Валютні обмеження, запроваджені Національним банком України (НБУ), створюють нерівні умови для українського бізнесу. Компанії з іноземними холдингами мають ширші можливості для міжнародної експансії порівняно з тими, хто зберіг центр власності в Україні. Це призводить до регуляторної асиметрії, яку необхідно виправити, щоб запобігти “втечі” бізнесу в офшори.
Хоча валютні обмеження залишаються необхідними в умовах війни, за чотири з половиною роки система стала надто складною через численні винятки, ліміти та спеціальні дозволи. В Україні потрібен контрольований “ліміт міжнародної експансії” для українських компаній, які працюють, сплачують податки та мають працівників у нашій державі. Йдеться не про повне відкриття руху капіталу, а про впровадження контрольованого ліміту для міжнародної діяльності українського бізнесу.
Автори аналітичного огляду від “РБК-Україна” наголошують, що проблема не в самому існуванні валютних обмежень, а в тому, що за чотири з половиною роки система перетворилася на складну конструкцію з десятками винятків, різними датами відліку, спеціальними лімітами, індивідуальними дозволами та додатковими вимогами.
“Національний банк поступово дозволив оплачувати імпорт робіт і послуг, репатріювати дивіденди за 2023-2025 роки в межах загального ліміту 1 млн євро на місяць, проводити окремі операції в межах “інвестиційного”, “позикового” та “донатного” лімітів. З 11 серпня 2026 року НБУ додатково дозволив формувати ліміт за рахунок прямих благодійних внесків українських компаній на користь військових частин ЗСУ та Національної гвардії. Компанії також отримали можливість передавати “інвестиційний” і “додатковий” ліміти пов’язаним юридичним особам у межах однієї бізнес-групи. Ці рішення загалом є позитивними, однак вони не усувають головної суперечності”, — зауважили автори статті.
Новий іноземний капітал відкриває українській компанії додаткові можливості для транскордонних платежів. Іноземний кредит також створює відповідний ліміт, а благодійний внесок може стати основою для певних валютних операцій. Водночас чинний режим не дає українській компанії можливості здійснити за рахунок власної валютної виручки продуктивну інвестицію за кордон, навіть якщо така інвестиція безпосередньо необхідна для збільшення українського експорту.
Ситуація з валютними обмеженнями формує хибний сигнал для бізнесу. Чинна модель валютного регулювання може створювати стимули саме до того, з чим держава роками декларує боротьбу: офшоризації та перенесення центрів власності й управління за межі України.
Україні зараз не потрібне повне скасування заборони на інвестиції за кордон. Йдеться не про створення принципово нового механізму, а про його значно вужчу, обережнішу та пристосовану до умов війни версію.
“НБУ варто запровадити пілотний “ліміт міжнародної експансії” для юридичних осіб-резидентів, які здійснюють операційну діяльність, сплачують податки та мають працівників в Україні. Такий механізм може базуватися на шести принципах: 1) лише власна валюта; 2) чіткий обсяг інвестицій; 3) обмежений перелік цілей; 4) прозорість операції; 5) повернення доходів в Україну; 6) пілотний режим і право зупинення.
“Така модель не створює неконтрольованого відпливу капіталу. Вона, навпаки, переводить частину потенційно тіньових або офшорних операцій у прозорий банківський канал”, — зауважують автори огляду.
Нагадаємо, як повідомив професор КНЕУ ім. Вадима Гетьмана Богдан Данилишин, бізнес, який раніше переніс холдинговий центр в іноземну юрисдикцію, має значно ширші можливості для міжнародної експансії. Адже чинне валютне регулювання стимулює українських підприємців виносити структури власності та центри прийняття рішень за межі країни.