800 мільйонів планують передати компаніям, пов’язаним з проросійським політиком Бойком

Найвищі посадовці держави – від Президента до Прем’єр-Міністра України – не одноразово підкреслювали, що підготовка до опалювального сезону є завданням загальнодержавного рівня. Це означає, що всі державні інституції та їхні службовці мали б об’єднатися задля забезпечення надійності газотранспортної системи України, яка є «життєво важливою артерією» української енергетики.

У системі централізованого теплозабезпечення (ТЕЦ, котельні для міст) природний газ становить до 90% структури палива. Від того, наскільки ефективно українська газотранспортна система буде транспортувати газ, залежить, чи буде взимку тепло в українських помешканнях.

Не заглиблюючись у технічні аспекти транспортування газу, варто зазначити, що для забезпечення цього процесу, окрім самої труби, необхідна комплексна інфраструктура, яка, зокрема, включає автоматичні газорозподільні станції (АГРС). АГРС застосовуються для зменшення високого тиску газу до встановленого низького показника та його стабільного підтримання з необхідною точністю. Також їх використовують для очищення, підігріву та вимірювання обсягів газу в системі.

Без газорозподільчих станцій функціонування газотранспортної системи є неможливим. Саме тому Росія активно « полює » на такі об’єкти.

Закупівлею мобільних газорозподільних станцій в Україні займається державне ТОВ «Оператор ГТС України», яке у квітні поточного року оголосило проведення трьох тендерів на закупівлю 13 мобільних АГРС (з пропускною здатністю 10 000 нм³/год, 50 000 нм³/год та 120 000 нм³/год) на суму понад 1,1 мільярда гривень.

Результати проведених тендерів дають підстави припускати, що вкрай необхідні українській газотранспортній системі мобільні АГРС так і не будуть поставлені. Причини? По-перше, компанії-переможці (ТОВ «Теплоенергокомплект» та ПрАТ «Факел») вже мали прецеденти зриву виконання державних контрактів. По-друге, вони пов’язані з колишнім очільником Нафтогазу Юрієм Бойком, який наразі є діючим народним депутатом та головою депутатської групи «Платформа за життя та мир» (раніше ОПЗЖ), до якої, окрім нього, входив кум Путіна Віктор Медведчук. Отже, проєкт відновлення енергетичної безпеки України планують передати маріонеткам Росії. Питання, як вони його виконають і чи виконають взагалі, є риторичним.

Нові «українські» виробники із сумнівними схемами

Однією з умов для участі в тендерах є підтвердження ступеня локалізації – доказ того, що у виробництві товару є частка українського «компоненту». Наприклад, що окремі елементи виготовляються саме на території України, або що частка витрат на оплату праці становить не менше певного відсотка.

Підтвердження ступеня локалізації здійснює Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, куди компанія може подати заяву про включення товару до реєстру товарів із підтвердженою локалізацією.

І тут починається найцікавіше. ТОВ «Теплоенергокомплект» та ПрАТ «Факел» подали заяви до Мінекономіки про підтвердження ступеня локалізації майже одночасно, за кілька днів до проведення закупівель. Тобто раніше вони не усвідомлювали себе виробниками мобільних АГРС, ніколи їх не виготовляли, а за лічені дні до тендера раптово з’ясували, що вони є «національними виробниками». Хоча, як ми з’ясуємо далі, з нульовим досвідом…

Саме ці компанії, зазначені на сайті Prozorro, за тиждень до торгів отримали статус «національних виробників» АГРС для участі у багатомільйонних тендерах.

Тобто, станом на 3 травня 2026 року в Україні не було ЖОДНОГО виробника АГРС, а 11 травня, в останній день перед аукціоном, їх стало одразу шість! Адже в цій якості, окрім ТОВ «Теплоенергокомлект» та ПрАТ «Факел», зареєструвалися ще чотири «спільники». Це можна перевірити, ввівши в пошук на офіційному сайті Prozorro «Мобільна автоматична газорозподільна станція» у списку локалізованих товарів.

Варто зазначити, що на території України автоматичні газорозподільчі станції не виробляються. Але, отримавши фіктивний статус «національного виробника», можна замаскувати підконтрольність цих компаній проросійським силам.

Хочете доказів фіктивності статусу? Вони, як то кажуть, у нас є!

У заявці на включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації компанія-заявник чітко розкриває собівартість своєї продукції. І тут результати торгів просто вражають. Адже виявляється, що якщо порівняти заявлену Міністерству економіки собівартість АГРС зі ставками на торгах, то ТОВ «Теплоенергокомплект» та ПрАТ «Факел» виграли із ціною, яка суттєво нижча за їхню власну собівартість! Тобто їм байдуже, що реалізація цих проєктів призведе до збитків! Адже вони й не збираються їх виконувати!

Наприклад, у заявці про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації (ці документи перебувають у відкритому доступі на платформі Prozorro) ТОВ «Теплоенергокомплект» вказало, що собівартість однієї АГРС на 10 000 м³/год становить 57 342 452,70 грн (рядок 11 заявки).

Ставка ТОВ «Теплоенергокомплект» на торгах із закупівлі п’яти мобільних АГРС на 10 000 м³/год склала 259 990 000,00 грн (без ПДВ). Тобто 51 998 000,00 грн за одиницю. Таким чином, 4 травня ТОВ «Теплоенергокомплект» заявляє, що собівартість однієї АГРС його «виробництва» складає нібито 57 342 452,70 грн за одну АГРС, а через кілька днів (11 травня) це саме ТОВ «Теплоенергокомплект» пропонує державі свої АГРС за ціною на 5 мільйонів нижчою за собівартість – 51 998 000,00 грн за одиницю. На п’яти станціях ТОВ «Теплоенергокомплект» нібито готове зазнати збитків у майже 27 мільйонів гривень! Зрозуміло чому?

Аналогічна ситуація і з двома іншими торгами. У торгах із закупівлі п’яти мобільних АГРС на 50 000 м³/год ТОВ «Теплоенергокомплект» пропонує державі станції за ціною 60 млн грн за одиницю при заявленій собівартості 84 098 231,00 грн (майже на 30% нижче собівартості). Тут ТОВ «Теплоенергокомплект» нібито готовий зазнати збитків у понад 120 мільйонів гривень. На які тільки жертви не підеш заради «матінки-росії»…

У торгах із закупівлі трьох мобільних АГРС на 120 000 нм³/год переможною виявилася ставка ПрАТ «Факел» у розмірі 224 765 430 грн. Те ж ПрАТ «Факел» заявило собівартість такої АГРС у розмірі 91 712 157,96 грн за одиницю, а державі запропонувало по 74 921 810,00 грн (втрачаючи понад 18 відсотків від собівартості). На продажі трьох АГРС 120 000 нм³/год ПрАТ «Факел» готове зазнати збитків у понад 50 мільйонів гривень!

Таким чином, дві нібито незалежні одна від одної компанії беруть участь у торгах, щоб зазнати збитків у розмірі майже 200 мільйонів гривень! Ось це сюжет!

А тепер просто простежимо примітивну двоходову схему. Спочатку реєструємось як «національний виробник», щоб приховати сліди, які ведуть до росії (нагадуємо, ні ТОВ «Теплоенергокомплект», ні ПрАТ «Факел» жодної мобільної АГРС не виготовили). А потім за будь-яку ціну виграємо аукціон, адже це питання не заробітку, а політичної волі «господаря». Хто від цього постраждає? Українці, які наступної зими не отримають опалення в помешканнях через відсутність газорозподільчих станцій. Старі АГРС знищили «шахедами», а нові не поставили агенти впливу. Профіт!

Чому ми так упевнені, що контракти будуть зірвані? А ось дивіться.

Терміни поставки мобільних АГРС у тендерах дуже стислі. Максимум 5 місяців. А такий товар навіть досвідчені світові компанії, як-от EMERSON, зазвичай виготовляють щонайменше рік. А наші «герої», не маючи жодного досвіду (а АГРС – це надзвичайно складна річ), беруться виготовити їх майже за чотири місяці, та ще й продати на 30% нижче собівартості!

Окреме питання викликає економічна логіка таких контрактів. Якщо компанія офіційно декларує державі одну собівартість продукції, а вже через кілька днів продає той самий товар значно дешевше, виникає очевидне запитання: за рахунок чого тоді фінансуються фонд оплати праці, сплата податків, закупівля комплектуючих, гарантійне обслуговування, логістика, виробничі витрати, ризики штрафних санкцій за прострочення поставки?

Особливо враховуючи, що самі компанії у документах на локалізацію декларують значні витрати на зарплату, адміністративні витрати, витрати на збут та мільйони гривень імпортної складової.

У такій ситуації продаж продукції нижче офіційно задекларованої собівартості або означає, що розрахунки локалізації не відповідають реальності, тобто є фіктивними, а також ставить під сумнів економічну спроможність виконання самих контрактів такими «виробниками».

Локалізація задумувалася як підтримка українського машинобудування, однак тендери 2026 року показали зовсім іншу модель.

Ці закупівлі були продумані та розпочаті ще попереднім керівництвом ТОВ «Оператор ГТС України», проте, незважаючи на звільнення попереднього керівництва, яке теж мало тісні зв’язки з ОПЗЖ, ця відрізана від розподілу державних коштів «щупальця» продовжує намагатися керувати процесом закупівель мобільних АГРС. Чи впорається з ситуацією нове керівництво – будемо бачити найближчим часом.

І на завершення кілька пояснень:

Раптова зміна профілю

ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» має основний профіль діяльності, пов’язаний із ремонтом та технічним обслуговуванням обладнання. Аналіз тендерної історії ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» на Prozorro показує не просто відсутність мобільних АГРС власного виробництва.

Компанія взагалі не позиціонувала себе виробником обладнання. Навіть у закупівлях блоків очищення газу, лічильників, клапанів та іншого промислового обладнання виступала як постачальник або виконавець робіт, але не як виробник.

Така ж ситуація і з «виробником» ПрАТ «Факел», який раніше не був відомий на ринку як виробник АГРС, а тут раптом вирішив поставити їх із дисконтом у 18 відсотків від власної собівартості.

Ще цікавіше виглядають самі документи про “виробництво”. У технологічних операціях компаній описують монтаж, збірку, виготовлення блок-боксів, трубопроводи, фарбування, електромонтаж, пусконалагодження, інтеграцію імпортних вузлів. Документи значно більше нагадують модель, яку намалювали похапцем, не уявляючи, як виглядає класичне машинобудівне виробництво повного циклу.

До чого тут Бойко?

За інформацією ділових кіл, ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» та ПрАТ «Факел» не є випадковими учасниками торгів. Обидві компанії перебувають в орбіті впливу та контролюються народним депутатом України, головою депутатської групи «Платформа за життя та мир» Юрієм Бойком. До речі, протягом багатьох років головним консультантом і лобістом (по суті – «вирішувачем») комерційних інтересів ПрАТ «Факел» був громадянин Білорусі Валерій Войшель, який тісно пов’язаний із білоруським КДБ. Контакти зі спецслужбами дозволяли Войшелю вирішувати складні питання щодо природного газу та газового обладнання в Україні, Білорусі та Росії. А після кількох скандальних поставок із розкраданням коштів Укртрансгазу «зам’яти» проблему в Україні Войшелю допомагав Юрій Бойко.

Абсолютно не хочеться політизувати питання закупівлі мобільних АГРС, але зараз це виглядає так, що за сукупністю ознак (участь компаній, готових продавати нижче собівартості, непрофільність бізнесу цих компаній, а також негативний досвід виконання державних контрактів) можна зробити сміливе припущення, що 13 мобільних АГРС так і не будуть поставлені, а Україна восени залишиться без опалення. Звісно, завжди буде зручно перекласти відповідальність на проросійські політичні сили, але українцям від цього у домівках тепліше не стане.