитро Кузьмін. За процедурою правління призначає Мінфін за погодженням із НБУ. Тобто частина відповідальності за це кадрове рішення лежить на вас. Чому СЕО, якого погодили, зокрема, і ви, пішов після трьох тижнів на посаді? Чи відчуваєте ви відповідальність за це?
Призначення менеджменту після націоналізації відбувається за спецпроцедурою. Фактично за одну добу після надання кандидатур Мінфіном НБУ повинен погодити їх. Це достатньо формальний підхід.
Чесно скажу, я не вважаю, що зміна керівника націоналізованого Sense Bank якось підважила його стійкість. Навпаки. Те, що через три тижні відбулась заміна і тепер відбір відбуватиметься через конкурсну процедуру, це позитивний аспект.
Тепер ця відповідальність покладається на наглядову раду. І ось тут вже Нацбанк виконає свою функцію з точки зору аналізу й оцінки сповна в ті строки, які дозволяють нам провести якісний розгляд.
Чи правда, що ключову роль у призначенні пана Кузьміна зіграв заступник голови ОП Ростислав Шурма? Чи нормально, на вашу думку, що Офіс президента бере участь у такому процесі, не маючи не це формальних підстав?
У мене на цю тему були різні діалоги. Чи висловлював я застереження в процесі діалогу щодо пропозицій? Так. Але процедура спеціальна, кандидатура формально відповідала необхідним критеріям, через це рішення було швидким.
Але це не завадило тому, що та команда, яка була призначена, змогла досить швидко і, я вважаю, успішно повернути банк на ринок. Sense Bank функціонує, він прибутковий, це стійкий бізнес.
НБУ вже отримав позов від колишніх акціонерів?
Відбувається юридична процедура, вони дали офіційне повідомлення про наявність спору. Відповідно до Указу президента, повноваження щодо представництва інтересів держави в разі ухвалення рішення про націоналізацію – за Міністерством юстиції.
Чи є дискусія з групою UniCredit щодо їхньої частки в Sense Bank?
Мені про це нічого не відомо.
Чи є вже розуміння позиції держави стосовно ще одного банку у її власності?
Держава володіє, по суті, контрольним пакетом участі в банківській системі з точки зору вкладів, активів, капіталу і прибутку. Прибуток банківської системи за вісім місяців – 95 млрд грн, з яких 60 млрд грн припадає на державні банки. Частка держави в банківському секторі сягнула 53% в активах і коштах клієнтів (65% – у коштах фізосіб).
Ми вважаємо, що після 19 місяців війни нам слід повернутись до обговорення стратегії розвитку державного банківського сектору. Тим більше, що Меморандум з МВФ передбачає, що така робота має бути проведена за результатами оцінки стійкості, яка наразі триває.
Чистка на ринку обмінників, скандальна справа ICU та кейс Рожкової і Платинум Банку
Наприкінці серпня НБУ відкликав ліцензію однієї найбільших мереж обмінників валюти «Фінод» через непрозору структуру власності. Ця фінкомпанія може бути повʼязана з Вадимом Альперіним, який вважається близько дотичним до великого контрабандного бізнесу в Одесі. Чи є прозорою структура власності решти учасників цього ринку?
Ми працюємо над тим, щоб весь ринок небанківських фінустанов став більш прозорим. Найближчим часом ви побачите зміни в цьому плані на страховому ринку. Це ж стосується і фінансових компаній.
Чи реально зробити більш прозорим ринок обмінників без того, щоб суттєво похитнути індустрію роздрібного валютообміну?
Ми враховуємо цей ризик.
Скандальна справа банку «Авангард», групи ICU та ОВДП колишнього Сбербанку. Що у ній зрештою відбувається? Чому НБУ так і не прокоментував цей скандал публічно?
НБУ не коментує цей кейс з огляду на законодавчі обмеження щодо банківської таємниці та захисту персональних даних і юридичні ризики через судовий позов проти НБУ. Можу лише сказати, що з огляду на резонанс правління ухвалило рішення звернутися до суду з клопотанням про розгляд справи у відкритому засіданні. Наскільки мені відомо, проти відкритого розгляду категорично заперечили позивачі. Питання про режим розгляду справи наразі вирішується Київським окружним адміністративним судом.
Що за справа облігацій колишнього Сбербанку та ICU
Видання ZN.ua повідомляло, що структури групи виступали зберігачами держоблігацій, які були у власності російського МР Банку, після того, як держава забрала його у власність на початку війни з РФ. Компанія заробила на цьому суттєві кошти, виплативши їх як бонуси своєму керівництву – засновникам групи ICU Костянтину Стеценку та Макару Пасенюку.
Читати більше Згорнути
Нещодавно апеляційний суд задовольнив вимоги Фонду гарантування щодо колишнього топменеджменту Платинум Банку, зобов’язавши 12 колишніх членів правління та наглядової ради сплатити 1,48 млрд грн компенсації за виведення активів з банку. Серед відповідачів є ваша перша заступниця Катерина Рожкова. Чи це не шкодить репутації НБУ, на вашу думку?
Звісно, історія не є простою. Однак остаточного рішення суду в цій справі ще немає – провадження здійснюється судом касаційної інстанції. НБУ залучений до участі у цій справі в якості третьої особи. Давайте дочекаємось остаточного вердикту.
Про стосунки голови НБУ з Офісом Зеленського та іншими органами держави
Останні два очільники НБУ завершували свою роботу з не найкращими відносинами з Офісом президента Зеленського. Чи погіршились вони у вас за рік роботи?
Президент – ключовий стейкхолдер, і рівень комунікації та її наповнення мають бути відповідними, що я і намагаюсь забезпечувати. До слова, його підпис стоїть під Меморандумом із МВФ, а отже, і залученість до цих питань глибока і регулярна.
Взаємодія постійна і конструктивна – і з президентом, і з керівником Офісу Андрієм Єрмаком. Коли йдеться про взаємодію із зовнішніми партнерами і виконання зобов’язань, взятих Україною, важливо бути на одній стороні. Я наразі знаходжу там розуміння. Нацбанк чують, він може донести свою позицію, я наразі не відчуваю тиску.
Це стосується й інших ключових органів держави. Я вже розповідав про нашу із Сергієм Марченком домовленість у перший свій день на посаді – перезавантаження відносин між інституціями, регулярні, за можливістю, щотижневі зустрічі й відкритий діалог. Працює.
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, голова НБУ Андрій Пишний, президент Володимир Зеленський, керівник ОП Андрій Єрмак
У пресі різного штибу можна побачити твердження, що у вас кумівські стосунки з керівником ОП Андрієм Єрмаком. Це правда?
Вже відповідав неодноразово. Брехня чистої води. Немає ні родинних, ні бізнес-зв’язків. Є конструктивна комунікація і повага. Андрій робить величезну роботу.
Єрмак залучений до адженди НБУ?
Президент і його Офіс, будучи стейкхолдерами, так чи інакше присутні в обговоренні важливих питань. Я вже говорив, що не хочу оминати їх увагою. Тому надаю інформацію, яку, як я вважаю, голові НБУ потрібно надавати.
Не відчуваю жодного тиску чи того критичного впливу, який зазвичай приписують ОП. І я вдячний колегам із Банкової за те, як у нас зараз побудовані відносини.