Мін’юст інформує про спрощення процедури оформлення власності для дітей
В Україні запроваджено спрощений порядок набуття права власності на майно для дітей, які не досягли повноліття. Відтепер для здійснення таких угод не вимагається дозвіл органів опіки та піклування, проте згода батьків або законних представників залишається обов’язковою. Цю інформацію було оприлюднено 23 квітня прес-службою Міністерства юстиції України.
Угода, за якою дитина, що не досягла повноліття, безоплатно отримуватиме майно у власність, включаючи нерухомість, якою вона користується, укладатиметься без необхідності одержання дозволу органів опіки та піклування. На даний момент для оформлення власності на дитину (зокрема, за договором дарування) нотаріуси мусять отримувати попередній дозвіл опікунських органів від батьків (або інших законних представників).
“Ця вимога скасовується. Водночас, згода батьків (або інших законних представників) залишається необхідною. Ці зміни випливають із Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку вчинення правочинів в інтересах малолітніх та неповнолітніх осіб» від 25.03.2026 року № 4824-IX, який 23 квітня був підписаний президентом України”, – зазначили у Мін’юсті.
Закон спрощує механізм набуття дітьми прав власності на нерухоме майно, об’єкти, що перебувають на стадії будівництва, майбутні об’єкти нерухомості, інше цінне майно, включно з транспортними засобами. Положення закону набудуть чинності через місяць після дня, що настає за днем його офіційного опублікування.
Особливості укладення угод залежно від віку дитини
У цьому контексті важливо враховувати вік дитини, оскільки від цього залежить її цивільна дієздатність та можливість безпосередньо брати участь у правовідносинах.
- Укладення угод на користь дитини до 14 років. Діти до 14 років мають часткову цивільну дієздатність. Відповідно до Цивільного кодексу України, їм дозволено самостійно здійснювати лише дрібні побутові угоди. Угоди щодо транспортних засобів або нерухомого майна від імені таких дітей укладають їхні батьки (або інші законні представники). Для вчинення таких угод одним із батьків необхідна письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків.
- Укладення угод на користь дитини віком від 14 до 18 років. Особи віком від 14 до 18 років мають неповну цивільну дієздатність, але їхні права є доволі широкими. Вони мають право брати участь у підписанні угод, але за умови отримання згоди обох батьків (або інших законних представників). Згода на укладення угоди, що вимагає нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена.
Випадки, коли угода може бути вчинена без згоди одного з батьків:
Угода може бути вчинена без згоди одного з батьків (або інших законних представників), якщо вони:
- перебувають у полоні або є заручниками;
- інтерновані в нейтральних державах;
- зникли безвісти за особливих обставин, або визнані безвісно відсутніми;
- проживають окремо від дитини щонайменше шість місяців поспіль та не беруть участі у її вихованні та утриманні;
- їхнє місце проживання невідоме.
Дозвіл опікунських органів не потрібен лише тоді, коли дитина набуває право власності на майно. Однак, якщо йдеться про відчуження (включаючи продаж, дарування, обмін або внесення (передачу) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступний, членський та/або цільовий внесок члена кооперативу), поділ, виділ, передачу в заставу, іпотеку нерухомого майна, об’єкта незавершеного будівництва, майбутнього об’єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, що належать дитині, дозвіл опікунських органів для оформлення є обов’язковим.
Чи дозволено продавати свою частку у спільній частковій власності без згоди інших співвласників?
Питання розпорядження майном, що перебуває у спільній власності кількох осіб, виникає досить часто. Зокрема, співвласників цікавить, чи може один із них реалізувати свою частку без згоди інших. Законодавство встановлює певні правила такого продажу, а також гарантії захисту прав інших співвласників. Майно, що належить двом або більше особам (співвласникам), перебуває у їхній спільній власності (спільне майно):
- у спільній частковій власності;
- у спільній сумісній власності.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлено інше (стаття 355 Цивільного кодексу України). Спільна часткова власність – це власність двох чи більше осіб, де визначено частки кожного з них у праві власності (стаття 356 Кодексу). Тоді як спільна сумісна власність – це спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності (стаття 368 Кодексу).
Важливо зазначити, що кожен співвласник володіє не часткою майна як такою, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому. Стаття 361 Кодексу передбачає, що співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Це означає, що він має право відчужити належну йому частку: продати, заповісти, подарувати.
Згода інших співвласників на відчуження його частки не потрібна. Однак, у разі продажу, він зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про свій намір. Відповідно до статті 362 Кодексу, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності, співвласник має переважне право перед іншими особами на її придбання за оголошеною ціною та на інших рівних умовах, за винятком продажу з публічних торгів. Продавець зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови продажу. Доказом такого інформування можуть слугувати свідоцтво, видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця (згідно зі статтею 84 Закону України «Про нотаріат»), або ж заяви співвласників про відмову від реалізації переважного права купівлі, справжність підпису на яких має бути засвідчена нотаріально.
Якщо інші співвласники відмовилися від реалізації переважного права купівлі або не скористалися ним щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна – протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. У разі, якщо декілька співвласників виявили бажання придбати частку, продавець має право вибору покупця. Якщо частка у праві спільної часткової власності продається з порушенням переважного права купівлі, співвласник може звернутися до суду з позовом про переведення на нього прав та обов’язків покупця. Водночас позивач зобов’язаний внести на депозитний рахунок суду суму, яку покупець мав сплатити за договором. До таких вимог застосовується позовна давність тривалістю один рік. Передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі не дозволяється.
Переважне право співвласників існує лише у випадку продажу частки. Згідно з Постановою Верховного Суду від 17.05.2022 року у справі № 520/2224/19-ц, у разі відчуження частки спільної часткової власності шляхом укладення договору міни, дарування, ренти, довічного утримання, спадкового договору або складання заповіту, а також при внесенні вкладу до статутного капіталу, інші співвласники не мають переважного права на придбання такої частки.