800 мільйонів планують віддати компаніям з орбіти проросійського політика Бойка

Керівництво держави – від Глави держави до Голови Уряду України – не раз підкреслювало, що підготовка до сезону опалення є національним завданням. Це означає, що всі державні структури та їхні посадовці мали б об’єднатися для забезпечення стабільності газотранспортної системи України, яка є ключовим елементом української енергетики.

У системі централізованого постачання тепла (ТЕЦ, міські котельні) природний газ становить до 90% у паливній структурі. Від належного транспортування газу українською газотранспортною системою залежить, чи буде взимку тепло в українських помешканнях.

Не заглиблюючись у деталі транспортування газу, слід зазначити, що для забезпечення цього процесу, окрім самого трубопроводу, потрібна ціла інфраструктура, що, серед іншого, включає автоматичні газорозподільчі станції (АГРС). АГРС слугують для зниження високого тиску газу до встановленого низького рівня та підтримки його з необхідною точністю. Також вони використовуються для очищення, підігріву та вимірювання витрати газу в системі.

Без газорозподільчих станцій функціонування газотранспортної системи є неможливим. Саме тому Росія активно намагається контролювати такі об’єкти.

Закупівлею мобільних газорозподільчих станцій в Україні займається державне ТОВ «Оператор ГТС України», яке у квітні цього року оголосило три тендери на придбання 13 мобільних АГРС (пропускною здатністю 10 000 нм³/год, 50 000 нм³/год та 120 000 нм³/год) на суму понад 1,1 мільярда гривень.

Результати проведення цих трьох тендерів дають підстави припускати, що вкрай необхідні українській газотранспортній системі мобільні АГРС можуть не бути поставлені. Чому? По-перше, компанії-переможці (ТОВ «Теплоенергокомплект» та ПрАТ «Факел») раніше вже були помічені у зриві виконання державних контрактів. По-друге, вони пов’язані з екс-очільником Нафтогазу Юрієм Бойком, який наразі є чинним народним депутатом та керівником депутатської групи «Платформа за життя та мир» (колишня ОПЗЖ), до якої, крім нього, входив кум Путіна Віктор Медведчук. Отже, проєкт з відновлення енергетичної безпеки України планують довірити маріонеткам Росії. Як вони його реалізують і чи будуть взагалі – питання риторичне.

Нові «українські» виробники з сумнівними схемами

Однією з умов участі у тендерах є підтвердження ступеня локалізації – доказ того, що у виробництві товару присутня частка українського «компоненту». Наприклад, що окремі елементи товару виготовляються саме на території України, або що питома вага витрат на оплату праці становить не менше певного відсотка.

Ступінь локалізації підтверджує Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, куди компанія може подати заявку про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації.

І тут починається найцікавіше. І ТОВ «Теплоенергокомплект», і ПрАТ «Факел» подали заявки до Мінекономіки про підтвердження ступеня локалізації майже одночасно і буквально за кілька днів до проведення закупівлі. Тобто раніше вони не знали, що є виробниками мобільних АГРС, ніколи раніше їх не виробляли, а за лічені дні до тендера раптом з’ясували, що вони «національний виробник». Щоправда, як далі з’ясуємо, з нульовим досвідом…

Саме ці компанії, зазначені на сайті Prozorro, за тиждень до торгів отримали статус «національних виробників» АГРС для участі у багатомільйонних тендерах.

Тобто, станом на 3 травня 2026 року в Україні не було ЖОДНОГО виробника АГРС, а 11 травня, в останній день перед аукціоном, їх одразу стало шість! Адже в цій якості, окрім ТОВ «Теплоенергокомлект» та ПрАТ «Факел», зареєструвалися ще чотири «подільники». Про це можна переконатись, просто ввівши слова «Мобільна автоматична газорозподільна станція» на офіційному сайті Prozorro у переліку локалізованих товарів.

Варто зауважити, що на території України автоматичні газорозподільчі станції не виробляються. Але, отримавши фіктивний статус «національного виробника», можна замаскувати підконтрольність цих компаній проросійським силам.

Хочете доказів, що статус фіктивний? Їх, як то кажуть, є у нас!

У заявці про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації компанія-заявник чітко розкриває собівартість своєї продукції. І тут результати торгів просто вражають. Адже виявляється, що якщо порівняти заявлену Міністерству економіки собівартість АГРС зі ставками на торгах, то виявляється, що ТОВ «Теплоенергокомплект» і ПрАТ «Факел» виграли з ціною, яка суттєво нижча за їхню ж собівартість! Тобто їм байдуже, що реалізація ними цих проєктів призведе до збитків! Адже вони й не збираються їх виконувати!

Наприклад, у заявці про включення товару до переліку товарів із підтвердженим ступенем локалізації (ще раз – ці документи перебувають у відкритому доступі на платформі Prozorro) ТОВ «Теплоенергокомплект» вказало, що собівартість її однієї АГРС на 10 000 м³/год становить 57 342 452,70 грн (рядок 11 заявки).

Ставка ТОВ «Теплоенергокомплект» на торгах із закупівлі п’яти мобільних АГРС на 10 000 м³/год склала 259 990 000,00 грн (без ПДВ). Тобто 51 998 000,00 грн за одиницю. Таким чином, 4 травня ТОВ «Теплоенергокомплект» заявляє, що собівартість однієї АГРС його «виробництва» становить нібито 57 342 452,70 грн за одну АГРС, а кількома днями пізніше (11 травня) це саме ТОВ «Теплоенергокомплект» пропонує державі свої АГРС за ціною на 5 мільйонів нижчою за собівартість – 51 998 000,00 грн за одиницю. На п’яти станціях ТОВ «Теплоенергокомплект» нібито готове зазнати збитків майже на 27 мільйонів гривень! Розумієте чому?

Аналогічна ситуація і щодо двох інших торгів. У торгах із закупівлі п’яти мобільних АГРС на 50 000 м³/год ТОВ «Теплоенергокомплект» пропонує державі станції за ціною 60 млн грн за одиницю при заявленій собівартості 84 098 231,00 грн (майже на 30 (!) відсотків нижче собівартості). Тут ТОВ «Теплоенергокомплект» нібито готове зазнати збитків понад 120 мільйонів гривень. На які тільки жертви не підеш заради «матінки-росії»…

У торгах із закупівлі трьох мобільних АГРС на 120 000 нм³/год переможною виявилася ставка ПрАТ «Факел» у розмірі 224 765 430 грн. Те ж ПрАТ «Факел» заявило собівартість такої АГРС у розмірі 91 712 157,96 грн за одиницю, а державі запропонувало по 74 921 810,00 грн (втрачаючи понад 18 відсотків від собівартості). На продажі трьох АГРС 120 000 нм³/год ПрАТ «Факел» готове зазнати збитків понад 50 мільйонів гривень!

Таким чином, дві нібито незалежні одна від одної компанії беруть участь у торгах, щоб зазнати збитків у розмірі майже 200 мільйонів гривень! Оце сюжет!

А тепер просто простежимо примітивну двоходову схему. Спочатку реєструємось як «національний виробник», щоб приховати сліди, які ведуть до Росії (нагадаємо, ані ТОВ «Теплоенергокомплект», ані ПрАТ «Факел» жодної мобільної АГРС не виготовили). А потім за будь-яку ціну виграємо аукціон, адже це питання не заробітку, а політичної волі «хазяїна». Хто від цього постраждає? Українці, які наступної зими не отримають опалення в оселі через відсутність газорозподільчих станцій. Старі АГРС зруйнували шахедами, а нові не поставили агенти впливу. Профіт!

Чому ми так упевнені, що контракти будуть зірвані? А ось дивіться.

Терміни поставки мобільних АГРС у тендерах дуже жорсткі. Максимум 5 місяців. А такий товар навіть досвідчені світові компанії на кшталт EMERSON зазвичай виготовляють не менше року. А наші «герої», не маючи жодного досвіду (а АГРС – це дуже, дуже (!) складна річ), підписуються виготовити їх майже за чотири місяці, та ще й продати на 30 % нижче собівартості!

Окреме питання викликає економічна логіка таких контрактів. Якщо компанія офіційно декларує державі одну собівартість продукції, а вже через кілька днів продає той самий товар значно дешевше, виникає очевидне питання – за рахунок чого тоді фінансуються фонд оплати праці, сплата податків, закупівля комплектуючих, гарантійне обслуговування, логістика, виробничі витрати, ризики штрафних санкцій за прострочення поставки.

Особливо враховуючи, що самі компанії у документах на локалізацію декларують значні витрати на зарплату, адміністративні витрати, витрати на збут та мільйони гривень імпортної складової.

У такій ситуації продаж продукції нижче офіційно задекларованої собівартості або означає, що розрахунки локалізації не відповідають реальності, тобто є фіктивними, а також ставить під сумнів економічну спроможність виконання самих контрактів такими «виробниками».

Локалізація задумувалась як підтримка українського машинобудування, однак тендери 2026 року показали зовсім іншу модель.

Ці закупівлі були продумані та розпочаті ще попереднім керівництвом ТОВ «Оператор ГТС України», проте, незважаючи на звільнення попереднього керівництва, яке теж мало тісні стосунки з ОПЗЖ, ця відрізана від розподілу державних коштів «щупальця» продовжує намагатись керувати процесом закупівель мобільних АГРС. Чи впорається з ситуацією нове керівництво – будемо бачити найближчим часом.

І на завершення кілька пояснень

Раптова зміна профілю

ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» має основний профіль діяльності, пов’язаний із ремонтом та технічним обслуговуванням обладнання. Аналіз тендерної історії ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» на Prozorro показує не просто відсутність мобільних АГРС власного виробництва.

Компанія взагалі не позиціонувала себе виробником обладнання. Навіть у закупівлях блоків очищення газу, лічильників, клапанів та іншого промислового обладнання виступала як постачальник або виконавець робіт, але не як виробник.

Така ж ситуація і з «виробником» ПрАТ «Факел», який раніше не був відомий на ринку як виробник АГРС, а тут раптом вирішив поставити їх із дисконтом 18 відсотків від власної собівартості.

Ще цікавіше виглядають самі документи про “виробництво”. У технологічних операціях компаній описують монтаж, збірку, виготовлення блок-боксів, трубопроводи, фарбування, електромонтаж, пусконалагодження, інтеграцію імпортних вузлів. Документи значно більше нагадують модель, яку намалювали похапцем, не уявляючи, як виглядає класичне машинобудівне виробництво повного циклу.

До чого тут Бойко?

За інформацією у ділових колах, ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» та ПрАТ «Факел» не є випадковими учасниками торгів. Обидві компанії перебувають в орбіті впливу та контролюються народним депутатом України, керівником депутатської групи «Платформа за життя та мир» Юрієм Бойком. До речі, протягом багатьох років головним консультантом і лобістом (по суті – «рєшалом») комерційних інтересів ПрАТ «Факел» був громадянин Білорусі, такий собі Валерій Войшель, який тісно пов’язаний із білоруським КДБ. Контакти зі спецслужбами дозволяли Войшелю вирішувати складні питання щодо природного газу та газового обладнання в Україні, Білорусі та Росії. А після кількох скандальних поставок із розкраданням коштів Укртрансгазу «зам’яти» проблему в Україні Войшелю допомагав Юрій Бойко.

Абсолютно не хочеться політизувати питання закупівлі мобільних АГРС, але зараз це виглядає так, що за сукупністю ознак (участь компаній, готових продавати нижче собівартості, непрофільність бізнесу цих компаній, а також негативний досвід виконання державних контрактів) можна зробити сміливе припущення, що 13 мобільних АГРС так і не будуть поставлені, а Україна восени залишиться без опалення. Звісно, завжди буде зручно перекинути відповідальність на проросійські політичні сили, але українцям від цього у домівках тепліше не стане.