Чи досягне ціна пального психологічного рубежу в 100 грн/л? 31.07.2026 11:21 Укрінформ
Вартість пального на стелах АЗС знову зростає, але повномасштабна криза пального поки що не спостерігається
Короткотривалим виявився період зниження вартості пального в Україні, що розпочався наприкінці весни – на початку літа. З середини липня ціни на бензин та дизельне пальне (меншою мірою – на автогаз) знову пішли вгору, досягнувши, а подекуди й перевищивши, пікові показники березня-квітня. Тоді спостерігалася ескалація на Близькому Сході та перші випадки блокування Ормузької протоки. Саме чергове загострення протистояння між США та Іраном штовхає ціни вгору й зараз. На світові біржі пального вплинули обмеження експорту з Росії, підвищений попит на європейському ринку, скорочення видобутку нафти в Казахстані. А на внутрішній ринок – до всього ще й нові вимоги щодо обов’язкового вмісту біоетанолу в бензинах. Хоча чиновники жодних ризиків не передбачали.
НОВІ ЦІНОВІ РЕКОРДИ: ПРЕМІУМ БЕНЗИН НАБЛИЖАЄТЬСЯ ДО “СОТНІ”
Хоча висхідна цінова тенденція на українському ринку пального з’явилася ще на початку другої декади липня, найбільш вражаючим для споживачів виявився минулий тиждень, з 20 до 26 липня. Дизельне пальне за цей період подорожчало майже на 10 грн за літр – до 88,18 грн (у середньому), а на деяких АЗС – до 89 грн 90 коп. Змінилися в ціні й бензини, хоча й менш помітно: А-95 – з 76,57 до 80,91 грн/л, А-95 преміум – з 80,73 до 84,18 грн/л, А-92 – з 71,46 до 77,64 грн/л.
Фахівці пояснюють такий “стрибок” тим, що роздрібні ціни наздоганяють гуртові, які почали зростати ще на початку липня, вслід за підвищенням нафтових котирувань на світовому ринку. Минулого тижня гуртові ціни на бензин А-95 вперше перевищили 100 тис. грн/т (проти 92,8 тис. грн/т на початку місяця).
Зростання оптових (у середньому на 1 грн/л) та роздрібних (приблизно 1,5 грн/л) цін на автогаз на цьому тлі виглядає незначним. Хоча ще на початку місяця вартість цього ресурсу взагалі знижувалася (подекуди до 37,45–38,45 грн/л), під впливом подій на ринках бензинів та дизельного пального ціновий тренд змінився. Поточна середня роздрібна ціна становить 41,50 грн/л (від 40,90 до 42,90 грн/л у різних мережах).
Наприкінці минулого – на початку поточного тижня зростання вартості ДП та бензину, здавалося б, також зупинилося. Але, як виявилося, ненадовго. Після підвищення у вівторок ціни на деяких преміальних АЗС досягли рекордних для України показників. Зокрема, у мережі Neftek вартість звичайного дизельного пального зросла до 95,99 грн/л, а ДП+ – до 98,99 грн/л. Це на 2 грн вище за квітневі піки. Водночас SOCAR пропонував бензин А-95 по 85,40 грн/л, А-95+ – по 88,40 грн/л, А-98 – по 95,40 грн/л. Це також перевищує максимальні показники, зафіксовані для різних видів пального у березні, квітні та травні. І якщо попередні піки були короткотривалими (день-два), то тепер такі показники можуть стати лише “трампліном” для подальших цінових стрибків.
“Ситуація справді напружена. Гуртові ціни на дизельне пальне – 93–95 грн/л. Тому й роздрібна вартість зростатиме. Не думаю, що вже найближчим часом побачимо 100+ гривень за літр, але шанси досягти таких показників доволі високі. Зараз у світі піковий сезон споживання. Водночас Ормузька протока перекрита, російський експорт дизпального зупинено. А він для нашого регіону був надзвичайно важливим (хоч Європа російський ресурс не купує, його імпортують, зокрема, Туреччина та африканські країни). Коли таких постачань немає, ці гравці конкурують за інше пальне з нами”, – каже в коментарі Укрінформу директор Консалтингової групи А-95 Сергій Куюн.
Сергій Куюн
Він деталізував, що, наприклад, Туреччина раніше щомісяця імпортувала з РФ понад 1 мільйон тонн дизельного пального. Тепер, через відсутність російського експорту, турки зосередили свою увагу на грецьких НПЗ.
Відомо також щонайменше про два логістичних “перехоплення” танкерів, які прямували до Румунії. “Хтось просто запропонував вищу ціну – і багато замовлень, разом з українськими, “скасувалися”, – пояснює експерт.
Загалом це не вплинуло критично на обсяги постачань, але їх тепер недостатньо – через жнива, які потребують значної кількості пального, та активізацію автомобільних перевезень. Тим паче – на тлі припинення морського експорту з України.
“Тобто споживання стрімко зростає. А збільшення постачань ми поки що не спостерігаємо. Так, компанії, вочевидь, шукають на ринках додаткові обсяги. Зробити це зараз складно. Але, сподіваємося, знайдуть”, – зазначає Куюн.
І проблема полягає не лише в тому, щоб знайти на ринку вільний ресурс, а й у тому, щоб оперативно доставити його в Україну. Експерти нагадують, що одним із зручних та звичних маршрутів постачання було перевантаження пального в Румунії з великих танкерів на менші судна й перевезення його Дунаєм. Однак тепер судноплавство на цій річці ускладнене через сезонне зниження рівня води.
А на ринку бензинів ми маємо ще й додатковий регуляторний тиск. “Ситуацію ускладнює наш дуже “вчасно” (в лапках) перехід з 1 липня на використання стандарту Е10 (пального з обов’язковим вмістом біоетанолу). Не всі виробники готові виробляти його у великих обсягах, а деякі взагалі не готові. Як, наприклад, грецький завод Hellenic Petroleum. Він активно постачав нам “звичайний” бензин, а ось виробляти біо-бензин не може”, – продовжив Сергій Куюн.
Решта постачальників також не в змозі швидко наростити виробництво бензину, адже, окрім іншого, залежать від постачань нафтової сировини, з якими у світі ще з весни спостерігаються значні проблеми.
СВІТОВІ НАФТОВІ “ГОЙДАЛКИ”: ПЕРІОД НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ
Ціни на нафту до кінця минулого тижня стрімко зростали на тлі загострення конфлікту на Близькому Сході та побоювань щодо перебоїв із постачаннями через Ормузьку протоку. Ускладнили ситуацію й атаки хуситів у Червоному морі та проблеми з експортом казахстанської нафти через Каспійський трубопровідний консорціум (КТК). Тож 23–24 липня котирування досягли піку, перевищивши 100 дол. за барель, після чого різко впали 27 липня через припинення взаємних ударів між США та Іраном.
Цього понеділка нафта Brent подешевшала майже на 7%. Вересневі ф’ючерси знизилися до 90,27 дол. за барель. А на початку торгів у середу ціни на Brent впали до 87 дол., WTI – до 84 дол. за барель.
Тим часом Організація країн-експортерів нафти ОПЕК+ погодила чергове помірне підвищення квот на видобуток нафти у серпні. Очікуване зростання – на 188 тис. барелів на добу. Раніше подібні квоти підвищували на червень та липень. Це має збільшити пропозицію нафти на світовому ринку.
Очікується, що на наступному засіданні Групи семи країн ОПЕК+ 2 серпня буде ухвалено рішення про подальше нарощування обсягів видобування. Зокрема, завдяки повному скасуванню добровільних обмежень, які запровадили члени організації.
Проте, на думку експертів, в умовах збереження ризиків ескалації на Близькому Сході очікувати, що подібні кроки стабілізують світовий ринок, не доводиться.
“Такі рішення особливої ролі, в принципі, не відіграють – з огляду на ту ситуацію, яку ми маємо зараз у відносинах між США та Іраном. Якщо ти не можеш постачати ресурс, то яка різниця, скільки ти збираєшся його видобувати. Тобто будь-які подібні рішення не надто ефективні”, – коментує Сергій Куюн.
Що ж до впливу світових нафтових котирувань на ринок пального в Україні, то експерт нагадує: після початку американських атак на Іран “нафта та нафтопродукти почали жити окремим життям, бо попит і ресурси – різні”.
ЯК ВПЛИНЕ НА РИНОК РОСІЙСЬКА ВІЙНА З АВТОЗАПРАВКАМИ
Тим часом український ринок потерпає від нових викликів. Цього літа ворог посилив обстріли українських АЗС – не лише у прифронтових районах, а й за десятки та навіть сотні кілометрів від лінії бойового зіткнення. За приблизними оцінками, повністю знищено понад 200 автозаправних станцій, більш ніж 80 з яких – на Харківщині. Зокрема, цього тижня з’явилася інформація, що після чергового удару 26 липня маршрут Харків – Полтава, мовляв, повністю залишився без АЗС.
Начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов спростував такі повідомлення деяких ЗМІ та запевнив, що дефіциту пального в області немає.
Раніше про те, що немає системних проблем із забезпеченням регіону пальним, заявляв і харківський міський голова Ігор Терехов. Він також анонсував нові рішення щодо захисту АЗС, але жодних подробиць не навів.
Однак ситуація непокоїть. Ворог, на жаль, продовжує методично нищити автозаправні комплекси не лише на Харківщині та Полтавщині, а й у Чернігівській, Сумській, Дніпропетровській та інших прикордонних та наближених до лінії фронту областях.
Чи не стане це новим чинником, який суттєво впливатиме на забезпечення України паливно-мастильними матеріалами, а також на рівень роздрібних цін на наших автозаправних комплексах?
Сергій Куюн визнає, що проблема серйозна, але поки що загроз її суттєвого впливу на ситуацію на українському ринку пального експерт не бачить.
“Поки що російські атаки на цінову ситуацію не впливають. Ціна на пальне однакова як у Харкові, так і у Львові. І тут я більше б звертав увагу на удари не по АЗС, а по портах. Але заправних станцій у нас справді буде менше. Більшість так чи інакше відновляться, але, на жаль, не всі. Тому споживачам доведеться змінювати свою поведінку. Такого, як раніше, коли, вирушаючи в дорогу, ти не переймався тим, де і скільки заправлятимешся, найближчим часом не буде. Тепер же: приїхав – одразу повний бак заправив, а може, й ще кілька каністр із собою взяв”, – каже директор Консалтингової групи А-95. Він також радить людям максимально скоротити час перебування та кількість візитів на АЗС.
Як варіант швидкого відновлення пошкоджених автозаправних комплексів, обговорюють встановлення контейнерних АЗС. Їх легко перевезти на нове місце вантажівкою, якщо стара локація зазнала ударів чи опинилася під загрозою. Не потребують вони багато часу для розгортання. Водночас вони можуть забезпечити заправку лише одного-двох видів пального й дуже вразливі під час обстрілів (адже йдеться про наземне розміщення резервуарів), мають підвищений рівень екологічних ризиків.
Тому Куюн вважає, що такі рішення не будуть ефективними.
“Ну тоді ще до каністр, як у дев’яності, повернімося, почнімо заправлятися з бочок десь біля траси… Тому попередній уряд, як мені відомо, відкинув ідею такої “лібералізації”. Адже ліцензовані компанії запевнили, що попри все продовжуватимуть працювати. І вони це роблять. Так, це не будуть такі мультифункціональні комплекси, до яких ми звикли, але свою основну функцію – заправку авто – вони, думаю, виконають”, – упевнений фахівець.
Натомість експерт ринку пального Леонід Косянчук – протилежної думки.
Леонід Косянчук
“Безперечно, наявність мобільних АЗК, які зараз перебувають поза законом, може бути дієвою альтернативою виведеним з ладу стаціонарним автозаправкам у прифронтових регіонах. Для розв’язання проблеми уряду варто лише внести зміни (хоч тимчасово, на період війни) до відповідних нормативних документів, які б дозволили функціонування таких мобільних АЗС на базі бензовозів. І це треба було зробити вже “вчора”, щоб не вирішувати це екстрено тоді, коли інфраструктура прифронтових регіонів взагалі залишиться без пального”, – вважає Косянчук.
Із тим, що однією з можливих альтернатив стаціонарним АЗС за нинішніх умов може стати розвиток мобільних автозаправних станцій та доставка пального безпосередньо до споживачів, погоджується й співзасновник однієї з мереж Дмитро Льоушкін. Він пропонує надавати право на таку діяльність (тимчасові ліцензії) лише компаніям, які вже мають ліцензії на роботу стаціонарних АЗС. Це допоможе контролювати ринок і запобігти появі нелегальних продавців пального.
Ще одна пропозиція передбачає доставку бензину й дизельного пального за викликом. Пропонується замовляти пальне через мобільний застосунок або чат-бот, після чого спеціально обладнаний автомобіль привозитиме його клієнтові. Водночас мобільні заправники не повинні працювати у фіксованих місцях, щоб не ставати потенційними цілями для ворожих ударів.
Реалізація такої моделі потребує змін до законодавства, визначення порядку ліцензування, контролю за обігом пального та дотримання вимог пожежної та екологічної безпеки.
Але, попри те, що керівники прифронтових регіонів дедалі частіше висловлюються на користь таких рішень, центральна влада жодних подібних кроків наразі не анонсує. Уся увага натомість – фізичному захисту стаціонарних АЗС та посиленню протиповітряної оборони по всій країні.
Владислав Обух, Київ