Мати не може оформити паспорт своїй дочці, оскільки область, де вони жили, знаходиться під окупацією
Особі жіночої статі було відмовлено Державною міграційною службою у відповідь на прохання щодо оформлення паспорта громадянина України вперше після виповнення 18-річного віку її дочці. Їй необхідно документально засвідчити факт тривалого проживання на території України, але вона не має змоги звернутися до відповідної сільської або селищної ради Запорізької області, яка зараз контролюється окупантами. Про це йдеться у рішенні Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області, оприлюдненому 2 березня 2026 року.
Жінка з’явилася на світ у м. Покров Нікопольського району Дніпропетровської області. 22 листопада 1983 року вступила в шлюб з чоловіком, 1960 року народження, шлюб зареєстровано Знаменським відділом РАЦС Кіровоградської області. З 3 липня 2010 року вона зареєстрована за конкретною адресою, що підтверджується відміткою в паспорті та довідкою від 19 травня 2023 року про взяття на облік як внутрішньо переміщена особа. 6 серпня 2010 року отримала паспорт громадянина України, виданий Васильківським РВ ГУМВС України в Запорізькій області. 26 травня 2017 року отримала картку платника податків та їй було присвоєно ідентифікаційний номер. У неї та її чоловіка народилася дочка, що підтверджується копією свідоцтва про народження. Скільки себе пам’ятає, заявниця жила та працювала на території України, переважну частину часу прожила на території Запорізької області. Якби не почалася війна в державі, то ніколи б не змінювала місце проживання та не виїжджала за межі Запорізької області. Територію України не покидала за весь час свого життя, оскільки не має навіть закордонного паспорта. 1 липня 2025 року отримала відповідь (відмову) від Жовтоводського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області на своє звернення стосовно оформлення паспорта громадянина України вперше після досягнення 18-річного віку її дочкою. Батько залишився на окупованій Росією території та на зв’язок більше не виходив. Отже, для оформлення паспорта громадянина України, як особі, яка досягла 18-річного віку, для здійснення процедури ідентифікації особи дочки заявниці, та подальшого отримання паспорта громадянина України, потрібно надати до Жовтоводського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області документи, що засвідчували б факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року батьків. Зважаючи на те, що громадянка починаючи з 19 травня 2023 року є внутрішньо переміщеною особою, а місце де вона раніше проживала та могла б звернутися до відповідної сільської чи селищної ради Запорізької області, знаходиться під окупацією, остання не має можливості будь-яким чином підтвердити документально факт тривалого проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або 13 листопада 1991 року, окрім як через звернення до суду з позовом та встановлення факту тривалого проживання на території України. Встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року необхідне для оформлення паспорта громадянина України вперше після досягнення 18-річного віку її дочкою, що в подальшому дозволить їй отримати паспорт громадянина України, зареєструвати своє місце проживання, офіційно влаштуватися на роботу, зареєструвати шлюб та народження дитини (яка вже народилася) та здійснювати інші юридичні дії, які неможливо здійснювати без паспорта громадянина України.
Яке рішення прийняв суд?
Позов жінки задовольнили. Суд постановив встановити факт її постійного проживання станом на 24 серпня 1991 року на території України чи 13 листопада 1991 року.
“Суд вважає, що заявницею, яка є громадянкою України, на доказ своїх вимог надано достатньо належних та припустимих доказів, а саме свідчення очевидців, з яких встановлено, що вона з моменту народження і по сьогоднішній день постійно проживала на території України, відомості про місце народження її дітей, які народилися на території України, її одруження на території України, що в сукупності свідчать про тривале проживання на території України на час проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року). Аналіз свідчень очевидців показує, що дійсно на момент 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року проживала на території України, однак постійно змінювала місце проживання за різними обставинами, але в межах території України. При цьому відомостей про те, що заявниця покидала територію України чи є громадянином іншої держави матеріали справ не містять, даний факт не спростовує і ДМС. Схожі за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18, від 5 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19, від 2 червня 2021 року у справі № 125/1472/19. Крім того, суд критично оцінює пояснення представника зацікавленої особи ДМС, в яких остання просила не брати до уваги пояснення свідків, оскільки свідки у своїх поясненнях плуталися та не називали точних часових проміжків місця проживання заявниці у м. П’ятихатки, с. Приморське, м. Маріуполь. Суд звертає увагу, що допитані в судовому засіданні свідки наголошували на тому, що заявниця весь час, в тому числі і 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року мешкала на території України. Предметом заяви є встановлення факту проживання на території України, а не встановлення факту проживання заявниці у конкретному місці (населеному пункті). Тому суд вважає такі пояснення свідків чіткими, логічними, узгодженими, та такими що не містять істотних розбіжностей та підтверджують один одного. Також суд звертає увагу, що надані пояснення свідків є взаємопов’язаними та стосуються обставин, які мають значення для справи. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення її заяви про встановлення юридичного факту проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року”, – підкреслив суд.