Транспорт у Києві за 30 гривень: чи є це багато, порівняно з Парижем, Лондоном і Токіо?
Фото: Focke Strangmann/picture alliance via Getty Images
Вартість проїзду в громадському транспорті Києва з 15 липня може зрости до 30 грн за одну поїздку – за повідомленням Київської міської державної адміністрації. Однак, мешканці столиці не в захваті від такої нововведення влади, однією з причин їхнього невдоволення є те, що навіть у європейських столицях проїзд дешевший, а зарплати в Україні – не європейські. Коротко про – скільки коштує проїзд в інших мегаполісах світу.
У найбільших столицях світу транспорт вже не є просто способом доставки людей з точки А до точки Б. Це інструмент соціальної політики, кліматичної стратегії, контролю над автомобілями та навіть управління ринком праці. Десь поїздка у метро коштує як горнятко кави, а десь держава робить транспорт повністю безкоштовним. Одні міста роблять акцент на дешевий масовий доступ (Сеул), інші – на самоокупність мережі (Лондон), треті – на радикальне здешевлення завдяки державним дотаціям (Люксембург, Відень).
Лондон
Разова поїздка у метро у столиці Великобританії обійдеться у £2,8–3,4 (близько 150–180 грн), в автобусі – £1,75 (95 грн). Це одна з найдорожчих транспортних систем світу, де застосовується зональна модель: чим довша поїздка, тим вища вартість. Лондон поділений на дев’ять тарифних зон, і центр традиційно залишається найдорожчим.
У місті діє система оплати Oyster Card (“Ойстер-карта”) та безконтактна банківська оплата. Пасажир прикладає картку на вході та виході, а система автоматично розраховує вартість поїздки.
Цікавий аспект системи оплати поїздок – це ліміт витрат (fare cap). Після досягнення пасажиром певної суми за день (£8,50) або тиждень (£44–45), усі подальші поїздки стають безкоштовними. Це компроміс між високими тарифами та соціальною доступністю.
Лондонська модель пасажирських перевезень вважається майже ринковою: державні субсидії тут мінімальні. Пасажири покривають значну частину витрат системи самостійно, хоча зберігаються пільги для дітей та осіб з інвалідністю, існують знижки для студентів, а пенсіонери мають безкоштовний проїзд. Високі тарифи покликані компенсувати низькі державні дотації та стимулювати віддалену роботу.
У Лондоні все автентично, але дорого. Фото: Mike Kemp/In Pictures via Getty Images
Париж
Торік Париж провів реформу тарифної системи громадського транспорту. Від складної системи зон він перейшов до єдиної моделі регіону Іль-де-Франс. Тут діє карта Navigo («Навіго»), яка об’єднує метро, автобуси, трамваї та приміські електрички.
Держава активно субсидує французький громадський транспорт. Так, роботодавець зобов’язаний відшкодовувати працівникові щонайменше половину вартості проїзного. Це робить транспорт частиною соціальної політики та трудового законодавства одночасно.
У Парижі активно зникають паперові квитки: місто переходить на цифрові проїзні та оплату через смартфон. Пільгові категорії традиційні: студенти, пенсіонери, безробітні, сім’ї з низьким доходом, багатодітні батьки.
Одна поїздка на метро у Парижі коштує €2,55 (115 грн), в автобусі та трамваї – €2,05 (близько 92 грн). Можна придбати квиток на весь день поїздок за €12,30 (631,6 грн), а місячний абонемент Navigo обійдеться приблизно у €88–90 (4518,6–4621,3 грн).
У Парижі одна карта об’єднує поїздки в метро, автобусі, трамваї та приміських електричках. Фото: MARTIN BUREAU/AFP via Getty Images
Берлін
Головний транспортний експеримент Німеччини – Deutschlandticket (“Німеччина-квиток”). За фіксовану щомісячну плату 58 євро (2976 грн) пасажир отримує доступ майже до всього міського та регіонального транспорту країни. Це вже не просто міський проїзний, а фактично транспортна підписка в національному масштабі. Проте, єдиний проїзний не діє на швидкісних поїздах ICE та на частині комерційних маршрутів.
Разова подорож тут коштує €3,80 (близько 170 грн). Придбаний квиток діє у метро, автобусах, трамваях, міських електричках та регіональних поїздах. Пільги надаються учням (SchülerTicket), одержувачам держдопомоги, пенсіонерам та громадянам з низьким доходом (Sozialticket, €53 на місяць).
Відень
Австрія – одна з країн, які почали демотивувати своїх громадян користуватися автомобілем. Для цього пропонується унікальна система проїзду в громадському транспорті під умовною назвою «один євро на день». Разова поїздка Віднем коштує €2,40 (близько 108 грн), а річний проїзний на всі види транспорту – €365 (18 732 грн), тобто буквально «євро на день». Це найпопулярніший формат оплати проїзду.
Місто свідомо субсидує транспорт, щоб зменшити кількість автомобілів, знизити забруднення повітря та навіть підтримати соціальну рівність. В результаті значна частина мешканців Відня користується саме річними абонементами і може їздити ними в метро, трамваях, автобусах та на приміських лініях.
Пільги передбачені для дітей, пенсіонерів та студентів, які отримують на проїзд спеціальний Semesterticket.
Люксембург
Люксембург став першою країною світу, яка повністю скасувала оплату за громадський транспорт. Тут можна пересуватися безкоштовно у трамваях, автобусах та поїздах другого класу. Таке рішення було прийняте через боротьбу із заторами на дорогах, а також зважаючи на високу платоспроможність держави. А ось для поїздок у 1-му класі, а також для транскордонних маршрутів за межі країни, квитки будуть потрібні.
У Люксембурзі “зайців” не буває, тут все безкоштовно. Фото: Oliver Dietze.
Токіо
Токійська система вважається однією із найскладніших та найефективніших у світі. Тут немає єдиного оператора: транспорт розділений між безліччю компаній. Оплата за проїзд японською столицею залежить як від відстані, так і від транспортного оператора, і від типу лінії. Основні карти проїзду у столиці – Suica та PASMO.
Основна особливість громадського транспорту в Японії: перевізники заробляють не лише на квитках. Вони володіють торговими центрами, нерухомістю, станціями, офісами, рекламою.
Разова поїздка у Токіо коштує ¥180–220 (близько 50–62 грн). Місячні проїзні досить дорогі, але проїзд на роботу і назад (commuter pass – робочий транспортний абонемент) оплачує роботодавець, цей пункт є в будь-якому трудовому договорі.
Токійська система вважається однією з найскладніших та найефективніших у світі. Фото: Shoko Takayasu/Bloomberg via Getty Images
Сеул
У столиці Південної Кореї – одна з найкращих транспортних систем світу за співвідношенням ціни та якості. Разова поїздка обійдеться в 1500 вон (близько 45 грн) і при цьому пересадки між автобусами та метро – безкоштовні. Система розглядає поїздку як єдиний маршрут, а не як окремі поїздки.
Мешканці Сеулу похилого віку користуються громадським транспортом безкоштовно, для дітей та молоді передбачені знижки. Карта для поїздок – T-money.
Нью-Йорк та Вашингтон
Нью-Йорк використовує flat fare (фіксований тариф незалежно від відстані). Можна проїхати кілька зупинок або перетнути майже все місто – ціна залишиться однаковою. Система OMNY дозволяє оплачувати поїздки банківською карткою чи смартфоном. Разова подорож коштує $2,90 (близько 120 грн).
Вашингтонська система громадського транспорту орієнтована насамперед на приміських пасажирів. Вартість залежить від відстані, часу доби та завантаженості лінії. У години пік поїздки значно дорожчі, вартість однієї поїздки – від $2 до $6,75 (приблизно 82–280 грн).
Така ситуація відображає американську модель, де транспорт часто будується навколо щоденної міграції з передмість та назад.
Пекін
Китай активно субсидує свій громадський транспорт як елемент міської стабільності та економічного зростання. У мегаполісах оплата повністю цифровізована – можна сплатити поїздку через QR-коди, WeChat, Alipay або мобільні програми.
Одна подорож коштує від 3 юанів (близько 17 грн). Кінцева вартість залежить від відстані (чим довший маршрут, тим вища ціна).