Один із засновників інвесткомпанії ICU Костянтин Стеценко про ризики для економіки, переосмислення економічної політики під час війни, найбільш цікаві інвестиційні інструменти та перспективні напрямки для інвестування. Інтервʼю
У Forbes Ukraine також є twitter. Якщо вам зручно читати нас там — підписуйтесь за цим посиланням.
Розмова Forbes зі співзасновником інвесткомпанії ICU Костянтином Стеценком, 43, відбулася у розпал масованих повітряних атак РФ на Україну та зокрема Київ у травні. «Не думаю, що хтось згортає активність і корегує плани через обстріли, – казав тоді Стеценко. – На бізнес-процеси більше впливають новини щодо контрнаступу».
На питання про економічні наслідки трагедії після підриву росіянами Каховської ГЕС інвестбанкір відповідав окремо. За оцінками ICU, прямі та непрямі втрати можуть перевищити $10 млрд.
Напередодні катастрофи на Херсонщині основною економічною інтригою цього року були сподівання на більш швидке відновлення економіки цьогоріч порівняно з очікуваннями початку року. Як виявилося, вплив блекаутів і російських атак енергетичної інфраструктури на бізнес був не надто великим. Покращувалися і інвестиційні перспективи, зокрема активи у гривні зараз здатні не лише перекрити інфляцію, а й принести дохід.
У якому стані на другому році війни перебувала українська економіка на думку однієї з найбільших інвесткомпанії країни?
Forbes публікує скорочену та відредаговану для ясності версію розмови з Костянтином Стеценком.
«Наслідки руйнування Каховської ГЕС можуть розтягнутися на десятиліття»
Якими можуть бути економічні наслідки руйнування росіянами дамби на Каховській ГЕС та затоплення територій на Херсонщині?
Навряд чи зараз можна точно оцінити збитки від руйнувань. Екологічні катастрофи подібного масштабу мають тривалі наслідки, що можуть розтягнутися на десятиліття. Буде багато негативних ефектів для природи та економіки, які ми зараз навіть не уявляємо.
Є величезні прямі збитки – зруйнована ГЕС, пошкоджені тисячі осель і комерційних приміщень, значна частина агроземель залишиться без належного зрошення, шкода для екології, вимирання десятків населених пунктів. Але є й масштабні непрямі наслідки – уповільнення розвитку величезного за площею регіону на багато років.
Сукупні втрати для економіки у довгостроковій перспективі з урахуванням втрати виробничого та природного потенціалів можуть перевищити $10 млрд.
Які ваші висновки щодо економіки за результатами першого кварталу? Чи можемо говорити про відновлення?
Наші очікування на початку року були набагато гіршими, ніж вийшло по факту.
Основний ризик того часу був повʼязаний з енергетикою. Не було розуміння, як організовувати роботу підприємств і бізнесу. Але завдяки фантастичній роботі наших енергетиків система змогла вистояти.
Чи закладаєте у макропрогноз на цей рік «чорні лебеді», подібні до осінніх обстрілів?
Ризики, повʼязані з енергопостачанням, залишаються. Можливості ППО зростають і зростатимуть, але запас міцності в енергетичній галузі частково використаний чи знищений. Замінити швидко ці потужності буде важко.
Залишаються й логістичні ризики: все, що повʼязано з зерновим коридором, роботою портів Чорного моря.
У травні обстріли всієї території України активізувались. Це впливає на бізнес-процеси?
Моє особисте враження – люди адаптувалися. Я бачу це на прикладі нашої компанії.
Не думаю, що хтось згортає активність і корегує плани через обстріли останнього місяця. На бізнес-процеси більше впливають новини та заяви керівництва держави щодо контрнаступу.
У нас є макрорамка від МВФ, де є позитивний та негативний сценарії, бізнес це враховує.
Наскільки ви погоджуєтеся з прогнозами, які закладені в меморандумі МВФ? Яким буде 2023 рік та які очікування стосовно 2024-го?
Особисто я налаштований оптимістично. Ми прогнозували інфляцію на 2023-й у 15%, курс – 40 грн/$, резерви – $31 млрд. Але бачимо, що економічна ситуація більш позитивна, ніж очікували. З урахуванням нинішньої динаміки міжнародної допомоги, у нас вищі шанси мати більше резервів на кінець року та кращий курс валют.
Якщо гаряча фаза війни затягнеться на весь 2024-й, як це вплине на економічні процеси в державі?
Це додатковий ризик. Поточна макростабільність досягнута у тому числі за рахунок високої резистентності та запасу міцності бізнесу, накопичених до війни. Важко сказати, чи вистачить їх ще на один рік війни, коли є величезні видатки, зафіксований курс гривні та високий вплив держави на економічні процеси.
Які ще фактори мають вирішальну роль, крім міжнародної допомоги?
Основне – ситуація на фронті. Те, що ЗСУ та весь сектор оборони забезпечують державі й громадянам можливість працювати і жити. Без цього нічого не було б.
Але ситуація на фронті підкріплюється макроекономічною стабільністю, яка залежить від міжнародної допомоги. Те, що бізнес в умовах війни може прогнозувати, яким буде курс чи видатки – велика розкіш. І фантастична робота, яку роблять наші урядовці.
Чи вистачить допомоги, яка закладена на цей рік, і які очікування щодо наступного?
2023-й вже профінансовано. Допомога надходить своєчасно, що важко було собі уявити на початку війни.
Моє бачення – у 2024-му західні держави продовжать надавати підтримку Україні. Ми хотіли б, щоб Україна швидше повернулась до мирного життя. Але якщо цього не станеться, я впевнений, що Україна зможе отримувати допомогу в необхідному обсязі й надалі.
У наступні роки Україна матиме величезні видатки у воєнній сфері. Це не закінчиться разом із війною за рік чи два. Ми змушені підтримувати велику обороноздатну та ефективну армію, щоб стримувати ворога. Самотужки Україні буде важко фінансувати військові витрати на рівні, необхідному для захисту країни в найближчі роки.
Один із засновників інвесткомпанії ICU Костянтин Стеценко Фото надано пресслужбою
«Потрібно зменшувати ризик втручання чиновника у рішення»
Як ви ставитеся до популярної дискусії про те, що Україна має вікно можливостей переосмислити існуючу економічну політику, і, наприклад, кардинально знизити податки? Чи можна це робити під час війни?
Досвід попередніх криз в Україні та світі (а ми маємо екстраординарну кризу) свідчить, що це гарний час для реформ, у тому числі для непопулярних. Зараз маємо безпрецедентну підтримку західних держав. Кращого часу для перебудови країни та перезавантаження усіх процесів може і не бути.
Я не дуже оптимістичний щодо зниження податків. У найближчі роки Україна вимушена нести великий тягар витрат, повʼязаних із сектором оборони. Тому не дуже правильно говорити, що податки мають бути низькими.
Взагалі не можу сказати, що в Україні дуже високі податки, вони нормальні. Більше питань до їхнього адміністрування, відшкодування ПДВ, сталих правил та їх виконання. Тут точно є місце для покращення.
Які кроки повинна зробити влада, щоб державний механізм у цьому напрямку запрацював більш ефективно? У вас є рецепти?
Потрібно мати транспарентні правила гри. Максимальна кількість процесів має бути автоматизована чи диджиталізована. Потрібно зменшувати ризик втручання якогось конкретного чиновника у рішення.
У випадку митниці – зробити максимально прозору, відкриту та диджиталізовану митну євроінтеграцію. На прикладі «Дії» ми бачимо, що диджиталізація зводить до мінімуму роль чиновника. Це має бути незворотній процес.
Як на репутацію України за кордоном впливають останні публічні корупційні скандали (Міноборони, Верховний суд)?
Всі зацікавлені особи (донори, стейкхолдери, посольства тощо) це побачили та звернули увагу. Чи є це катастрофічним? У моєму розумінні ні. Головне – реакція та які висновки зробить держава.
Демографічна ситуація суттєво впливає на макроекономічні показники. Які ваші очікування щодо повернення населення, яке виїхало через війну, стосовно ринку праці та зарплат?
З одного боку, релокація мільйонів людей за кордон зменшує навантаження на державні фінанси. З іншого – це відтік робочої сили. Наше бачення, що більшість людей хочуть повернутися. Думаю, що люди, які пожили в Європі, стали ще більше цінувати довоєнне життя в Україні.
Зараз в Україні ринок праці – це ринок роботодавця. Бажаючих отримати роботу більше, ніж пропозиції.
Але післявоєнне життя вимагатиме багато робочої сили, кваліфікованих кадрів для всіх видів робіт і послуг. Буде величезний поштовх для післявоєнного розвитку України й для розвитку ринку праці. Можливість працювати та отримувати гідну оплату матимуть всі, хто готовий повернутися.
На жаль, певну кількість висококваліфікованого персоналу ми точно втратили. Ці люди вже знайшли роботу й мають більш-менш нормальні умови для проживання в європейських країнах. Ми нічого з цим не зможемо зробити.
«Велике поле для роботи є навколо військових ОВДП»
На чому зараз заробляє ICU?
Наша робота сфокусована на брокерському бізнесі, на розвитку інвестиційного ритейлу, wholesale-бізнесу і ринку управління активами. Активно реалізували напрямок венчурних інвестицій через власний фонд ICU Ventures.
Ми були змушені коригувати плани щодо розвитку інвестиційного ритейлу. Вони будувались навколо валютної лібералізації, вільного доступу інвесторів до зовнішніх ринків, купівлі-продажу іноземних цінних паперів і розвитку всіх видів біржової торгівлі. Все це поставили на паузу через війну. Можливості виводити легально кошти за кордон немає.
Думаю, це триватиме кілька років, тому фокусуємось на локальному ринку. Тут є велике поле для роботи, у першу чергу – навколо військових ОВДП.
Наскільки активізувалися інвестиції фізосіб у ОВДП?
Перший квартал 2022-го ми починали з близько 20 000 зареєстрованих інвесторів. Зараз їх понад 140 000.
Це феноменальний результат спільної роботи банків, інвесткомпаній та команди цифрового застосунку «Дія». Саме «Дія» стала найбільш потужним каналом залучення приватних інвестицій в державні цінні папери. Ця тенденція продовжує розвиватись цього року.
Чи фіксуєте ви зниження попиту на ОВДП через тренд на підвищення ставок за депозитами, стимульований НБУ?
ОВДП з поправкою на оподаткування все ще більш інвестиційно привабливий інструмент з точки зору дохідності. Але гривневі депозити та поточні рахунки залишаються основним інструментом заощаджень. Це більш звичний та масовий інструмент для людей.
Водночас військові ОВДП – найбільш безпечний та спокійний інвестиційний продукт, з якого можна почати знайомство з цим ринком. Далі можуть бути корпоративні облігації, муніципальні, а у перспективі – локальні акції, які інвестори купуватимуть через українські ІРО.
Як ви бачите в нинішніх складних умовах концепт приватного інвестування в Україні?
Інвестиції за кордон зараз обмежені чи закриті, тому можна більш-менш певно говорити тільки про локальні інвестиції.
Тут не зʼявилося нових проривних інструментів. Людям, які бажають зберегти та примножити свій капітал, підійдуть гривневі депозити та ОВДП. Це базис для умовно-консервативного інвестора. З тим рівнем резервів, які має на сьогодні НБУ, та обсягами надходжень міжнародної допомоги курс гривні має бути стабільним. Тож можна бути відносно спокійним щодо гривневих інвестицій.
Інші можливості створюються в секторі реальної економіки. Тобто інвестиції в нові проєкти.
Чи дозволяють гривневі інструменти перекрити інфляцію?
Наш прогноз інфляції на цей рік – 15%. У цьому випадку гривневі інвестиції, в ОВДП та депозити, дозволяють перекривати такий показник і навіть трошки заробити.
Але в цей час для людей важливіше не багато заробити, а зберегти, не втратити свої кошти. І така можливість у українців зараз є.
Чи є перспективними сегментами нерухомість чи земля?
Земля є та буде цікавою, але не можу сказати, що вхід у цю інвестицію настільки ж простий, як в депозит чи ОВДП. Тому це не масова історія, а інструмент для тих, хто розуміє, як він працює.
Що ви думаєте про інвестиції в криптоактиви?
У мене дуже обережне ставлення до цього класу активів. Я розглядаю цей інструмент не як інвестиційний, а скоріше транзакційний. Адже криптовалюта дуже часто використовується для фінансових транзакцій в обхід звичайної банківської чи фінансової системи.
Чи популярний цей інструмент в Україні? Дуже популярний. Але чи має він багато спільного з інвестуванням? Ні, це швидше можливість для переміщення капіталу або навіть якихось транзакцій всупереч закону.
Все, що повʼязане з нелегальною економікою, часто обслуговується через криптоактиви. Тому цей сектор має бути легалізований і знаходитися у правовому полі, з нього мають сплачуватися податки.
Перед повномасштабним вторгненням був підвищений попит на українські євробонди, які торгувались із суттєвим дисконтом. Чи цікавить зараз інвесторів та ICU цей актив?
Інвестиції в євробонди для приватних інвесторів утруднені через обмеження на виведення капіталу за кордон.
До війни в ICU був великий портфель українських цінних паперів. Зараз суверенні євробонди торгуються за цінами близько до 20% від номіналу. Минулого року Міністерство фінансів домовилось про перенесення виплат за цими паперами поки що на два роки. По них немає ніяких виплат.
Тож доля українського суверенного боргу, який був випущений до війни, майбутні умови його обслуговування – це велике питання. Чесно кажучи, я не знаю, чи вдасться багато заробити в майбутньому, купуючи такі папери за ціною 20% від номіналу. Це ставка на швидке закінчення війни та на репрофайлінг чи реструктуризацію, яка буде у майбутньому.
Мінфін обслуговує локальний борг вчасно та за графіком. Зовнішній борг не обслуговується й нинішній рівень цін демонструє, що інвестори не впевнені у тому, як ці зобовʼязання обслуговуватимуться державою в майбутньому.
Який варіант реструктуризації, на вашу думку, влаштував би інвесторів у даних обставинах?
Щоб йти до інвесторів, потрібно мати розуміння, якою буде економіка, чи буде доступ до зовнішніх ринків, якою буде інфраструктура, скільки зможе заробляти держава у майбутньому та скільки – витрачати на обслуговування держборгу.
Один із засновників інвесткомпанії ICU Костянтин Стеценко вважає, що війна – це гарний час для реформ, у тому числі непопулярних. Фото надано пресслужбою
«Власники привабливих активів не хочуть продавати їх зі значним дисконтом»
Які можливості для професійних інвесторів зараз є в Україні? Можливо, ви бачите вигідні дисконти на окремі активи?
Ми не бачимо зараз суттєвих дисконтів. Історично ICU не інвестує в нерухомість, тому тут наша експертиза обмежена, але не думаю, що було багато угод за низькими цінами.
Тобто якісь транзакції з дисконтом на воєнному ринку, звичайно, були. Але обсяг дуже незначний. Власники привабливих активів не хочуть продавати їх зі значним дисконтом.
Варто говорити про можливості, які створює військова ситуація. Ми бачимо перенаправлення транзитних чи експортних рухів з моря на залізничний та річковий транспорт.
Оскільки рух капіталу обмежений, бізнес, що генерує прибутки в Україні, шукає шляхи, куди можна вкласти ці кошти. Частину цього капіталу реінвестують в якісь фінансові активи – депозити, ОВДП, тобто відносно спокійні напрямки інвестицій. Інші почнуть шукати нові сфери для ресурсу.
Ви згадали свій венчурний фонд ICU Ventures. Чи продовжує він інвестувати у нові компанії? Чи були екзити з початку війни?
Цей напрямок ми почали формувати у 2018-2019 роках. У фокусі були компанії, засновані українцями, які мали амбіцію створити глобальний продукт із подальшою експансією. Або ті, що мали звʼязок із Україною, наприклад, місцеві R&D-офіси. Потім ми додали до стратегії другий напрямок – інвестиції у fintech-компанії з ринків, що розвиваються.
Щодо екзитів, з двох інвестицій ми успішно вийшли до повномасштабної війни, третій відбувся вже під час неї.
Минулоріч ми майже не робили нових інвестицій, тому що ресурс був обмежений. Але профінансували кілька компаній з нашого портфелю для їхнього майбутнього зростання.
Жодна з наших портфельних компаній з українським корінням не зазнала краху через війну. Також минулий рік був дуже турбулентний для всієї світової венчурної індустрії. Приємно, що наш портфель продовжує успішно функціонувати. Всього з початку діяльності ICU Ventures профінансувала близько 30 стартапів на суму понад $60 млн.
Скільки ви готові інвестувати у перспективний стартап?
Фінансування може стартувати від еквіваленту $250 000 і вище, залежно від проєкту, його цікавості та перспективи.
Яким був фінансовий результат ICU у минулому році та які у вас очікування щодо 2023-го?
Ми приватна компанія і свої фінансові результати не публікуємо. Складно говорити про минулорічний фінансовий результат, тому що вартість багатьох інвестицій важко визначити.
Попередній рік був роком виживання. За результатом року ми спрацювали без збитків – це непоганий результат порівняно з тим, що було на початку війни.
Ми повернулися до своєї нехай обмеженої, але операційної бізнес-діяльності. Тобто зараз говоримо про роботу з обмеженнями, але більш-менш прогнозовану, з якимось позитивним фінансовим результатом.