Уряд пообіцяв міжнародним кредиторам поступову тарифну лібералізацію. До кінця року Кабмін має скасувати мораторій на підвищення вартості комунальних послуг, запроваджений ще на початку повномасштабного вторгнення.
Також українська влада має розробити спеціальний план поступового підвищення тарифів. Однак це не означає, що ціни зростуть уже на початку наступного року. Очевидно, що цього не оминути, але дати звучать зовсім інші.
Україна не може зробити крок назад: рішення про скасування мораторію вже переносили. Якщо це зробити ще раз, держава знову недоотримає частину кредитних коштів. В умовах тотального дефіциту бюджету це великі ризики.
Не вимоги партнерів, а обіцянки українського уряду
У співпраці з Міжнародним валютним фондом уряд зобов’язався розробити мапу поступової лібералізації ринку електроенергії та газу. Документ мають написати до кінця цього року. Однак це не означає автоматичного підвищення тарифів. План візьмуться втілювати вже після скасування воєнного стану.
Тобто МВФ прямо не вимагає від України негайно підвищити тарифи.
У липні Україна підписала оновлений меморандум з Міжнародним валютним фондом. У документі дуже точно описана ситуація зі збитковістю українських тарифів на ЖКП. Там згадано, зокрема, різке зростання суми кредитів Нафтогазу (+63 % за рік). Кошти компанія позичала на імпорт пального й ремонти. Експерти також наголошують: чинний мораторій на підвищення тарифів коштує Україні понад 2 % ВВП щороку.
Умови співпраці з Європейським Союзом доволі конкретні. У межах надання кредиту (програма Ukraine Facility) українська влада має виконувати умови (індикатори) партнерів. Кожна реформа прив’язана до певної суми, і лише коли її виконано, кошти надходять до України.
До кінця цього року український уряд погодився скасувати мораторій на підвищення комунальних тарифів. Найперше йдеться про теплопостачання й гарячу воду.
«Це не означає, що вартість миттєво підвищать до собівартості. Мова про те, що мораторію вже не буде і тарифи почнуть підвищувати поступово», — пояснює провідна наукова співробітниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій.
Експертка додає: між українським урядом і міжнародними партнерами є порозуміння, що проблему потрібно вирішувати. Скажімо, у сфері теплопостачання через збиткові тарифи накопичилися мільярдні борги. Зрештою, все може завершитися повним колапсом галузі. Оскільки про жодні інвестиції в техніку, котельні чи мережі взагалі не йдеться.
«Водночас наші партнери кажуть, що потрібно захистити всіх вразливих споживачів через адресні субсидії. Цей механізм існує, і він уже допоміг у 2015 році, коли дуже суттєво зросли всі тарифи. Бідніших вдалося захистити. Зрозуміло, що люди із середнім доходом постраждають, але, на жаль, ситуація вже дуже складна», — додає Олександра Бетлій.
Поки уряд не змінює критеріїв і самого механізму отримання субсидій. Однак скоригувати його не завадило б. Під час призначення пільги враховують суму середнього доходу, а також показник прожиткового мінімуму. Усі ці цифри зростали останніми роками, тому частина домогосподарств формально може залишитися без субсидій.
Ще одна проблема, якої уряд досі не вирішив, — провальна комунікація про тарифну політику. Кабінет Міністрів усіляко відкидає можливість підвищити ціни на комунальні послуги, при цьому ніяк не пояснює, що, зрештою, уникнути цього не вдасться.
Субсидії для малозабезпечених, а не пільги для всіх
Співпраця з міжнародними кредиторами — це не мова ультиматумів. Тобто МВФ, ЄС чи Світовий банк справді пропонують певні завдання, однак кожне проходить обговорення. Отже, українська влада може не погоджуватися, але водночас має чітко обґрунтувати власну позицію.
Скажімо, згідно з домовленостями з Європейською комісією, мораторій на тарифи Україна мала скасувати ще торік. Однак виконання цього кредитного індикатора на прохання уряду перенесли. Чи просив Київ зробити це знову і чи погодиться на таке Брюссель — наразі невідомо.
«Ми на це погодилися, це наше зобов’язання. Там стоять чотири підписи: президента, голови Нацбанку, прем’єра й міністра фінансів», — розповідає Олександра Бетлій.
Український уряд наразі намагається вирішити значно серйозніші проблеми — ситуація з грошима в бюджеті найскладніша за час повномасштабного вторгнення.
Фактично тарифи на тепло, гарячу воду, світло й газ в Україні залишаються пільговими для всього населення.
За останні роки змінювали ціну лише електроенергії. Однак і в цьому випадку держава зазнає колосальних витрат. Різницю в тарифі здебільшого перекривають з доходу Енергоатому. Йдеться про механізм покладання спеціальних обов’язків (ПСО). На це лише із січня до кінця серпня енергокомпанія витратила понад 150 млрд грн. Це занадто дороге задоволення для країни у стані війни і з дефіцитом бюджету під кінець року.
У Міністерстві енергетики вже неодноразово повідомляли: влада не планує підвищувати тарифи на комунальні послуги. Кабмін наголошує, що західні партнери не вимагають збільшувати суми у платіжках.
«Цього не уникнути, ми ж усі бачимо цифри. Але поки що підвищення не на часі, не під час війни, дайте зиму пережити», — каже високопоставлене джерело LB.ua в українському уряді.
Забагато політики, замало чистої математики
Питання тарифів в Україні напрочуд політизоване. Офіс Президента боїться рейтингових втрат, Кабінет Міністрів не проявляє самостійності, а комунальна галузь дедалі дужче грузне в боргах. Наразі мораторій забороняє підвищувати вартість гарячої води. Чого не скажеш про холодну — її ціна за останні три місяці значно зросла в більшості міст України. Раніше уявити таке було неможливо.
Улітку 2023 року президент Володимир Зеленський фактично в ручному режимі скасував підвищення тарифів на холодну воду. Рішення ухвалила Нацкомісія з регулювання ринку компослуг (НКРЕКП). Державний орган, який має бути незалежним від політичного впливу, — так пише закон, і це одна з умов співпраці з міжнародними партнерами.
Рішення НКРЕКП президент назвав ганебним і непрофесійним. Зрештою, його без пояснень скасували, а тарифи знову застигли на кілька років. Однак уже у 2026-му ситуація змінилася: влада зрозуміла масштаб проблеми і знайшла рішення — відповідальність переклали на громади. Річ у тім, що раніше тарифи на холодну воду у великих містах призначала НКРЕКП, однак у неї забрали таку функцію і віддали органам місцевого самоврядування.
Цього літа саме громади почали масово підвищувати тарифи, а центральна влада уникнула удару чи то по іміджу, чи то по рейтингах. Вочевидь, з іншими послугами ЖКГ такі кульбіти поки невдаються.
«Ситуація з водоканалами найкритичніша. Саме тому все це зараз переклали на органи місцевого самоврядування. Цілком логічно, що відбувається підвищення тарифів на холодну воду. Щодо інших тарифів, то якщо уряд матиме можливість відкласти вирішення проблеми, він це зробить. Можливо, буде якесь часткове підвищення тарифів на електроенергію, але це точно не тепер», — вважає координаторка житлово-комунальних й енергетичних програм Громадянської мережі ОПОРА Тетяна Бойко.
Питання тарифів на тепло взагалі зайшло в глухий кут. Вони незмінні з 2021 року. Тоді Кабінет Міністрів підписав з органами місцевого самоврядування спеціальний меморандум. В обмін на збитковий тариф громадам пообіцяли державну субвенцію. До речі, про це звітував нині підсудний Олексій Чернишов, який тоді обіймав посаду міністра розвитку громад та територій.
Зрештою, міста не отримали належної компенсації, а тарифи не можна підвищувати через урядовий мораторій. Тому всі збитки лягають знову на місцеві бюджети, Нафтогаз не може отримати кошти за газ, а уряд говорить про стабільність тарифів.
Однак влітку ситуація знову загострилася. Унаслідок збитковості тарифу теплокомуненерго накопичили понад 120 млрд боргів, повідомив виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України» Святослав Павлюк. Експерт додав, що підприємства не зуміли вчасно розрахуватися за газ і Нафтогаз (до речі, тоді під керівництвом Сергія Корецького) подав на них до суду.
«Понад 50 теплокомуненерго мають заблоковані рахунки і реально не можуть готуватися до зими: проводити будь-які роботи, будувати якісь захисні споруди і резервні котли чи перекладати діряві мережі», — пояснює Святослав Павлюк.
Населення теж має борги, але намагається погасити їх
Тарифи на тепло для населення в деяких містах значно нижчі від економічно обґрунтованого рівня. Скажімо, у Глухові на Сумщині нещодавно переглянули ринкову вартість послуги — тепер йдеться про понад 2600 грн за гігакалорію. Однак тариф для побутових споживачів залишиться незмінним і становить майже на тисячу гривень менше.
Зміна тарифів відбудеться, лише коли уряд не матиме іншого виходу, вважає експертка Тетяна Бойко. Серед можливих варіантів — Нафтогазу забракне грошей розрахуватися з іноземними кредиторами (ситуація складна, однак наразі про це не йдеться). А поки країна й далі блукатиме борговим колом: за механізмом компенсації різниці в тарифах уряд винен громадам 75 млн грн. Натомість теплопостачальники чи не удвічі більше не доплатили Нафтогазу.
«Окремо підвищення цін на тепло ситуацію не врятує. Себто воно необхідне, але тільки як частина більшої картини. Ситуацію з цінами на тепло можна відпустити, вони почнуть потроху зростати. Я не думаю, що якийсь мер ризикне вдвічі підвищити тарифи. А в багатьох містах так і треба навіть за умови пільгової ціни на газ. І для Нафтогазу це був би шлях отримувати хоч якісь гроші», — каже директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко.
Збільшення тарифів може спричинити накопичення нових боргів з боку побутових споживачів. Навіть при теперішніх нижчих цінах на комунальні послуги населення не сплатило постачальникам послуг понад 100 млрд грн, свідчать дані Державної служби статистики. Головно мова про тепло, гарячу воду й газ. Однак накопичення такої суми — це тенденція ще до повномасштабного вторгнення.
Однак що важливо: за першу половину цього року оплата населення за комунальні послуги була на понад 13 млрд грн більшою від суми нарахування у платіжках. А це означає, що споживачі поступово повертають борги.