“>
У березні 2025 року президент США Дональд Трамп підписав указ про створення біткоїн-резерву. Криптоіндустрія сприйняла це рішення з ентузіазмом, очікуючи державних закупівель першої криптовалюти та нового джерела попиту на ринку.
На цьому тлі тему почали обговорювати в інших країнах. Одні говорили про створення стратегічних фондів та трансформацію глобальної фінансової системи, інші критикували такий підхід. Проте невдовзі з’ясувалося, що американський стратегічний біткоїн-резерв організований зовсім не так, як очікував ринок.
виявив, які країни справді роблять цифрові активи частиною резервної політики, а які не просунулися далі розмов.
Гучна обіцянка
Навесні 2025 року ідея державного криптовалютного запасу звучала як можливий поворотний момент не лише для індустрії, а й для світової фінансової системи. 2 березня Трамп заявив, що робоча група має прискорити створення «стратегічного резерву цифрових активів». До списку увійшли одразу п’ять монет: BTC, ETH, SOL, XRP та ADA.
Ринок відреагував зростанням. Учасники розраховували не просто на визнання біткоїна на державному рівні, а й на можливі його закупівлі з боку найбільшої економіки світу. Щодо альткоїнів, то навіть саме їх включення до списку сприймалося як позитивний знак.
Однак невдовзі з’ясувалося, що ініціатива поступово втрачає актуальність. Вже на криптосаміті в Білому домі адміністрація дала зрозуміти, що робить ставку саме на біткоїн. Міністр торгівлі Говард Лютник заявив, що цю валюту розглядатимуть окремо від інших цифрових активів.
Що насправді підписав Трамп
Реальні контури проєкту визначив виконавчий указ. Він розділив ініціативу на два напрямки: «Стратегічний резерв біткоїна» (SBR) та «Запас цифрових активів», призначений для інших монет.
Істотний нюанс крився в тому, звідки фонди будуть черпати кошти. Наповнювати їх планували не через регулярні покупки з бюджету, а за рахунок активів, вилучених у рамках кримінальних та цивільних справ. Колишній радник Трампа зі ШІ та криптовалют Девід Сакс наголосив, що проєкт «не коштуватиме платникам податків ані цента».
У підсумку, замість створення нового попиту, держава перевела конфіскат у статус довгострокової інвестиції.
Позицію адміністрації остаточно окреслив міністр фінансів Скотт Бессент. Стратегія зводилася до трьох пунктів:
- не купувати біткоїн за державний кошт;
- зберегти вже накопичені монети;
- поповнювати резерв за рахунок активів, вилучених у судових процесах.
Пізніше Бессент додав, що відомство вивчає «бюджетно-нейтральні» способи розширити запас, але конкретний механізм так і не представили.
Найамбітніший сценарій залишився в Сенаті. 11 березня 2025 року Синтія Ламміс внесла оновлений Bitcoin Act. Законопроєкт передбачав купівлю до 200 000 BTC на рік протягом п’яти років, щоб довести запас до 1 млн монет і заблокувати їх на 20 років. Підтримки в Конгресі документ не отримав.
До 2026 року з’ясувалося, що загальмувалася навіть базова конструкція. У липні Bloomberg повідомив, що роботу SBR гальмують розбіжності між федеральними відомствами. Хоча указ покладав управління резервом на Міністерство фінансів, чиновники почали обговорювати, чи має відомство необхідні компетенції та експертизу для управління таким специфічним активом. Серед можливих відомств, яким могли доручити управління резервом, називалися Міністерство торгівлі та Міністерство юстиції. Білий дім продовжував шукати оптимальну структуру управління.
Паралельно ідею спробували закріпити законом. У травні до Палати представників внесли American Reserve Modernization Act (ARMA). Документ передає резерв Мінфіну, зобов’язує агентства централізовано відправляти монети на зберігання, запроваджує квартальні звіти, незалежні аудити та нагляд Конгресу. Біткоїн пропонують тримати не менше 20 років і продавати лише задля скорочення держборгу. Цільової планки в 1 млн BTC, як у Bitcoin Act, в ARMA вже немає.
За даними BitcoinTreasuries, на момент написання США посідали перше місце серед країн-власників з 328 372 BTC.
Казахстанський підхід
В інших країнах теж намагаються реалізовувати проєкти фондів цифрових активів. Один із прикладів — Казахстан, де за дорученням президента почали формувати Національний стратегічний крипторезерв. За оцінками влади, його обсяг з часом може сягнути $700 млн.
Джерела поповнення розписані заздалегідь. До $350 млн може дати інвестування частини золотовалютних активів Нацбанку, ще до $350 млн — активи Нацфонду. Додатково до резерву хочуть включити інші державні активи за рішенням уряду, включаючи конфісковані криптовалюти. Схема близька до американської «без навантаження на платника податків», але при цьому доповнена планом активних вкладень, а не простим зберіганням.
Керуватиме резервом Національна інвестиційна корпорація Нацбанку, а облік і зберігання цифрових активів візьме на себе АТ «Центральний депозитарій цінних паперів». Активи планують направляти в цифрові монети, похідні інструменти на їх основі, а також в акції та частки компаній, які розвивають цей сектор. Окремо вивчаються інвестиції через хедж-фонди.
Резерв став частиною ширшої стратегії. У липні президент Касим-Жомарт Токаєв підписав указ «Про заходи зі стимулювання та розвитку індустрії цифрових активів». Документ задає рамку для всієї галузі: використання криптовалют і стейблкоїнів у транскордонних розрахунках, виведення операцій у правове поле через добровільне розкриття активів з іноземних майданчиків та їх переведення до вітчизняних провайдерів.
Саме ця інституційна ясність відрізняє казахстанський підхід від американського. Резерв має власника, управителя, зберігача, джерела поповнення, план інвестування та обов’язкову річну звітність, а сам він вбудований у загальну стратегію розвитку галузі.
Хто ще в грі
Темою національних крипторезервів зацікавилися не лише США та Казахстан. За даними BitcoinTreasuries, уряди сукупно тримають близько 649 961 BTC — приблизно 3,1% усієї емісії.
Частина позицій — результат конфіскацій, а не усвідомленої резервної політики. Тому державні підходи до біткоїна можна розділити на кілька сценаріїв:
- Накопичення через вилучення. Цим шляхом йдуть США і частково Казахстан: основу резерву становлять отримані таким чином біткоїни, а не ринкові покупки. Плюс такого підходу — відсутність бюджетних витрат. Мінус — запас залежить від роботи правоохоронців, судових рішень та руху цих монет.
- Змішаний підхід. У Казахстану частина джерел пов’язана з держактивами та інвестиціями, а частина припадає на конфіскат.
- Прямі закупівлі. Найвідоміший приклад — Сальвадор. Країна роками докуповує біткоїн невеликими партіями та публічно показує баланс. Підхід спірний з точки зору ризиків, зате зрозумілий щодо прозорості: видно, скільки і за якою ціною куплено монет.
- Резерв через майнінг. Так робить Бутан. Держава використовує надлишок гідроенергії для видобутку біткоїна і накопичила помітний запас відносно розмірів економіки.
- Обговорення без дій. До цієї категорії потрапляє більшість країн. Центробанки та міністерства розглядали ідею тримати частину резервів у першій криптовалюті, але далі заяв і аналітичних записок справа не заходила. Наприклад, голова ЦБ Чехії Аліш Міхл публічно допускав вивчення цифрового золота як резервного активу — без переходу до покупок.
На рівні окремих штатів США картина теж неоднозначна. Одні ухвалили закони про власні біткоїн-резерви, інші відхилили подібні ініціативи. Єдиного федерального підходу до закупівель так і не склалося.
У результаті піонери стратегічного крипторезерву не змогли показати, як це має працювати на практиці. Їхній варіант поки що більше схожий на новий режим зберігання конфіскованих монет, ніж на повноцінний інструмент державної фінансової політики.
Резерв без відповіді на запитання «навіщо»
Проблеми американського SBR не обмежуються браком інфраструктури. Будь-який класичний резерв має функцію: нафтовий згладжує шоки, валютний забезпечує фінансову стабільність. У біткоїн-запасу США такої ролі немає — монети не можна витрачати, вони не забезпечують долар і не вирішують жодних завдань. У країні немає консенсусу, чи вважати монету суверенним активом, заради якого не шкода бюджетних грошей.
Показово, що держава, яка найгучніше заявила про створення крипторезерву, задала зразок бездіяльності, а практику формують ті, хто діє тихіше. Казахстан прописав план, Сальвадор купує біткоїн і показує баланс, Бутан видобуває його на своїй гідроенергії.
Звідси висновок: величина запасу не говорить про його значущість. США тримають найбільше біткоїнів і найдалі від працюючого інструменту, тому що за цифрою немає ані мети, ані механізму. Поки відповіді немає, будь-який крипторезерв залишається паперовим.