Сир в супермаркеті Фото: Інформатор
На міжнародній арені молочної промисловості почався значний етап перерозподілу. Китай офіційно ввів додаткові збори від 7,4% до 11,7% на ввезення вершків та сиру твердих сортів із Європейського Союзу. Ці збори будуть діяти на додаток до наявних ставок (приблизно 8% — на вершки та 15% — на сир). Отже, в результаті європейським виробникам молока доведеться сплачувати понад 15% при імпорті в Китай вершків, та 26,7% — сиру. Нові тарифні значення набули сили з 13 лютого 2026 року і будуть чинними протягом п’яти років — до 2031 року.
«Податки досить великі, і роблять європейську продукцію практично неконкурентоздатною на китайському ринку», — зазначив очільник компанії «Молочний альянс» Сергій Вовченко.
Разом з тим, європейські виробники молочних виробів останніми роками фактично «витіснили» з Китаю чимало конкурентів з інших держав, включаючи українських постачальників. В результаті імпортери з ЄС стали одними з основних постачальників на китайський ринок молочних вершків та твердих сирів, поставляючи 100 тисяч та близько 30 тисяч цієї продукції відповідно.
Підвищення мит Китаєм може докорінно змінити ситуацію. По-перше, в Китай ввозитимуть значно менше молочної продукції з ЄС. Це означає, що на «звільнене місце» можуть розраховувати постачальники з інших країн, зокрема, з України. По-друге, формуються значні обсяги надлишкової молочної продукції в самій Європі, яку місцеві виробники спробують збути або в ЄС, або на інших ринках. І тут виникає відразу кілька ризиків для українських компаній. Не виключено, що реалізовувати свій товар їм стане важче як на європейському, так і на внутрішньому ринку, які з потроєною силою почнуть освоювати європейські молочники.
Вовченко не відкидає, що в Україну може надходити ще більше сиру з Європи, і це навіть може «поставити крапку на українському сироварінні». Разом з тим, звичайні українці матимуть можливість купувати сири за зниженими цінами.
Можливість для української молочної продукції?
На перший погляд, «обмеження» європейських молочників у Китаї на користь українським компаніям, оскільки дає їм шанс повернутися на ринок Китаю.
«Теоретично, це може статися. Додаткове мито знижує конкурентність європейської продукції в Китаї, що відкриває нові можливості для постачальників з інших країн, у тому числі з України», — стверджує партнер юридичної фірми «Ілляшев та партнери» Олена Омельченко.
Однак, за її словами, не факт, що українські виробники зможуть повною мірою цим скористатися.
«По-перше, доступ на китайський ринок визначається не тільки митами, але і регуляторними перешкодами: ветеринарними протоколами, переліком затверджених підприємств, квотами і складними процедурами сертифікації. По-друге, ключовими бенефіціарами можуть стати держави з вже напрацьованими торговельними відносинами з КНР і значним масштабом молочного виробництва — наприклад, Нова Зеландія чи Австралія. По-третє, експорт української молочної продукції до Китаю наразі обмежений як за обсягами, так і за номенклатурою. Тому без системної експортної стратегії швидке збільшення поставок є малоймовірним”, — вважає Омельченко.
Сергій Вовченко налаштований ще більш песимістично. «Наші молочники зараз навряд чи зможуть повернутися на китайський ринок. Логістика складна, ціни досить високі. На нещодавній виставці в Дубаї наша продукція зацікавила багатьох потенційних покупців, але лише до того моменту, поки їм не оголошували ціну. Щоб вільно проходити за ціною на світовому ринку, нам потрібен доступ до сировини щонайбільше за 12 гривень за літр, а молоко в Україні зараз коштує 14 гривень. Тому ж Китаю простіше імпортувати молочну продукцію з Океанії, ніж приймати нашу”, — пояснює експерт свою позицію.
Європейці зроблять молочну продукцію в Україні дешевшою
Українських переробників зараз не так цікавить перспектива збільшити постачання до Китаю, скільки лякають ризики на європейському та внутрішньому ринках. Вовченко заявляє, що європейські виробники активніше шукатимуть інші ринки збуту, і, скоріш за все, збільшать тиск на наш ринок, який для них є повністю безмитним.
«Дешеві сири з Європи надходитимуть до нас у ще більших обсягах, ніж зараз (зараз тверді сири з ЄС вже займають до 60% українського ринку). Українське сироваріння може взагалі зникнути. Крім того, на європейському ринку може виникнути надлишок пропозиції, що може призвести до зниження цін в самій Європі, причому не тільки на сир, але і на іншу молочну продукцію, у тому числі вершкове масло і сухе молоко, які до ЄС активно відвантажують наші експортери”, — каже Вовченко.
Такий розклад, з одного боку, — мінус для українських виробників, оскільки автоматично зменшує їхні потенційні прибутки в Європі. Але, з іншого боку, може здешевшати молочна сировина в Україні, адже цінники розхитують, головним чином, ті ж самі експортери сухого молока та вершкового масла.
«Були періоди, коли вони збирали молоко з ринку навіть за 20 гривень за літр», — згадує Вовченко. Він стверджує, що якщо цінники на сире молоко хоч якийсь час протримаються хоча б на поточній позначці у 14 гривень за літр, то українські сировари зможуть протриматися до кінця 2026 року, незважаючи на збільшення конкуренції з європейськими постачальниками.
Доступна сировина, у свою чергу, сприятиме й зниженню цін на цілий перелік молочної продукції — від молока, кефіру та йогуртів до масла та сиру, а це на руку українським споживачам.
Молочний експорт до ЄС може стати незацікавленим українським компаніям
Олена Омельченко стверджує, що правові умови доступу України на ринок ЄС не можуть бути змінені «вільно» — вони визначені Угодою про Асоціацію та відповідними тарифними режимами. Наразі для українського молочного експорту до Європи діють квоти, які востаннє переглядали у 2025 році. Тоді обсяги були помітно збільшені, скажімо, щодо сухого молока — утричі (до 20 тисяч тонн на рік), вершкового масла — у понад два рази (до 10 тисяч тонн), згущеного молока — на 150% тощо.
Однак, не дивлячись на це, обсяги квоти все ще залишаються досить невеликими. Наприклад, минулого року річну квоту за сухим молоком вибрали на початок серпня. Але, за словами Омельченка, може змінитися цінова ситуація на європейському ринку через збільшення внутрішньої пропозиції, і через це впаде маржинальність поставок для українських виробників. Тобто, навіть з огляду на квоти, поставляти продукцію до Європи нашим молочникам на якомусь етапі може стати невигідно.
«Окремо варто врахувати внутрішні чинники, які впливають на собівартість української продукції. Війна суттєво підвищила виробничі та логістичні витрати, нестабільність енергопостачання та використання резервної генерації, зростання витрат на логістику через зміну маршрутів та страхування вантажів, дефіцит робочої сили через мобілізацію, подорожчання кормів, палива та фінансування — з усім цим стикаються вітчизняні компанії. Тому ключовим чинником є не тарифи та квоти, а готовність наших виробників працювати в умовах воєнного часу, диверсифікувати ринки збуту та забезпечувати стабільну якість продукції за конкурентної собівартості”, — підсумувала Омельченко.
За відомостями Асоціації виробників молока, у січні на тлі перебоїв з електроенергією українські товарно-молочні ферми та домогосподарства зменшили заготівлю молока на 11,8%, порівнюючи з попереднім місяцем. Особливо різко впала заготівля у приватних дворах — майже на 27%, порівнюючи з груднем 2025 року. Селяни просто пускають стада під ніж, оскільки не витримують вартість кормів та резервного енергоживлення (яке потрібно забезпечувати, щоб зберігати молоко).
Разом з тим, у другій половині 2025 року різко зросли надої молока у фермерських господарствах США, Океанії, Південної Америки та Європи, що спровокувало надлишок сировини на світовому ринку. Як наслідок — з’явилася і «зайва» продукція — вершкове масло, сухе молоко тощо, що тисне на ціни. В результаті в закупівлі й сировина, й продукція на світовому ринку здешевлюються, а в Україні — навпаки, зростають, у тому числі через додаткові витрати на резервне енергопостачання.
Як повідомляв Інформатор, на тлі збільшення імпорту Спілка молочних підприємств ініціювала впровадження кешбеку на вагові сири, які раніше не підпадали під державну підтримку. У галузі сподіваються, що це допоможе частково пожвавити продажі української продукції та зменшити тиск імпорту. Як зазначає народний депутат Ніна Южаніна, з 1 березня 2026 року тверді та м’які сири потрапляють до категорії 15% кешбеку — як сегмент із високою часткою імпорту.