«Після перегляду засідання ВАКС у справі Сергія Кропиви є одна тема, яка на тлі гучних телефонних розмов майже губиться. Хоча з юридичної точки зору вона може виявитися значно важливішою за зміст окремих цитат і суттєво вплинути на результати судового розгляду», — пише на своїй сторінці у Facebook політолог Артур Білоус.
«Прокурор САП протягом кількох годин будував значну частину своєї аргументації саме на зафіксованих розмовах. Вони мають доводити і зв’язки між учасниками, і вплив Кропиви, і його нібито роль у роботі з кол-центрами, і окремі елементи злочинної організації. Але кримінальний процес влаштований трохи складніше, ніж принцип „є запис — значить, є доказ“. Стаття 84 КПК говорить, що доказами є не просто фактичні дані, а фактичні дані, отримані у передбаченому законом порядку — це важливо. І тут у справі виникає цікава хронологія. Відомості до ЄРДР були внесені 28 травня 2026 року. При цьому серед матеріалів, на які посилається сторона обвинувачення, є результати оперативно-розшукових заходів, отримані до цієї дати, але є й матеріали аналогічного характеру, датовані вже після реєстрації кримінального провадження», — пише політолог.
На його думку, це не технічна дрібниця.
«До початку кримінального провадження існує один процесуальний режим оперативно-розшукової діяльності. Після внесення відомостей до ЄРДР приховане отримання інформації регулюється вже механізмом негласних слідчих розшукових дій та вимогами КПК. Тому виникає абсолютно нормальне професійне питання: чому після реєстрації кримінального провадження частина матеріалів продовжувала оформлюватися в межах оперативно-розшукових заходів і на якій саме правовій підставі?
Прокурор САП наприкінці засідання пояснив це тим, що оперативний захід після внесення відомостей до ЄРДР був продовжений, оскільки не міг бути припинений одномоментно, а згодом його зупинили. Добре. Але це пояснення не знімає питання — воно лише робить його конкретнішим. Який саме захід тривав? Коли він був санкціонований? На який строк? Чому після початку кримінального провадження інформацію отримували саме в такому процесуальному режимі? Головне — чи відповідає порядок отримання кожного запису в кримінальному провадженні тим вимогам, які містить процесуальний закон?» — ставить запитання політолог.
На його думку, є ще одна проблема.
«У суді ми переважно чуємо не оригінали розмов в усій їх повноті, а протоколи і окремі текстові розшифровки. У базовому документі справи окремо поставлено питання і про первинні носії, і про цілісність записів, і про те, чи не вирвані з речення і не втратили контекст окремі фрази. Це принципово. Коли вся кримінальна конструкція тримається на тому, як саме ми трактуємо слова людей, то вся повнота розмови не менш важлива, аніж окрема цитата. Одна фраза може виглядати абсолютно однозначно в тридцятисекундному фрагменті і зовсім інакше в повному обсязі десятихвилинної розмови.
Саме тому в серйозному кримінальному процесі мало принести розшифровку і з відповідними інтонаціями та акцентами прочитати її. Потрібно мати бездоганний ланцюг: первісна підстава отримання інформації — законна санкція — належний запис — його цілісність — правильне процесуальне оформлення і лише після того інтерпретація змісту.
У справі Кропиви НАБУ та САП багато говорять про те, що вони почули в телефонних розмовах. Але після засідання особисто в мене залишається не менш важливе питання: чи все гаразд і з тим, як саме вони почули, і які матеріали потрапили до кримінального провадження. Бо якщо запис стає фундаментом великого кримінального провадження — його процесуальна історія не менш важлива ніж його зміст.
Зрештою, це важливо і з точки зору майбутнього розгляду справи по суті. Навіть, якщо припустити що Кропива справді вчинив інкриміновані йому дії — це ще недостатньо для обвинувального вироку. Якщо ключові докази були одержані з порушенням вимог процесуального закону і суд не визнає їх допустимими — він не зможе посилатись на них при ухваленні вироку. І якщо без цих доказів сторона обвинувачення не зможе довести вину — наслідком буде виправдувальний вирок», — переконаний політолог Білоус.
Раніше Генеральний прокурор Руслан Кравченко відкинув звинувачення у причетності до отримання коштів від незаконних колцентрів та їх легалізації.
Тим часом в НАБУ підтвердили зв’язок фото сейфа з мільйонами із операцією «Карфаген».