Бистрозайм
Лановецький районний суд Тернопільської області 7 липня 2026 року відхилив клопотання ТОВ “ДЕБТ ФОРС” щодо стягнення 4 600 гривень з фізичної особи. Судові розгляди стосовно безпідставно отриманих коштів часто не завершуються на користь сторони, яка придбала борг. Суд встановив, що договір факторингу не охоплював кондикційне зобов’язання, і право вимоги до позивача так і не перейшло. Витрати на судовий процес покладено на ТОВ “ДЕБТ ФОРС”.
Шахрайський кредит
Справу розглядав суддя В.А. Наумчук у порядку спрощеного провадження. Згідно з матеріалами справи, опублікованими в Єдиному державному реєстрі судових рішень, у січні 2026 року ТОВ “ДЕБТ ФОРС” в особі директора Костюченко М.І. ініціювало судовий процес. Спочатку відповідачем виступала одна особа, проте банківські дані засвідчили: кредитні кошти надійшли на рахунок зовсім іншої людини.
Під час розгляду були виявлені наступні обставини:
- 10 травня 2021 року ТОВ “Служба миттєвого кредитування” (ТМ Бистрозайм) переказало 4 600 грн на банківську платіжну картку АТ “ТАСКОМБАНК”.
- АТ “ТАСКОМБАНК” підтвердило, що ця картка оформлена на особу, яка не є стороною кредитного договору.
- ПрАТ “КИЇВСТАР” надало інформацію щодо обставин блокування номера телефону первісного відповідача.
- ТОВ “ФК “ВЕЙ ФОР ПЕЙ” листом від 18 червня 2026 року підтвердило, що платіж було здійснено саме на картку фактичного власника рахунку.
- Суд встановив: кредитний договір №2113015773395 від 10.05.2021 підписала невстановлена особа, тобто договір є недійсним (неукладеним).
Права вимоги від ТОВ “Служба миттєвого кредитування” були послідовно передані за такими угодами:
- ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” – за угодою факторингу №1-12 від 01.12.2021;
- ТОВ “КАМПСІС ФІНАНС” – за угодою відступлення №15-02/23 від 15.02.2023;
- ТОВ “ДЕБТ ФОРС” – за угодою відступлення №08-05/23 від 08.05.2023.
Позивач змінив предмет вимоги та попросив стягнути кошти не як кредитну заборгованість, а як безпідставно набуте майно відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України. Позиція полягала в тому, що 4 600 грн опинилися у відповідача без жодної законної підстави, оскільки угода між ними фактично не була укладена.
Причини відмови суду в задоволенні позову
Суд погодився з тим, що кошти дійсно надійшли до відповідача без належної правової підстави. Однак вирішальною стала інша обставина: право вимоги за кондикційним зобов’язанням не було включено до жодної з угод у ланцюгу передачі. Договір факторингу між ТОВ “Служба миттєвого кредитування” (ТМ Бистрозайм) та ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” передбачав відступлення вимог виключно за укладеними угодами про надання фінансових послуг, а не за позадоговірними зобов’язаннями.
Суд застосував принцип римського приватного права nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet — “ніхто не може передати більше прав, ніж має сам”. Оскільки ТОВ “ВЕРДИКТ КАПІТАЛ” не набуло права кондикційної вимоги, воно не могло передати його далі. Весь подальший ланцюг між ТОВ “КАМПСІС ФІНАНС” і ТОВ “ДЕБТ ФОРС” виявився юридично порожнім щодо цього зобов’язання.
Потерпілою стороною у кондикційному зобов’язанні є саме ТОВ “Служба миттєвого кредитування” — компанія, яка фактично перерахувала кошти. Права ТОВ “ДЕБТ ФОРС” відповідач жодним чином не порушував, тому підстав для судового захисту немає. Суд також зазначив, що ТОВ “ДЕБТ ФОРС” зберігає можливість врегулювати питання в договірному порядку з ТОВ “КАМПСІС ФІНАНС” — попереднім продавцем права вимоги. Стаття 519 Цивільного кодексу України покладає відповідальність за недійсність переданої вимоги на первісного кредитора.
Ринок мікрокредитування та ланцюги перепродажу боргів
Ця справа ілюструє ширший контекст ринку відступлення прав вимоги за мікрокредитами в Україні. Мікрофінансові організації систематично продають проблемні портфелі факторинговим і колекторським компаніям, які згодом звертаються до суду. Однак новий кредитор зобов’язаний довести не лише факт перерахування коштів, а й повну послідовність переходу права вимоги саме щодо того зобов’язання, яке він намагається стягнути.
Практика перепродажу кредитних портфелів через договори факторингу та відступлення є усталеною на українському ринку мікрокредитування. Коли ж позичальник взагалі не підписував договір або його підписала невстановлена особа — виникає специфічна ситуація: кондикційне зобов’язання існує, проте не може автоматично “переходити” разом із кредитним портфелем. Такі справи порушують питання про якість юридичної перевірки портфелів перед їх придбанням.