Ощадбанк вимагає від громадянки 31 388 доларів США як борг по кредиту, однак клієнтка наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог
Ощадбанк пред’явив жінці заборгованість за кредитом на суму 31 388 доларів. Вона просить не задовольняти позов, оскільки суперечка була врегульована ще у 2009 році. Про це стало відомо з рішення Пересипського районного суду міста Одеси, яке було оприлюднено 23 грудня 2025 року.
Згідно з рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 06.11.2009 року з жінки було стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 325 875 гривень. Однак, враховуючи, що договір не було розірвано, банк продовжує нараховувати проценти та пеню, внаслідок чого станом на 28.11.2012 року за нею значиться борг у вищезазначеній сумі, який складається з: основного боргу у розмірі 15 828 доларів, прострочених відсотків за використання кредиту з 01.01.2009 року по 28.11.2012 рік в сумі 10 800 доларів та пені за період з 18.04.2011 року по 28.11.2012 рік в сумі 4 759 доларів. Зважаючи на те, що банком суттєво порушено умови договору, додатково просить внести зміни до кредитної угоди, змінивши в пункті 1.2. з «240 місяців» на «терміном остаточного погашення кредиту, встановити дату подання позовної заяви до суду» та в пункті 1.4.4. «останній платіж на погашення кредиту здійснити не пізніше 02.08.2026 року» замінити на «датою здійснення останнього платежу на погашення кредиту встановити дату подання позовної заяви до суду». Вказані обставини стали підґрунтям для звернення до судової інстанції.
Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 19 лютого 2013 року позов публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» було задоволено; стягнуто з жінки на користь публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» основну та прострочену заборгованість за кредитним договором в сумі 15 828 доларів, суму боргу за нарахованими відсотками за користування кредитними коштами за період з 01.01.2009 року по 28.11.2012 рік в розмірі 10 800 доларів, пеню за період з 18.04.2011 року по 28.11.2012 рік в розмірі 38 046 гривень, прострочену комісійну винагороду в розмірі 4 800 гривень, судові витрати в сумі 2 556 гривень. Визначено, що стягнення заборгованості, зазначеної в доларах, проводити в гривневому еквіваленті по відношенню до курсу долара, встановленого Національним банком України на день здійснення оплати з повернення боргу. Внесено зміни до кредитного договору від 02.08.2006 року, змінивши пункт 1.2. з «240 місяців» на «терміном остаточного погашення кредиту, встановити дату подання позовної заяви до суду» та пункт 1.4.4. «останній платіж в рахунок погашення кредиту здійснити не пізніше 02.08.2026 року» замінити на «датою здійснення останнього платежу на погашення кредиту встановити дату подання позовної заяви до суду». Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 11 березня 2025 року її заяву задоволено, заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 19.02.2013 року скасовано, розгляд справи призначено у підготовчому судовому засіданні на 10.04.2025 року.
03.04.2025 року жінка подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтовано наступним: 1) по частині позовних вимог спір було залагоджено ще у 2009 році, при розгляді позовної заяви заступника прокурора Суворовського району міста Одеси у справі № 2-4048/09, оскільки вимога про дострокове стягнення основного боргу вже була розглянута судом у справі № 2-4048/09, то відсутні законні підстави для стягнення основної суми боргу; 2) порівнявши розрахунки заборгованості за кредитним договором у двох справах, вбачається, що заборгованість за основним боргом відрізняється, також не зрозуміло, яким чином відбулося зарахування боргу після реалізації іпотечного майна, а тому наданий банком розрахунок заборгованості не може вважатися належним доказом у справі; 3) борг по валютному кредиту, визначений на основі рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в грошовій одиниці гривні, не підлягає перерахунку в іноземну валюту при вирішенні питання про стягнення боргу за кредитним договором, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові від 1 серпня 2018 року у справі № 541/62/16-ц. Відповідно, розмір заборгованості за кредитним договором, який був визначений заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 06.11.2009 року у справі № 2-4048/09, перерахунку не підлягає; 4) банком неправомірно нараховано відсотки за користування кредитними коштами та пеня. Після того, як банк скористався своїм правом, передбаченим ч. 2 ст. 1050 ЦК України, та звернувся 12.12.2008 року до суду з позовом про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, договір про іпотечний кредит №840-н від 02.08.2006 року припинив свою дію, а кредитор втратив можливість нарахування та стягнення з боржника відсотків за кредитним договором та пені. Отже, нарахування банком відсотків за користування кредитом та пені, починаючи з 13.12.2008 року, є незаконними, як і вимога про внесення змін до кредитного договору, а тому у задоволенні вказаних вимог слід відмовити у повному обсязі; 5) щомісячне нарахування комісії за обслуговування кредиту є незаконним. Встановивши в кредитному договорі сплату комісії за обслуговування кредиту, банк не вказав, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику. При цьому банк нараховував комісію за послуги, які супроводжують кредит, що є незаконним. 6) заочне рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 06.11.2009 року у справі №2-4048/09 було в повному обсязі виконано нею, і в рахунок погашення боргу за кредитним договором було проведено публічні торги з реалізації предмета іпотеки. Згідно з протоколом №1610/195-1 проведення публічних торгів з реалізації арештованого (предмета іпотеки) нерухомого майна, яке належить їй, від 02.02.2011 року вбачається, що переможцем аукціону стала інша особа. Ціна продажу нерухомого майна склала 228 337 гривень. Оригінал виконавчого листа №2-4048/09 від 28.04.2010 року був направлений до суду як виконаний. 7) Банком пропущено строк звернення до суду для захисту своїх прав. Умовами укладеного кредитного договору було передбачено дату остаточного повернення кредиту 02.08.2026 року. У зв’язку з невиконанням позичальником зобов’язань щодо повернення кредиту, у банку виникло право вимоги дострокового повернення кредиту за кредитним договором, яке він реалізував, звернувшись 12.12.2008 року до Суворовського районного суду міста Одеси з позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. Заочним рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 06.11.2009 року у справі №2-4048/09 стягнуто з неї на користь відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором у розмірі 325 875 гривень шляхом звернення стягнення на квартиру. Після зміни строку виконання основного зобов’язання, з 12.12.2008 року (звернення до суду з позовом про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки) право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки та пеню за кредитом припинилося. Перебіг трирічного строку для звернення АТ «Ощадбанк» до суду для захисту своїх прав розпочався 13.12.2008 року та закінчився 13.12.2011 року. Проте, банк звернувся до суду з відповідними вимогами лише у 2012 році, тобто з пропуском строків позовної давності. 8) Відсутні правові підстави для внесення змін до кредитного договору, оскільки кредитний договір припинив свою дію ще у 2008 році.
Яким було рішення судового органу?
Суд частково задовольнив позов акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». З жінки на користь фінансової установи буде стягнуто суму заборгованості за договором про іпотечний кредит №840-н від 02.08.2006 року у розмірі 106 404 гривень.
“Після реалізації на публічних торгах іпотечної квартири за ціною 228 337 гривень, залишився залишок суми заборгованості у розмірі 106 404 гривень, який, згідно з висновками суду, підлягає стягненню з відповідача на користь АТ «Ощадбанк». За обставинами цієї справи, позивач АТ «Ощадбанк» мав законні очікування щодо погашення всієї суми заборгованості за рахунок продажу іпотечного майна, з огляду на вищезазначене, про порушення свого права не міг дізнатися раніше 02.02.2011 року. Зважаючи на викладене, з відповідача на користь акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» підлягає стягненню залишок суми заборгованості за договором про іпотечний кредит №840-н від 02.08.2006 року у розмірі 106 404 гривень, а тому позовні вимоги банку в цій частині підлягають частковому задоволенню”, – підкреслив суд.