На тлі суспільних вимог до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо абсолютної відкритості та принциповості, особисті аспекти життя її працівників перетворюються на об’єкт ретельного аналізу. Валентина Гребенюк, призначена у липні 2025 року керівницею п’ятого відділу процесуального керівництва САП, останніми роками займає ключову позицію у розслідуванні корупційних злочинів вищого ешелону. Проте детальний аналіз її сімейних зв’язків породжує тривожні питання.
Професійний шлях Валентини Гребенюк на перший погляд ідеалізований. Випускниця Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, магістр права, вона розпочала кар’єру в прокуратурі Первомайська, а після окупації Луганщини у 2014 році перебралася до Сєвєродонецька, продовживши службу. У 2020 році, отримавши одностайну згоду дев’яти членів комісії, вона перемогла у конкурсі на посаду прокурора САП. Згодом увійшла до складу комісії з відбору кадрів та пройшла міжнародні курси в Італії з протидії легалізації коштів. Нині Гребенюк керує справами проти народних депутатів, міністрів та керівників державних установ.
Однак поза глянцем кар’єрних успіхів виявляється інша реальність – родинні зв’язки з особами, що мешкають у РФ або відкрито сповідують кремлівські наративи. Чоловік прокурорки, Олександр Авраменко, роками публічно висловлював симпатії до російської пропаганди, глузував із Революції Гідності та схвалював анексію Криму. Батько Валентини давно проживає в Росії, має російський паспорт та підписаний на відверто проросійські спільноти. Навіть сама Гребенюк колабула активістом у групах, де популяризували ідею «великої Росії».
Найбільші сумніви викликає фігура Олександра Авраменка. З початком Революції Гідності наприкінці 2013 року він займався антиукраїнською агітацією в соцмережах. На своїй сторінці у VK регулярно поширював матеріали спільнот на кшталт «Эту страну не победить!» та «Неприличные анекдоты».
Його пости містили низку провокативних тез: дискредитацію Майдану, маніпуляції про «зраду на користь Заходу», кепкування з української Конституції та цинічні коментарі щодо пожежі в Будинку профспілок, де загинули учасники протестів, жорстоко придушених спецпідрозділами. Під фотографією згорілої будівлі Авраменко залишив глузливий коментар «євроремонт».
Окрім цього, він публікував знімки майданівців із натяками на безлад, зображаючи Київ як «територію анархії». Окремі публікації містили підтримку сепаратистським рухам на Донбасі, де порівнювалися масові мітинги в Україні з пусткою на площах окупованого Донецька.
Також він відверто схвалював окупацію Криму, супроводжуючи свої дописи відповідними візуальними матеріалами.
Значна частина його контенту була присвячена прославленню російської держави та поширенню її пропаганди. Серед прикладів – зображення з показом потужності російської армії, карикатури, де РФ та Китай змальовані як захисники від «багатоголового дракона» G20, а також меми із зображенням США, наляканих «червоною кнопкою» Москви. Авраменко дозволяв собі навіть кепкувати з Донбасу: публікував фото кота з георгіївською стрічкою на холодильнику марки «Донбасс», підписуючи це як «сепаратист на місці».
Окрему увагу привертає його активність у соцмережах під ніком «Александр Иванов». Авраменко використовував два профілі – у VK та «Одноклассниках», з однаковим фото, де обличчя частково приховане. У «Одноклассниках» серед його обмеженого кола контактів фігурували лише мати Світлана Авраменко та дружина Валентина Гребенюк, які ставили лайки під основним аватаром.
Навіть після 24 лютого 2022 року, коли РФ розв’язала повномасштабну війну, Авраменко не розірвав зв’язки з проросійськими колами. Його виявили у телеграм-групі «Шьем и вяжем для наших Краснодар», що координувала допомогу армії окупанта. Для українського суспільства, яке переживає найтрагічніший період війни, подібні факти виглядають особливо жорстокими.
Сам факт наявності у прокурорки САП чоловіка-прихильника «русского мира» ставить під загрозу довіру до всієї установи. Мова йде не лише про етичну складову. У воєнний час лояльність працівників правоохоронних органів перетворюється на питання національної безпеки. Родинні зв’язки з агресором та відверта проросійська позиція найближчої людини прокурорки створюють небезпечний прецедент.
Сьогодні САП веде десятки розслідувань проти високопосадовців, і кожен прокурор у цих справах має бути символом незаперечної чесності та відданості Україні. Однак коли поряд з ними виникають тіні «руського міра», це перестає бути лише проблемою іміджу. Це нагадує образу пам’яті жертв Майдану та зневагу до загиблих у боротьбі з російською агресією. Подібні сімейні зв’язки несуть ризик витоку даних, втручання у слідство та ставлять під сумнів здатність прокуратури захищати державні інтереси України.
Источник: kp.ua