Як Україні одночасно вести війну та розбудовувати свій бізнес? Як Україна співпрацюватиме з ЄС? Чи цікавляться українськими активами іноземні інвестори? Про це – у розмові Forbes із міністеркою економіки Юлією Свириденко.
Під час інтерв’ю Forbes майже рік тому міністерка економіки Юлія Свириденко, 37, розповідала про боротьбу з наслідками блекаутів для економіки, з одного боку, та пошук інвесторів в Україну для повоєнної відбудови – з іншого.
Чим переймається її міністерство зараз? Завдання водночас термінові і непрості: подолання торгових протиріч із сусідами, перемовини про страхування воєнних ризиків до євроінтеграції та спроб мотивувати до повернення в Україну щонайменше 4,5 млн українців, що виїхали через війну.
Разом з тим Свириденко не відмовляється і від своєї декларації про плани уряду досягнути ВВП України у $1 трлн за 10 років. Державі для цього потрібно підтримувати український бізнес, каже міністерка. Як це зробити, якщо скарги на бізнес-клімат у країні лише посилюються?
Інтервʼю скорочено та відредаговано для ясності.
Висновки ДАСУ про прибуток бізнесу, звітність за КІК та бронювання онлайн
Бізнесу дедалі важче знайти мотивацію постачати щось держсектору в умовах, коли Держаудитслужба завжди може дати висновок про вигоду за рахунок збитків держави, а правоохоронці можуть використати це для відкриття кримінальних справ. Чи є системне рішення?
Бізнес, який працює «в білу», має отримувати прибуток – це повинен розуміти кожен державний орган. Міністерство економіки в питанні перевірок ДАСУ відстоює цю позицію. Зокрема ми випустили розʼяснення, що ДАСУ некоректно трактує постанови уряду. Системне вирішення питання наразі лежить у сфері взаємовідносин Міноборони і Держаудитслужби (1 листопада Міноборони повідомило, що підготувало проєкт постанови Кабміну, яка підтверджує право українських виробників на прибуток у ціні на продукцію військового призначення за весь період дії воєнного стану. – Forbes).
Чи підтримує Мінекономіки заклик Спілки українських підприємців (СУП) відтермінувати дедлайн зі звітування за контрольованими іноземними компаніями (КІК)? СУП стверджувала, що ви на їхньому боці.
Загальна позиція – бізнес має сплачувати податки. Програми Мінекономіки націлені на підтримку «білого» бізнесу, а не тих, хто працює за «сірими» схемами.
Питання не лише в податках, а й у тиску на бізнес з боку правоохоронців.
Так. Я погоджуюся, що питання адміністрування має бути простим і зрозумілим.
Коли бронювання співробітників від мобілізації перейде в електронний формат?
Працюємо разом із Мінцифри. Сподіваємося запустити до кінця цього року.
Чи є в уряді та загалом у центральній владі дискусія про пошук балансу між потребами ЗСУ та економікою?
Потреби фронту для нас зараз – пріоритет №1.
Інтерес іноземних інвесторів, страхування воєнних ризиків та запуск фонду BlackRock
У нещодавній розмові з Forbes бізнесмен Томаш Фіала висловив думку, що великі міжнародні компанії не зайдуть в Україну до завершення війни. Погоджуєтеся з такими оцінками?
Бачимо, що невеликий бізнес, навіть попри війну, заходить в Україну. Під час останнього відрядження до Німеччини ми мали зустріч із віцеканцлером Робертом Габеком. Він зазначив, що 30 компаній хочуть отримати від німецького експортно-кредитного агентства покриття та інвестувати в Україну.
Це різні сектори – будівництво, транспорт, енергетика, автомобільна, харчова, деревообробна промисловості, інші послуги. Серед них, наприклад, компанія із виробництва будматеріалів Fixit, яка отримала страхування для добудови другого виробництва в Україні.
Експортно-кредитні агентства Франції, Британії, Італії, Німеччини, Швеції, Іспанії, Австрії, Данії, Ізраїлю, Нідерландів, Польщі надають покриття щодо воєнних ризиків для своїх компаній. Це не знімає повністю питання, але підвищує шанси на вхід таких компаній в Україну.
Притік великого бізнесу ми побачимо після завершення війни та отримання гарантій безпеки.
До кінця 2023-го міністерство очікує завершення сімох проєктів страхування воєнних ризиків від MIGA і DFC. На якій стадії вони зараз?
MIGA застрахувала один проєкт і в планах ще два. У DFC – чотири проєкти. Вони вже на фінальній стадії. Ми не можемо озвучувати умови угод до їх завершення. Але це співставне фінансування щодо вже реалізованого проєкту (індустріальний парк Dragon Capital Томаша Фіали отримав покриття воєнних ризиків від MIGA на $9,2 млн. – Forbes).
Окрім того, Європейський банк реконструкції та розвитку працює над створенням спецфонду страхування майна в дорозі та на складах від воєнних ризиків, Наскільки мені відомо, вісім донорів підтвердили свою участь на суму близько €200 млн.
Юлія Свириденко Фото Антон Забєльський для Forbes Ukraine
Чи є домовленості на наступний рік?
Перемовний процес побудовано таким чином: ми через агенції з промоції інвестицій та напряму надсилаємо заявки від приватного сектора. MIGA і DFC їх відпрацьовують та погоджують залежно від відповідності проєктів затвердженим критеріям.
Наприкінці минулого року Мінекономіки озвучувало очікування, що MIGA та DFC можуть виділити сукупно до $2 млрд на проєкти страхування воєнних ризиків в Україні. Чому не вийшло?
Завданням Мінекономіки було домовитися про фінансування. Це фінансування доступне. Тепер справа за бізнесом, аби компанії подавалися на отримання страхування. Кількість використаного фінансування залежить від наявності у бізнесу готових проєктів.
Звісно, ми розуміємо, що це складні процедури так званого due diligence, який передбачає серед іншого наявність аудитованої звітності за міжнародними стандартами, ESG-звітності та аналізу бізнес-планів. Не всі проєкти проходять внутрішній комплаєнс. Частина потенційних інвесторів шукають альтернативні варіанти.
Яка альтернатива для тих, хто не проходить відбір?
У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №9015, який розширює мандат українського Експортно-кредитного агентства (ЕКА) на страхування воєнних ризиків. Це передбачає значну докапіталізацію ЕКА. На мультидонорській платформі з партнерами обговорюємо це питання. Фінального бюджету наразі немає.
Також у планах розширити механізм страхування суден для вивезення експортної продукції за участі держави та міжнародних перестрахових компаній.
Влітку BlackRock презентувала таймлайн заснування фонду для відбудови України. На якій стадії цей проєкт зараз?
У першому кварталі 2024-го BlackRock планує запустити проєктну команду (так званий project preparation facility). Це важливий момент для початку роботи над конкретними інвестиційними проєктами.
Міжнародні агенції розвитку виявляють зацікавленість у співфінансуванні проєкту. А для цього важливим є юридичне структурування роботи фонду та корпоративне управління, що необхідно запровадити якомога швидше. Сподіваюся, це відбудеться в першому півріччі наступного року.
Міжнародні конференції у Лондоні, Лугано, Берліні дали нам чимало слів підтримки, але не так багато конкретних речей, пов’язаних із відбудовою України. Чи адекватно працює стратегія залучення інвесторів та донорів на таких великих заходах?
Потрібно переходити до більш предметного діалогу щодо конкретних проєктів, під які будемо залучати кошти. Під час останньої зустрічі у Берліні, на перемовинах з нашими міжнародними донорами, вже були «Нафтогаз», «Укргідроенерго», «Укрзалізниця» та приватні компанії.
Наступна донорська конференція буде теж у Берліні, влітку 2024-го. Завдання уряду – приїхати з конкретними бізнес-проєктами. Міністерство вже над цим працює, тому закликаю бізнес звертатися зі своїми проєктами.
Про €50 млрд від ЄС, складнощі з сусідами та «зерновий коридор»
Дуже часто доводиться чути відгуки депутатів та урядовців, що Україні дедалі важче залучати кошти від міжнародних донорів. Ви це відчуваєте?
Ні. Я чую від партнерів, що вони будуть з нами так довго, як ми цього потребуватимемо.
Потреби підтримки на наступний рік – близько $42 млрд. Але маємо пам’ятати, що міжнародними коштами фінансуються лише невійськові витрати – пенсії, медицина, освіта, соцвиплати.
На оборону ми можемо спрямувати лише податки та збори, зібрані в Україні. Скільки заробили – стільки й витратили на ЗСУ. Тож я вдячна всьому «білому» бізнесу, який сплачує податки. Саме він робить нашу армію сильнішою.
Завдання міністерства – стимулювати розвиток приватного сектора та створити передумови для більшої фінансової самостійності держави. Для цього маємо розвивати внутрішнє виробництво, залучати інвестиції в реальний сектор та збільшувати несировинний експорт.
Наразі відбувається переорієнтація економіки. Велику роль відіграватиме військово-промисловий комплекс – більше українських дронів, озброєння, боєприпасів. Щодо цивільних галузей, це все, на чому ми акцентуємо у плані Ukraine Facility.
Коли Мінекономіки планує завершити підготовку плану Ukraine Facility?
Існує стереотип, що цей документ – стратегія розвитку країни, але це не так. Це перелік умов для отримання конкретної макрофінансової допомоги. Саме так треба ставитися до цього документа.
Драфт документа від уряду повинен зʼявитися за два тижні. Маємо ухвалити його та передати європейським партнерам для затвердження до кінця року.
Без цього плану не буде пакета підтримки на €50 млрд від Європейського союзу на чотири роки. Йдеться про пряме бюджетне фінансування в розмірі €39 млрд, €8 млрд на кредити для найбільш перспективних для економічного зростання секторів через міжнародні фінансові організації, серед яких ЄБРР та ЄІБ, та €3 млрд на проєкти технічної допомоги.
Зараз визначили ключові сектори: енергетика, транспорт та логістика, аграрний сектор, критичні матеріали, переробна промисловість, зелена металургія та ІТ-сектор.
Якою буде модель отримання фінансування?
Індикаторами для фінансування є конкретні реформи, які ми маємо зробити. Базові – реформа державного управління, системи правосуддя, боротьба з корупцією та відмиванням грошей. Це зазначено у плані.
Але головний KPI Ukraine Facility – зростання ВВП. Нам потрібно зростати швидше, ніж до початку повномасштабної війни. Цьогоріч прогнозуємо понад 4%, наступного – 5%.
Тобто без проведення реформ ми не зможемо отримати кошти?
Так. Модель схожа на макрофінансову допомогу від ЄС і на Recovery and Resilience Facility, яка діє в ЄС.
Юлія Свириденко Фото Антон Забєльський для Forbes Ukraine
Ви акцентували, що переробна галузь має стати пріоритетним напрямом для бізнесу, зокрема через складну логістику. Чи є результати?
Переробка має стати складовою національної економічної ідеї.
У 2021-му частка переробної промисловості становила 10%, у 2022-му – 8% від ВВП. Якщо взяти стандарти ОЕСР, у розвинених країнах вона становить 20%. Низький рівень цього показника для нас означає сировинність, технологічну відсталість і імпортозалежність економіки. Це має прямий зв’язок із бідністю.
Ставимо для себе завдання, щоб частка переробки в українському ВВП зросла до 20%. За сприятливих зовнішніх обставин і послідовної політики стимулювання розвитку переробної промисловості цього можливо досягти за 10 років.
Ця зміна структури економіки забезпечить значне зростання ВВП та нові робочі місця. І також стане важливою складовою економічної євроінтеграції.
Така сама трансформація має відбутись і в структурі експорту. Нині частка переробної промисловості становить близько 35%. Прагнути потрібно до 70–80%.
Парадокс сьогоднішньої ситуації у тому, що ці зміни пришвидшує війна. Блокування РФ морських портів і потім ембарго від низки європейських країн стали каталізатором пошуку альтернатив.
Блокування експорту аграрної сировини спричинило зростання агропереробки. За даними митної служби, за девʼять місяців 2023-го експорт борошна зріс на 267%, макаронних виробів – на 22%. В абсолютних величинах це невеликі обсяги, але тенденція показова. Ми фіксуємо інвестиції аграріїв в нові переробні потужності і ще більше чуємо про плани будувати нові заводи найближчим часом. Це і млини, і біоетанол, і глибока агропереробка, і харчові продукти.
Бізнес має розуміти: хто раніше збудує переробку, той матиме кращий бізнес-кейс на майбутнє. І це допоможе нам у війні, бо економічна стійкість держави – частина обороноздатності.
Однак зерно ще довго буде великою експортною позицією України. Наскільки стабільним є альтернативний «зерновий коридор»? Чи потрібна Україні «зернова угода», якщо він працюватиме?
Нам потрібен стабільний експорт через морські порти. 22% експорту аграрної продукції йде цим шляхом. Та щоб досягти обсягів «зернової угоди», необхідно наростити спроможності у три-чотири рази.
Наразі стабільність експорту морем повністю залежить від безпекової ситуації.
Зернова криза показала, що в нас неідеальні відносини з міжнародними партнерами. Чи є ризики, що зерно знову заблокують?
Наша мета – зберегти безмитну торгівлю з ЄС. Щоб в українських підприємців не було питання, чи буде її продовжено на наступний рік, чи ні. Таких кризових ситуацій, сподіваємося, не буде.
Ми загалом оптимістичні. Разом із пошуком спільного підходу з партнерами, переконані, найкращі системні рішення завжди знаходить бізнес, який переорієнтовується на інші логістичні моделі. Та стратегічно все одно виграє той, хто переорієнтується з сировини на переробку.
Ця ситуація демонструє, що, попри політичну підтримку міжнародних партнерів, далеко не всі готові поступатися в економічних питаннях. Чи означає це, що українському бізнесу варто готуватися до досить болючого процесу євроінтеграції?
Бізнес уже вміє працювати з ЄС. Це один із найбільших партнерів України. Бачу у цій ситуації більше можливостей, аніж загроз.
Йдеться про доступ до ємного платоспроможного ринку і потенційно до структурних фондів ЄС. Виклики – у пошуку коштів на модернізацію, зокрема зелений перехід, сертифікацію і відповідність європейським стандартам.
Зміни «5-7-9», $1 трлн ВВП та проблема робочої сили
За яким принципом уряд зараз визначає пріоритетні галузі для програми «5-7-9»? Чи правильно, на вашу думку, що кредити отримує, наприклад, великий ритейл?
«Доступні кредити 5-7-9» – лише частина ширшого комплексу державної підтримки бізнесу. Ми маємо обмежені можливості для цього, але розуміємо, що під час повномасштабної війни бізнес потребує підтримки більше, ніж будь-коли. Оскільки ресурс дефіцитний, його потрібно використовувати максимально ефективно.
Загалом у бюджеті на 2024-й передбачено збільшення підтримки бізнесу до понад 40 млрд грн. Також ми розраховуємо, що в 2024-му будуть доступні перші €2 млрд з €8 млрд кредитного ресурсу в рамках Ukraine Facility Plan – через ЄБРР, ЄІБ й інші МФО.
За «5-7-9» видано 90% всіх нових кредитів. Цьогоріч ми проаналізували використання коштів за цією програмою і побачили певний дисбаланс. Понад 50% коштів отримували аграрії. Торгівля і послуги – 26%. І лише 14% – промисловість.
Такий розподіл частково був продиктований ситуацією на ринку. Коли почалася війна і для аграріїв стало критичним питання проходження посівної, для них розширили ліміт. Продовольча криза мотивувала збільшення ліміту і для великих торговельних мереж.
Спільними зусиллями із бізнесом нам вдалося стабілізувати ситуацію. Нині важливо відновити баланс й відобразити у ньому наші економічні пріоритети. Тому ми внесли зміни у програму. Головна мета – покращити доступ до дешевих кредитів тим, хто відновлюється на деокупованих територіях і хто створює більше доданої вартості.
Як та для кого змінились умови «5-7-9»
(натисність «Читати більше», щоб відкрити повний текст)
Уряд збільшив ліміт на кредитування за «5-7-9» (бюджет програми –18 млрд грн. – Forbes) для переробних підприємств. Отримати кредит може й бізнес на деокупованих територіях.
Для деокупованих територій компенсацію відсотків встановили до рівня 1% на перші два роки, 5% – з наступного року на інвестиційні цілі, 3% – на фінансування оборотного капіталу. Збільшили термін кредитування до 10 років на інвестиційні цілі. І ліміт програми – до 150 млн грн.
Також поліпшили умови для переробних підприємств та за напрямом енергомодернізації. Зокрема збільшили термін кредитування до 10 років на інвестиційні цілі і ліміт до 150 млн грн.
Читати більше Згорнути
Питання впливу «5-7-9» на бюджет турбувало МВФ: постійне розширення програми негативно тисне на держбюджет. Чи досягнули ви компромісу?
У нас є спільне розуміння, що ця програма має бути розрахована на малий та середній бізнес. Це те, що від нас хотіли почути партнери.
У червні ви озвучили амбітну для України ціль – $1 трлн ВВП за 10 років. За підрахунками економістів, щоб досягти цього показника, економіка має зростати щонайменше на 20% на рік. Зараз ми говоримо про 5% за нормального сценарію. Чи не варто переглянути реалістичність цієї цілі?
Вона цілком реальна. Потрібен поштовх для розвитку приватного сектора. Ідея підтримки українського бізнесу має бути наскрізна навіть під час перемовин про міжнародну допомогу.
Уряд наполягає на тому, щоб Prozorro стало єдиною системою для всіх тендерів, які будуть спрямовані на відбудову. Це критично важливо, щоб український бізнес брав у них участь.
Наступне – локалізація виробництва в Україні. В нас уже є успішні кейси, коли кошти міжнародних донорів ішли на закупівлю української продукції. Наприклад, система очищення води для Миколаєва куплена Данією в Ірпені у українського виробника Ecosoft. Це допомогло йому відновити зруйноване підприємство. Японське агентство міжнародної співпраці, яке допомагає Україні у проєктах з розмінування, закуповує спецтехніку в українських виробників.
Якщо ми рухатимемося в цьому напрямку, то в нас будуть усі підстави, щоб зробити стрибок у збільшенні ВВП.
Юлія Свириденко Фото Антон Забєльський для Forbes Ukraine
Через війну виїхало приблизно 6 млн осіб. Очевидно, що після завершення війни чи навіть до цього Україна матиме дефіцит, зокрема, серед робітничих професій. Де шукати додаткову робочу силу? Чи є дискусія про залучення мігрантів?
Для відбудови чи радше перебудови економіки знадобляться руки. За попередніми оцінками, маємо додатково залучити 4,5 млн людей. Якщо нам вдасться це зробити, можемо значно пришвидшити темпи відновлення.
Опитування кажуть, що більшість людей хоче повернутися. Для цього потрібно три умови: безпека, житло і робота. Над цими завданнями працює вся держава, насамперед, звісно, ЗСУ. Я ж говоритиму про Мінекономіки.
Внесок у безпеку – програми гуманітарного розмінування. Наша мета – за 10 років повернути у використання 80% потенційно забруднених територій. Уже зараз триває обстеження 200 000 га земель сільськогосподарського призначення, майже 18 000 км інфраструктури та 12 000 осель.
Цей напрям роботи формує великий ринок послуг і попит на машинобудівну продукцію, зокрема машини для розмінування. Ми розраховуємо максимально задіяти в цьому українських виробників.
Робочі місця вже зараз забезпечують програми створення чи розвитку бізнесу – вони об’єднані в одну програму «єРобота». Це «Власна справа», гранти для ветеранів і ветеранок та їхніх дружин і чоловіків, гранти на переробну промисловість.
Наприклад, за програмою «Власна справа» понад 8000 заявників отримають сумарно майже 2 млрд грн. Вони вже сплатили близько 600 млн грн податків і зборів та створили понад 19 000 робочих місць.
Крім грантових програм є ваучери на навчання. Вже понад 16 000 українців отримали ваучери на 188 млн грн.
Для розвʼязання проблеми з житлом уряд торік запустив програму іпотечного кредитування «єОселя». Плануємо видати цього року кредити на 10 000 квартир, а наступного – 12 000. На ці потреби у проєкті бюджету заклали 9,4 млрд грн.