Клієнт відмовляється погасити кредит перед ПриватБанком на суму 52 309 гривень, що виник через аферистів
ПриватБанк вимагає від чоловіка врегулювати заборгованість за кредитом на суму 52 309 гривень. Однак він відмовляється перераховувати кошти для погашення, оскільки борг утворився з вини шахраїв. Таку інформацію містить рішення Народицького районного суду Житомирської області, оприлюднене 11 березня 2026 року.
15 січня 2025 року громадянин звернувся до ПриватБанку для отримання банківських послуг та підписав у системі Приват-24, використовуючи ОТР-пароль, кредитний договір та заяву про згоду з умовами надання банківських послуг. Він погодився на отримання кредиту на наступних умовах: відновлювана кредитна лінія до 200 тисяч гривень; тип картки – «Універсальна»; строк кредитування – 12 місяців з можливістю пролонгації. Погашення передбачало щомісячну сплату мінімального обов’язкового платежу на рахунок, до якого відкрита кредитна картка, до останнього дня місяця, наступного за місяцем здійснення витрат за рахунок кредитного ліміту. Розмір мінімального платежу становив 5% від заборгованості (але не менше 100 гривень щомісячно), або 10% від заборгованості (але не менше 100 гривень щомісячно) у разі прострочення, починаючи з другого місяця. Відсотки на суму неповернутого вчасно кредиту, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України, встановлювалися за домовленістю сторін у розмірі 60% від простроченої суми. Цього ж дня він отримав кредитну картку терміном дії до 01/29, тип – «Універсальна». Крім того, того ж дня він скористався кредитним лімітом, здійснивши дві транзакції по 20 тисяч гривень кожна. Проте, обов’язки щодо повернення кредиту та відсотків не виконав, посилаючись на спірність кредитної операції та шахрайські дії невідомих осіб. Під час підготовки позову було проведено перевірку, яка встановила, що вхід до додатку Приват-24 (авторизація) здійснювався з типового для клієнта пристрою Redmi 8A/Xiaomi Android 10. Не було отримано інформації про несанкціонований доступ до облікового запису в період здійснення переказів. Натомість, було встановлено, що операції були виконані безпосередньо клієнтом або під впливом третіх осіб шляхом надання віддаленого доступу до його пристрою та завантаження додатку «Dopomoga 24». Втрата коштів сталася через власну недбалість та дії клієнта.
24 лютого 2025 року чоловік подав відзив на позов, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Він стверджує, що 15 січня 2025 року особисто звернувся до відділення банку з приводу несанкціонованого списання коштів, блокування рахунку та проведення службового розслідування. Також він звернувся до поліції щодо шахрайських дій, внаслідок чого 16 січня 2025 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, а його визнано потерпілим у кримінальному провадженні. 16 квітня 2025 року клієнт подав письмову заяву до банку, в якій, окрім повідомлення про шахрайство, просив анулювати заборгованість, але отримав письмову відмову. Зазначені дії свідчать про відсутність його волевиявлення на зняття коштів з рахунку. Він також зазначив, що банк не надав суду доказів того, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв доступу до його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, що дозволило б ініціювати платіжні операції. Тому він не повинен нести відповідальність за такі операції. За відсутності відповідних доказів, сумніви та припущення мають тлумачитися на його користь, як “слабкої” сторони у таких цивільних відносинах, оскільки правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Рішення суду
Суд відхилив позов ПриватБанку. Надані докази не підтверджують, що банк вжив достатніх запобіжних заходів для унеможливлення шахрайських операцій всупереч волевиявленню клієнта.
“Враховуючи, що у правовідносинах, які виникли між сторонами, саме банк зобов’язаний доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а також те, що надані банком докази не підтверджують вжиття позивачем достатніх запобіжних заходів для унеможливлення шахрайських операцій всупереч волевиявленню клієнта, і відсутні докази, що достовірно підтверджують обставину сприяння відповідачем своїми діями чи бездіяльністю втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд виходить з відсутності вини відповідача у здійсненні платіжних операцій коштів та вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити”, – наголосив суд.