Рандеву” з Яніною Соколовою: Микита Потураєв про справу Мудрої, оточення Зеленського та майбутнє України
“5 канал”
Гості з команди президента нерідко уникають ефірів опозиційних медіа, побоюючись негативної реакції чи репутаційних ризиків. Проте Микита Потураєв, народний депутат від “Слуги народу”, завітав до Яніни Соколової в студію “Рандеву”. Він поділився своїми думками щодо справи Ірини Мудрої, “операції Мідас” та еволюції поглядів Володимира Зеленського. Детальніше – у новому випуску.
– Цього тижня, окрім святкування 35-ї річниці Незалежності, українське суспільство активно обговорювало судову справу Ірини Мудрої. Попри її попередні позитивні кроки у сфері репарацій та трибуналу проти Росії, з’явилися плівки НАБУ та САП. На них, як стверджується, особа, наближена до президента, обговорює з Максимом Микитасем – людиною з неоднозначною репутацією, пов’язаною з будівельними скандалами – питання передачі 4 мільйонів доларів. Пізніше це заперечується, а на суді з’ясовується, що Микитась сам записував розмови. Що для вас означає ця історія, особливо з огляду на попередню “операцію Мідас”, де також фігурувало оточення президента?
– Чи означає це, що система не змінилася, і президент не знає про дії свого оточення, чи це щось інше?
– Це продовження історії, розпочатої “операцією Мідас”. Без неї не було б потреби збирати гроші на заставу для міністра Германа Галущенка. По суті, це історія про злочинне угруповання, яке, за попередніми даними, заробляло на “Енергоатомі” колосальні кошти. Схема “шлагбаум” та інші махінації, як свідчать звинувачення, очевидно кримінальні. Справа набула ширшого розголосу, ніж ми очікували, коли побачили перші деталі “операції Мідас”.
Вплив оточення президента: удар по довірі та вибори під час війни
– Чи знав президент про те, що його оточення збирає гроші на заставу для пана Галущенка? І чи схвалена ним кооперація Мудрої з Микитасем?
– Я вважаю, що навколо президента немає “тусовки”, а є люди, які працюють з ним. Чи міг він не знати? Так, міг. Ситуація, безумовно, погана й небезпечна, адже вона підриває суспільну довіру та легітимність президента. В умовах війни, коли вибори неможливі, будь-які події, що викликають сумніви щодо доброчесності влади, стають особливо критичними. Технологічно провести вибори під час війни можна, але питання легітимності результату залишається відкритим, і ніхто в нього не повірить.
Щодо пані Мудрої, то тут немає що обговорювати, окрім як чекати на рішення суду. Однак, соціально-політичні наслідки цієї справи є вкрай негативними.
– Люди бачать у цій історії прямий мінус для довіри до президента та його команди. Як це працює, коли відбуваються постійні ротації людей навколо глави держави? Президент часто говорить, що “працюємо з тими, хто є”. Але куди зникає експертність?
– Ще у 2019 році питання експертності не було пріоритетом. Зараз, як пише “Дзеркало тижня”, ми бачимо апогей цього процесу. Половина оточення виявилася корумпованою, частина – зрадниками чи брехунами. Залишилася невелика частка тих, хто ще не викритий, але їхня фаховість викликає сумніви. Це ставить під великий знак питання, як країна рухатиметься далі, особливо в умовах війни та неможливості проведення виборів. Чи нормально, коли СБУшник раптом стає міністром оборони? Чи коли людина без досвіду в енергетиці претендує на посаду в “Нафтогазі”? Це створює невизначеність, особливо напередодні зими, коли Росія тиснутиме.
– У Верховній Раді спостерігається колапс, і це викликає великі питання щодо подальшої роботи машини влади без виборів.
– Принципи ротації та відсутність зрозумілих пояснень того, що відбувається, змушують мене публічно висловлювати свою позицію. Питання щодо того, як формується кадровий корпус, справді виникають. Навіть керівник великого колективу не завжди знає всіх.
– Пан Міндіч, хоч і не займав офіційних посад, часто фігурував у комунікаціях з Офісом президента.
– Якби не кримінальна складова, я б сказав, що пан Міндіч виконував стандартні функції лобіста, як це буває в будь-якій країні. Проблема в тому, що українське законодавство про лобізм недосконале. Але якщо говорити про звинувачення, то це, безумовно, кримінал.
Вплив на кадрові комісії та увага НАБУ і САП
– Аль Капоне посадили за несплату податків, а не за вбивства. Так само, можливо, Ірина Мудра та Ольга Стефанішина потрапили під пильну увагу НАБУ та САП не лише через гроші. Ірина Мудра, як і Стефанішина, впливала на обрання людей.
– Чому Микитасю так важко довести вину? Адже є переписки.
– Довести тиск, що призвів до прийняття певних рішень, вкрай складно. Особливо, коли йдеться про колективні органи, як комісії. Якщо комісія обирає гідну людину, то залишається лише моральне осудження тих, хто намагався впливати. На щастя, зараз формуються НАБУ, САП та інші органи за участю міжнародних експертів, що забезпечує появу професійних та порядних людей. Цей загальноєвропейський тренд буде лише посилюватися, оскільки Україна залежить від фінансової допомоги, а європейські партнери ставлять чіткі вимоги. Невиконання цих вимог призведе до колапсу держави.
Голосування щодо незалежності НАБУ і САП: чому Потураєв витягнув картку
– У 2025 році планувався законопроект, мета якого – згорнути діяльність НАБУ і САП, підпорядкувавши їх генпрокурору. Це відбулося за згоди президента. Микито, ви тоді були відсутні в залі.
– Я був присутній. Просто витягнув картку, щоб не голосувати. Тоді я вважав це достатньою формою протесту. Звичайно, я був незгодний зі згортанням незалежності антикорупційних органів, хоча й маю до них питання. Але моя позиція стала більш жорсткою зараз.
– Чому президент погодився на підпорядкування НАБУ і САП генпрокурору? Хто йому це порадив?
– Навіть під час онлайн-нарад фракції президент говорить українською. І це принципова позиція. Щодо “плівок”, то це відгомін 90-х, коли вважалося, що “серйозні розмови авторитетних пацанів” мають вестися російською. Мій син та його родина принципово перейшли на українську мову ще до 2022 року. Я сам вивчив українську свідомо, адже до 24 років не знав жодного слова. Це мій вибір, як і вибір Володимира Зеленського говорити українською.
– Щодо законопроекту про НАБУ і САП, то, можливо, була порада з досвіду інших країн, де правоохоронні органи функціонують під наглядом прокурорів. Однак, в Україні прокурори політично призначаються, що створює проблему. Масові протести та жорстка позиція європейських партнерів не дали цьому законопроекту бути ухваленим.
Чому Федоров не залишився в Міноборони: проблеми відомства та підозри щодо майбутнього політичного проєкту
– Щодо ротацій, то західні партнери зайняли відсторонену позицію. Я голосував за Євгена Хмару, сподіваючись, що тандем Драпатий – Хмара буде ефективнішим, ніж конфлікт Сирський – Федоров. Хоча, я переконаний, що Драпатий – Федоров теж було б непогано. Деякі члени комітету нацбезпеки мають критичні зауваження до діяльності Михайла Федорова на посту міністра оборони, зокрема щодо організації закупівель та неврахування ризиків. Йому попереджали про можливий дефіцит бюджету, але він не хотів слухати.
Я вважаю, що Михайло мав би працювати мінімум ще рік. У нього був план, який бачили депутати фракції. Можливо, були люди, які ходили до президента і казали, що Федоров може готувати політичний проєкт. Це могло стати однією з причин рішення президента. Плюс, об’єктивні проблеми в міністерстві, які Михайло не зміг або не хотів вирішувати, накопичувалися.
Я вважаю, що зміна головкома була необхідна, можливо, навіть раніше. І зміни в армії потрібні, бо там є проблеми. Щодо Михайла, я не розумію, чому він послідовно відмовлявся від пропозицій профільного віцепрем’єра. Можливо, він знав, що не повернеться на ту саму посаду.
Протести, які відбувалися, не організовував Федоров. Це була народна історія. Він правильно зробив, що не втручався, щоб не давати аргументів тим, хто вважав протести штучними.
Щодо політичної кар’єри Федорова, то його рейтинг значно зріс після скандалу. Але його заява про вибори під час війни, на мій погляд, була помилковою, як механізм самознищення. Більшість українців не хочуть виборів до завершення війни. Соціологія це підтверджує. Технологічно провести вибори можливо, але люди не повірять у результат, що зробить владу нелегітимною.
Вибори: чи мають право голосувати ті, хто втекли від війни
– Така маніпуляція може розвалити країну. Деякі партії виступають проти голосування українців за кордоном, бо це не вкладається в їхню виборчу математику. Вони кажуть: “Чого ми маємо дбати про тих, хто втік?” Це несправедливо, адже є матері з дітьми, літні люди.
– Це порушення базового права людини. Так само, як і для військових, право бути обраним залишається. Те, що Михайло Федоров заговорив про вибори, переключило увагу на цю тему. Вибори технологічно можливі, але потрібен суспільний консенсус. Щонайменше 70% людей мають погодитися з моделлю їх проведення.
Україні доведеться домовлятися з Європою про зміну розподілу фінансової допомоги
– 23 серпня 2026 року Володимир Зеленський заявив про дефіцит бюджету Міноборони у 27 мільярдів доларів. Близько 80 мільярдів потрібні терміново. Соціальні виплати фінансуються за кошти партнерів, а оборонний сектор – за наші. Це катастрофічний дефіцит.
– Фінансування безпеки і оборони тепер здійснюється не лише за українські кошти, а й за рахунок 90-мільярдного кредиту. Практика передплати зброї з початку року існує давно. Контрактація йде спочатку на зброю, а потім робляться перекидки всередині бюджету. Проблема виникла через складнощі з експортом. Ми долаємо ці труднощі, знаходимо альтернативні маршрути. Але не можна забувати, що ми на війні, і треба робити все для перемоги.
Удари по російській економіці
– Є думка, що удари по Wildberries, Ozon та інших російських торговельних мережах лише злять противника і не приносять прогресу у війні.
– Це капітулянська точка зору. Росія з 2022 року б’є по нашій логістиці, магазинах, торговельних центрах. Це дурниця – думати, що це минеться. Що стосується бюджету, то ми працюємо над новими експортними коридорами. Мінфін припускав, що перший транш з 90 млрд надійде, а економіка працюватиме за певним прогнозом. Зараз доведеться домовлятися з європейськими партнерами про перерозподіл коштів, щоб перший транш був більшим, враховуючи фазу війни.
Верховній Раді потрібно терміново ухвалити пакет складних євроінтеграційних законів
– Щоб отримати кошти за кредитом та Ukraine Facility Plan, Верховна Рада має голосувати за закони, зокрема й непопулярні. Дуже прикро, що ми це робимо поспіхом. План “Качка-Кос” був підписаний давно, і було зрозуміло, що голосувати доведеться. Багато законів не викликають захоплення, але це необхідно для наближення до європейського правового поля. Це стосується верховенства права, економіки, фінансів, НАБУ, митниці, соціальної сфери. Соціалізм потихеньку зникатиме. Наприклад, питання оподаткування посилок. Якщо ми хочемо мати державу, треба платити податки.
Голосування за євроінтеграційні закони – це лакмусовий тест для кожного депутата. Ці закони не лише забезпечують підтримку, але й наближають нас до європейського поля. Колеги з Балтійських країн радили погоджуватися на все або майже на все, а потім коригувати. Зараз тим більше немає сенсу торгуватися.
Телемарафон: за чи проти?
– У 2022 році на телемарафон витратили 716 млн грн, у 2023 – 1,2 млрд, на 2024-2025 роки заплановано 1,5 млрд. Попри критику, ці кошти виділяються. Соціологія показує, що марафону не довіряють 39% українців. Навіщо платити за це, коли ці гроші можна спрямувати на дефіцит бюджету?
– 1,5 млрд грн і 24,5 млрд доларів – це неспівставні цифри. Марафон – це теж український контент. Я особисто лобіюю кошти для національного суспільного мовника. У 2023 році я дотримувався думки, що марафон треба згортати. Але враховуючи екосистему споживання інформації, зокрема Telegram, я за те, щоб було максимум українського інформаційного продукту. У мене немає питань до марафону. Є питання, чому “5 канал”, “Прямий”, “Еспресо” досі не повернулися в ефір Т2.
Вплив на інформаційну політику
– Що треба зробити, щоб канали повернулися?
– Треба, щоб певні люди перестали нагнітати, що повернення цих каналів змінить політичну ситуацію. Марафон не є державним, ним ніхто з Офісу чи Кабміну не керує. Я бачив чати, де представники Офісу президента давали розпорядження. Ці втручання треба припинити.
– Якщо опозиційні канали увійдуть до марафону, це створить баланс і унеможливить просування інтересів окремих політичних сил.
Уряд національної єдності
– Арсеній Яценюк запропонував створити уряд національної єдності, враховуючи неможливість проведення виборів. Чому це нереалістично?
– Для цього потрібна політична воля. Хоча брак її є з боку чинної влади, лозунг про уряд національної єдності – це лише слова. У Британії під час Другої світової війни був уряд національної єдності, що складався з трьох партій. Це дозволило парламенту підтримувати всі пропозиції уряду. Така модель дозволила б українцям бачити, що їхні представники беруть участь у прийнятті рішень і ділять відповідальність.
Що може об’єднати українське суспільство
– Що, на вашу думку, має стати головним завданням, яке об’єднає суспільство? Безпека?
– Єдності ніколи не було, навіть під час Другої світової війни. Але була переважна більшість, яка об’єдналася навколо важкої праці, перемоги. Це готовність платити ціну заради перемоги. Наша перемога – це ведення війни зі зростаючою могутністю, поки ворог не попросить про перемир’я. Ми робимо правильні речі, б’ючи по російській економіці. Це ключі до перемоги.
Бліц-запитання
– Єрмак досі впливає на Зеленського?
– Думаю, ні.
– Яку роль він відіграє зараз у комунікації з військом?
– Переконаний, це його власна ініціатива.
– Буданов, Зеленський, Залужний, Федоров. Хто виграє наступні вибори?
– Ніхто не знає. Це залежить від того, яка буде перемога.
– Міндіч, Fire Point і Зеленський – одна команда впливу?
– Ні.
– Чи існує лобізм Fire Point з державою?
– У кожної компанії є лобісти. Це нормально.
– Умови для Fire Point створені не об’єктивно?
– Ні, це єрунда.
– У нас буде своя балістика? Скоро?
– Дуже сподіваюсь. Але це потребує часу.
– Хто така Мар’яна Безугла для вас?
– Людина, перед якою я вибачився. Ми помилилися щодо головкома Сирського.
– ОПЗЖ зайдуть ще у Верховну Раду?
– Партія заборонена. Щодо окремих політиків – не виключаю.
– Валерій Залужний був би гарним президентом воюючої України?
– Не знаю. Він ще не пробував.
– Конфлікт між Залужним та Зеленським був очевидним. Як думаєте, він гарний посол?
– Не можу оцінювати посла. Наші відносини з Британією хороші, отже, він справляється.
– Скільки заробляє депутат Потураєв?
– Моя ставка – близько 48 тисяч. Депутатські – це не зарплата. Відрядження та поїздки країною – за власний кошт.
– А де берете гроші?
– З депутатських. Раніше – з заощаджень. Я приходжу на вибори значно біднішою людиною, ніж був у 2019 році.
– Якщо вибори відбудуться, країна матиме проукраїнський парламент?
– Безумовно. Спроби реінкарнації проросійських сил будуть, але шанси залежать від результату війни.
Еволюція Зеленського, Потураєв – націоналіст
– Володимир Зеленський говорить про вулиці, які раніше називалися на честь радянських діячів, а тепер – на честь українських героїв. Це еволюція президента чи кон’юнктура?
– Це еволюція Володимира Олександровича Зеленського як громадянина України. Посада впливає, але це його особиста громадянська еволюція. Він не такий націоналіст, як Білецький чи Тягнибок, але він – український націоналіст. Я теж український націоналіст, і, можливо, є й четвертий тип, який сидить перед вами.
– А в чому ваш націоналізм? І в чому націоналіст Зеленський?
– Мій націоналізм полягає в готовності робити все для виживання української нації, умовою якого є існування держави, що здатна це забезпечити. Держава має бути іншою, тому я за реформи. Думаю, у Зеленського схожа позиція. Він, як і я, можливо, не вивчав першоджерела Бандери чи Донцова, але розуміє цінність цих людей і те, що держава стоїть на їхніх плечах.
– Коли ви його консультували, він говорив, що не має значення, якою мовою розмовляти чи як називається вулиця.
– Коли я присутній на нарадах, він говорить українською. Він може пожартувати російською, але це його принципова позиція – говорити українською. Я бачу, що вона така.
– Тобто, станом на 2026 рік, така його позиція?
– Я бачу, що так.
– Отже, це не відлуння 90-х, коли вважалося, що “серйозні розмови” мають вестися російською?
– Мій син та його родина принципово перейшли на українську мову ще до 2022 року. Я сам вивчив українську свідомо, адже до 24 років не знав жодного слова. Це мій вибір, як і вибір Володимира Зеленського говорити українською. Я бачу, що це його принципова позиція.
– Дякую, пане Микито, що завітали.
– Я завжди радий.
– Друзі, це був Микита Потураєв. Дякую, що додивилися. Слава Україні!