Клуб “Білий Налив” став причиною судової тяганини між киянином та його чеськими партнерами

суд франшиза консультації

Суд відмовив у поверненні коштів за франшизу

Вишгородський районний суд Київської області 17 серпня відмовив чоловікові у стягненні з фізичної особи-підприємця 400 тисяч гривень, сплачених за консультаційні послуги щодо відкриття закладу за франшизою “Білий Налив” у Празі. Позивач вважав ці кошти збитками через ненадані послуги, однак суд визнав вимоги недоведеними.

Як з’ясував суд, справу розглядали за позовом чоловіка до фізичної особи-підприємця про стягнення збитків у межах захисту прав споживача. Текст рішення оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень, справа №363/7097/25.

З початку 2023 року позивач почав спілкуватися з відповідачем щодо можливості відкрити у Празі заклади за франшизою “Білий Налив” (“Biliy Nalyv”) та “Dogz&Burgerz”. Відповідач повідомив, що уповноважений діяти від імені юридичної особи BORYSOV8899 d.o.o., і для цього позивач заснував у Чехії компанію COOKERFOOD s.r.o. 21 квітня 2023 року між цими компаніями уклали субліцензійний договір щодо торговельних марок “BILIY NALYV” та “BIALY NALEW” з ліцензійним платежем 100 євро на рік.

За твердженням позивача, окремо від франшизи він домовився з підприємцем про фахове консультування щодо запуску бізнесу у сфері HoReCa, оскільки не мав відповідного досвіду. 5 липня 2023 року підприємець виставив рахунок №42 на суму 400 000 гривень із єдиною позицією “Консультаційні послуги”, який чоловік оплатив наступного дня.

За позовною заявою, консультування мало охоплювати цілий комплекс питань запуску закладу. Позивач перелічив:

  • адаптацію операційної моделі та стандартів франчайзера до умов Чехії;
  • розроблення стандартних процедур, чек-листів і політик якості та безпеки;
  • організацію постачання, формування меню та технологічних карт;
  • налаштування касових систем, обліку та інвентаризації;
  • розроблення плану відкриття з бюджетом та фінансовою моделлю;
  • підбір і навчання персоналу;
  • підготовку локального маркетингу;
  • консультування щодо взаємодії з контролюючими органами Чехії.

4 вересня 2023 року між пов’язаними з обома сторонами юридичними особами – BORYSOV8899 d.o.o. та COOKERFOOD s.r.o. – уклали договір комерційної концесії №2 щодо торговельних марок “BILIY NALYV” та “DOGZ&BURGERZ”. За цим договором вступний франчайзинговий платіж становив еквівалент 500 євро, а щомісячна плата за послуги – 999 євро.

Позивач також оплачував окремі консультації щодо пошуку приміщень у Празі – зокрема обговорювалися варіанти у Lucerna Palac, між Вацлавською та Староміською площами та на вулиці Нерудова. За ці Zoom-зустрічі виставлялися окремі рахунки: 3 960 гривень 3 жовтня 2023 року, 3 960 гривень 3 листопада 2023 року та 4 132,26 гривні 12 січня 2024 року.

21 квітня 2024 року чоловік повідомив підприємця, що більше не потребує нових консультацій, оскільки не бачить результативності вже наданих послуг. 16 грудня 2024 року відповідач в Instagram повідомив про завершення активної підприємницької діяльності. Пізніше, 5 вересня 2025 року, позивач надіслав підприємцю письмову претензію з вимогою повернути 400 тисяч гривень, однак відповіді не отримав.

Представник відповідача у суді заперечив існування окремого договору на консультаційні послуги. За його словами, спірні кошти фактично були пов’язані зі вступом до франшизи й відповідали приблизно 10 тисячам євро за тодішнім курсом, а сплачувалися на рахунок підприємця на прохання позивача, бо його чеська компанія була новоствореною.

“Взаємовідносини між ОСОБА_1 як фізичною особою та ФОП у межах предмета цієї справи стосувалися саме консультаційних послуг”, – пояснював у судовому засіданні представник позивача адвокат Серт О.В.

Чому суд відмовив у стягненні коштів

Суд встановив, що рахунок №42 підтверджує лише факт платного правовідношення й передання відповідачу 400 тисяч гривень, але не містить деталізації – переліку конкретних консультацій, їх кількості, тривалості, строків початку і завершення чи порядку прийняття робіт. Письмового договору між сторонами укладено не було, усі умови, за словами позивача, погоджувалися усно.

Дослідивши листування сторін у Facebook за серпень-листопад 2023 року, суд не знайшов у ньому жодної згадки про суму 400 тисяч гривень, рахунок №42 чи конкретний обсяг послуг, який мав бути виконаний саме за цю оплату. Водночас суд звернув увагу, що після сплати спірної суми позивач продовжував платити підприємцю окремими платежами за консультації щодо конкретних приміщень, і жодного документа, який би розмежовував ці послуги від тих, що нібито оплачені 400 тисячами гривень, у матеріалах справи немає.

Суд також відхилив аргумент відповідача, що спірна сума є вступним франчайзинговим платежем за договором комерційної концесії №2, оскільки цей договір укладений через два місяці після оплати, його сторонами є юридичні особи, а розмір вступного платежу за ним – 500 євро, що не відповідає сумі 400 тисяч гривень.

Розглядаючи питання застосування закону про захист прав споживачів, суд дійшов висновку, що замовлені консультації безпосередньо пов’язані не з особистими побутовими потребами позивача, а з підготовкою підприємницької діяльності закладу громадського харчування, тому спеціальні норми захисту прав споживачів до цих правовідносин незастосовні.

Що вирішив суд у справі про франшизу “Білий Налив”

Суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами конкретний зміст і строк зобов’язання, за яке було сплачено 400 тисяч гривень, а також факт його повного невиконання підприємцем. Ухвалено такі рішення:

  • у задоволенні позову про стягнення 400 000 гривень збитків, 2 235,62 гривні 3% річних, 4 810,80 гривні інфляційних втрат та 5 000 гривень моральної шкоди – відмовити повністю;
  • стягнути з позивача в дохід держави судовий збір у розмірі 4 120 гривень 46 копійок;
  • рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суд також зазначив, що позивач втратив право на пільгу зі сплати судового збору за законом про захист прав споживачів, оскільки встановлено, що консультації замовлялися для підприємницького проєкту, а не для особистих потреб.

Подібні спори між споживачами й бізнесом, де суди детально розбирають, хто саме має доводити невиконання зобов’язань, трапляються регулярно. Раніше Інформатор повідомляв, що суд відмовив киянину у стягненні з “Епіцентру” коштів за несправний газовий обігрівач, оскільки чоловік не довів наявність істотних недоліків товару з вини продавця. Також ми писали, що суд відмовив клієнтці ПриватБанку у поверненні 471 тисячі гривень, украдених шахрайськими трейдерськими компаніями, оскільки жінка не довела протиправних дій самого банку.

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *