Фото: lpnu.ua /ФБ Наталія Слинько
Український ринок праці, як і країна загалом, переживає складні часи. Ще наприкінці 2023-го експерти прогнозували відчутний дефіцит кадрів, і це дійсно стало великою проблемою ринку. За даними дослідження компанії GRC.UA, з дефіцитом кадрів на всі категорії працівників стикається шість з десяти вітчизняних компаній. Водночас, кажуть експерти, сьогодні український ринок праці не можна однозначно назвати ринком роботодавців або ринком шукачів. З одного боку, бізнес відчуває дефіцит кадрів та складнощі у підборі персоналу, а з іншого – чимало спеціалістів стикаються з труднощами у працевлаштуванні.
Наскільки фахівці на ринку відповідають потребам роботодавців? Як відбувається стирання кордонів між «чоловічими» та «жіночими» професіями? Чому війна зробила роботодавців більш гнучкими та що це означає конкретно? Ці та інші питання редакція Коротко про обговорила з директоркою консалтингової компанії TalentMatch, HR-експерткою Наталією Слинько.
Про підсумки 2024-го та реалізацію прогнозів
– Пані Наталіє, які, на ваш погляд, головні підсумки українського ринку праці у 2024 році? Чи з’явилися якісь нові тенденції внаслідок війни?
– Головними підсумками можна вважати збільшення дефіциту гарних фахівців на ринку, а також збільшення відмов кандидатів від пропозицій – це взагалі яскрава тенденція, якої раніше не було. Кандидати розглядають декілька пропозицій одночасно і можуть обрати конкурентів. Значення має все: і можливість бронювання, і заробітна плата, і умови праці, і можливість працювати віддалено, і соціальний пакет.
Також шукачі уважно ставляться до вибору людей, з якими вони працюватимуть, – важливі як керівник, так і команда. Трапляються випадки, коли людина звільняється за кілька місяців тільки тому, що їй не підійшли колеги та атмосфера в офісі.
– Чи справдилися прогнози, які експерти давали наприкінці 2023 року? Що змінилося торік порівняно з 2023-м?
– Один із головних прогнозів на 2024 рік був пов’язаний зі збільшенням дефіциту на ринку праці. Восени 2023-го українські підприємства активізували боротьбу за виживання, і можна було прогнозувати, що пошук роботи буде складнішим. Так і сталося, а мобілізаційні зміни, закони про бронювання та введення реєстру “Резерв+” тільки погіршили ситуацію.
Ще один важливий прогноз стосувався зростання зарплат, і він здійснився 50 на 50. Зараз дефіцит кадрів зберігається не тільки внаслідок фізичної нестачі працівників, але й тому, що шукачі та роботодавці не знаходять порозуміння щодо розміру заробітної плати. Багато роботодавців просто не можуть собі дозволити конкурувати зарплатами.
Про шукачів та роботодавців
– Наскільки фахівці на ринку сьогодні відповідають потребам роботодавців?
– Хороші фахівці на ринку є, не можна говорити, що кваліфіковані кадри всі виїхали чи всі мобілізовані. Але вони знають собі ціну. І коли такі спеціалісти виходять на активний пошук, мають чимало пропозицій, то вони вибирають.
Щодо некваліфікованих спеціалістів, то останнім часом, замість того щоб набирати молодих фахівців та поступово навчати їх бізнес-процесам, роботодавці все частіше намагаються автоматизувати завдання, використовуючи штучний інтелект. Але тут потрібно сказати, що у довгостроковій перспективі підприємства, які економлять на навчанні молоді, все ж таки програють битву в цілому. Бо через 5-7 років у них не буде кого залучати. Вони не зможуть собі дозволити кваліфікованих спеціалістів, якщо сьогодні їх не навчать.
Також не можу не сказати про очікування деяких роботодавців, які живуть у якійсь паралельній реальності та висувають до кандидатів вимоги, яких взагалі не має бути, – від певного віку до володіння усіма можливими навичками. Здається, що у процесі прийняття неминучого вони так і не вийшли з першої стадії – заперечення.
– А які очікування щодо безробіття? Воно зростатиме?
– Безробіття може зрости, бо частина підприємців піде в тінь. Деякі ФОПи вже позакривали свої бізнеси, деякі позакривають найближчим часом у зв’язку з новими податками і шукатимуть роботу у наймі. Але далеко не всі роботодавці сьогодні готові працевлаштовувати співробітників офіційно. Ми начебто пірнули у 90-ті, коли ринок праці відновлювався та тільки повертався до цивілізованих рамок, і чимало людей погоджувалися працювати неоформленими.
Тобто наразі спостерігаємо парадокс: з одного боку, не вистачає спеціалістів і вони можуть обирати, з іншого – не вистачає роботи тим, хто раніше був самозайнятим, а зараз шукає роботу.
– Так все ж таки сьогодні в Україні склався ринок роботодавців або шукачів?
– На це питання не можна дати однозначної відповіді. З погляду пошуку та вибору – це ринок шукача, бо саме він вирішує, до кого він піде. З погляду заробітної плати – це ринок роботодавця, бо тут пропозиція обмежена.
Багато жінок під час війни опанували, здавалось би, «нежіночу» професію далекобійника. Фото: ФБ Reskilling Ukraine
Про зміни на ринку праці
– Зараз ми спостерігаємо, як жіночі професії стають чоловічими (наприклад, чоловіки на касах супермаркетів та вчителі), а чоловічі – жіночими (наприклад, водії). Але в Європі вже давно немає такого розподілу, і там чоловіки спокійно сидять за касами, а жінки водять автобуси. Чи можна говорити про те, шо ми також йшли до такого «стирання кордонів», а війна просто все прискорила?
– Я б сказала, що нарешті роботодавці почали бачити в кандидаті насамперед спеціаліста та людину, а не його стать. Ми поки не добралися хіба що до виховательок та нянь у дитячих садках. Ось коли це станеться, зможемо сказати, що подолали дискримінацію за ознакою статі. А поки що це довгий шлях, коли ми зріємо як суспільство.
– Експерти часто кажуть, що війна зробила українських роботодавців більш гнучкими, а що це означає конкретно?
– Як я вже казала, чимало роботодавців не можуть собі дозволити конкурувати зарплатами, тому дійсно з’явилася гнучкість в умовах праці. Сьогодні можна поєднувати роботи, оформлюватися за сумісництвом. До речі, за сумісництвом часто беруть заброньованих, щоб бути впевненими, що людина гарантовано буде працювати та виконувати певний об’єм роботи. І ця модель поділу заброньованих працівників між декількома підприємствами зберігатиметься й надалі.
Також популярне виведення завдань на аутсорсинг. Компанії беруть позаштатних співробітників, які можуть працювати віддалено. Звісно, більшість роботодавців хотіли б бачити співробітників в офісі, але в нинішніх умовах готові на більш гнучку модель роботи.
Ба більше: зараз ми на порозі кроку, коли роботодавці будуть готові на гнучкі години роботи. Я вже бачу, що великі компанії пропонують обирати години роботи, коли це дозволяють виробничі процеси. Насамперед це підходить студентам, молодим мамам, пенсіонерам, які за мірою своєї можливості працюють стільки, скільки можуть. Вони отримують гроші за ці години, а решту годин компанія перекриває іншими співробітниками. На жаль, можливостей взяти людей на повну зайнятість у компаній стає все менше.
– Наскільки часто, за вашими спостереженнями, бізнеси сьогодні йдуть у тінь та які головні причини?
– Деяких співробітників роботодавці просто ховають від мобілізації. Тобто залучають до праці неофіційно та рекомендують не виходити з дому. Але головна причина зростання тіньової зайнятості – це все ж таки податкова політика. Нові податки заганяють бізнес в тінь – це наша реальність.
Источник: kp.ua