Наступна зима не буде легкою. Росія минулоріч цілилася передусім в енергетику – електрику та тепло. Хоча підстав вважати, що цього року буде інакше, немає, наявні певні нюанси. Особливу небезпеку можуть становити удари по теплоелектроцентралях (ТЕЦ) та теплових електростанціях (ТЕС), а також чинний стан українського енергетичного тилу.
Що з запасами газу?
На другу половину серпня запаси газу в українських підземних сховищах перевищують 14 мільярдів кубометрів. Такий високий показник частково пояснюється зменшенням споживання промисловістю внаслідок російських атак та ускладнень експортної логістики. Газ активно закачується, значною мірою за рахунок власного видобутку. Для порівняння, минулого року сезон закачування завершився в листопаді з показником 13,2 мільярда кубів.
Однак, обсяг газу у сховищах не є повною гарантією його наявності в оселях чи на підприємствах. Сам газ зберігається глибоко під землею, що робить його малодоступним для ракетних ударів. Натомість, наземна інфраструктура – компресорні станції, установки підготовки газу, видобувні об’єкти – є вразливою.
Російські удари по газовидобувних об’єктах тривають. Лише за один тиждень у серпні Росія атакувала об’єкти “Нафтогазу” 13 разів, один з об’єктів зазнав неодноразових влучень. Робота частини таких об’єктів призупинена. З початку року було зафіксовано 293 атаки, їхня інтенсивність зростає. Основні українські родовища розташовані поблизу кордону, на Полтавщині та Харківщині, що полегшує завдання ворогу.
Мета Росії – зупинити або хоча б сповільнити український газовидобуток. Це змусить Україну купувати більше імпортного газу, використовуючи кошти міжнародних партнерів. Україна, своєю чергою, завдає ударів по російській нафтопереробці, аби зменшити її фінансові ресурси для ведення війни та створити тиск на власне населення через дефіцит пального.
Україна цього року імпортує 4-6 мільярдів кубометрів газу. Технічно це цілком можливо завдяки наявній інфраструктурі постачання з Європи. Основне питання – фінансування, яке потребує сотень мільйонів доларів. Загалом Україна споживає понад 20 мільярдів кубометрів газу на рік. Москва прагне збільшити частку імпорту в нашому енергетичному балансі.
Чому тепло – це найважливіше
Більшість джерел виробництва тепла в Україні залежать від газу. Тому наявність газу є критично важливою. Газотранспортна система України є розгалуженою, має альтернативні маршрути та резервні елементи. Багатоповерхові сховища газу розташовані в різних частинах країни, а до великих міст, зокрема Києва, газ надходить з різних напрямків. Це ускладнює можливість повністю зруйнувати систему. Удари, найімовірніше, спрямовуватимуться на об’єкти, що споживають газ, такі як ТЕЦ і ТЕС.
Важливою є незалежність постачання газу від електроенергії. Тиск у газопроводах створюється газотурбінними установками, що працюють на газі. Навіть за відсутності електроенергії газ зазвичай доступний. Водночас, міські котельні та ТЕЦ потребують електроенергії для роботи насосів та іншого обладнання.
Проте, різні сектори енергетики взаємопов’язані, зокрема через споживання та поведінку людей.
Від прийнятного до найгіршого сценарію
З похолоданням зростає споживання електроенергії через використання обігрівачів. Якщо додати до цього втрату тепла через обстріли, навантаження на електромережі може стати критичним. Електромережі, особливо в старих будинках, не завжди витримують таке навантаження.
Збільшення морозу на один градус призводить до зростання споживання електроенергії на 150-250 МВт. У разі аварій на ТЕЦ або дефіциту тепла цей показник може сягати 300 МВт. Падіння температури з -2°C до -10°C означає додаткові 1,2-2 ГВт потужності. Втрата ТЕЦ, яка генерує і тепло, і електрику, є подвійним ударом.
Однак, основні потужності електрогенерації залишаються. Дев’ять атомних енергоблоків (близько 8 ГВт), 2,5 ГВт імпортованої енергії, 1,5 ГВт розподіленої генерації (здебільшого газопоршневі установки) та приблизно стільки ж сонячної, вітрової та гідроенергетики складають базовий енергетичний щит близько 13,5 ГВт.
Торік у вечірні піки споживання сягало 18 ГВт. Цього року прогнозується 16 ГВт. Навіть у разі знищення всіх ТЕС і ТЕЦ, перебої з електроенергією триватимуть 4-6 годин, що є проблемою, але не катастрофою.
Найгіршим сценарієм є втрата великої ТЕЦ, що матиме катастрофічні наслідки для опалення сотень тисяч людей. Тепломережі потребують постійної циркуляції, інакше труби замерзають. Електрику можна перенаправити з іншого регіону, але тепло виробляється і споживається локально. Тому тепло від ТЕЦ є найскладнішою проблемою, яку необхідно вирішити першочергово.
Що відомо і чого не знаємо
Восени Росія продовжить ракетні обстріли дронами та балістикою. Ймовірно, знову будуть активізовані пуски крилатих ракет, націлені на об’єкти від Дніпра до західного кордону, де розташовані ключові для країни ТЕС. Нинішня пауза в ударах не повинна вводити в оману.
Головною загрозою є не електроенергія. Поки працюють АЕС, Україна збереже базову генерацію. Росія може атакувати підстанції, через які АЕС віддають струм у мережу. Однак, Україна навчилася справлятися з цим: блоки заздалегідь зменшують потужність, а згодом відновлюють її, уникаючи аварійних зупинок. Енергетики також навчилися перенаправляти струм в обхід пошкоджених вузлів та тримати резервне обладнання. Тому довгих періодів відсутності АЕС у мережі не очікується. З теплом ситуація складніша.
Логічним рішенням було б цілодобове постачання електроенергії до районів, що залишилися без тепла. Однак, будинкове обладнання може не витримати такого навантаження, як показав минулорічний досвід Києва, де виникали загоряння та численні мікроаварії.
Отже, ми не знаємо, наскільки холодною буде зима і як спрацює протиповітряна оборона. Відомо, що Росія завдаватиме ударів по енергетиці. Базовим сценарієм є нові масовані атаки на головні ТЕЦ і ТЕС по всій країні.
Головним пріоритетом є тепло. Райони, що залежать від великих ТЕЦ, потребують резервних потужностей або «безлімітного» доступу до електроенергії. Однак, навіть за наявності електроенергії, проблема полягає в обмеженнях розподільних трансформаторів. Найслабшою ланкою є старі розподільні трансформатори, які були розраховані на базове споживання (світло, холодильники, чайники), але не на опалення електрикою.
Якщо значна кількість мешканців увімкне електрообігрівачі, навантаження зросте в рази. Це призведе до спрацювання захисту та вимкнення кварталу, або до пошкодження обладнання, відновлення якого займе дні чи тижні.
Розподілена генерація є важливою, але енергетика України тримається на великих атомних станціях та власному газовидобутку.
Росіяни, ймовірно, вигадають нові методи атак. Однак, за п’ять років війни накопичено досвід на всіх рівнях: енергетики навчилися швидко відновлювати обладнання, комунальники знають слабкі місця мереж, а мешканці будинків та ОСББ знають, як діяти в умовах відсутності світла чи тепла.