class=”ArticleImagestyles__ImageWrapper-sc-lvd8v9-0 cWMVnY”>
PAC-3 до Patriot, джерело фото: Міністерство оборони США8липня 2026 року під час саміту НАТО, зустрівшисьз Президентом України Володимиром Зеленським,Президент США Дональд Трамп підтвердив:Америка готова передати технології тавидати ліцензію на виробництво ракет-перехоплювачівPAC-3 для систем протиповітряної оборониPatriot.Це сталося доволі швидко: вже за тиждень,15 липня, стало відомо, що процес наданняліцензій розпочато. Слід одразу внестиважливе уточнення: мова поки що не йде провиготовлення цілих комплексів (батарей)Patriot.Ініціативу підтримала американська обороннакомпанія Lockheed Martin, яка наразіє ключовим виробником цих ракет-перехоплювачів.Finance.ua вивчив, як часто ці ракетиуспішно перехоплюють цілі, яка вартістьоднієї ракети та скільки часу триває їївиготовлення?
Виготовлення
Нашакраїна отримала не лише юридичнийдозвіл на таке виробництво, а й комплектважливих технічних документів. Цевключає карти процесів та базу сертифікованихпостачальників різних компонентів.Українські інженери також матимуть змогудолучитися до навчальних програм дляоволодіння теоретичними та практичнимизнаннями.ВолодимирЗеленський висловив упевненість, щоУкраїна набуде повну технічнуспроможність для виробництва ракет-перехоплювачівдо кінця 2026 року.Однак,враховуючи постійні обстріли тависокі вимоги безпеки для технологій,американські та європейські фахівці напочатковому етапі рекомендують здійснюватизбірку ракет в одній із країн ЄС.Це не означає, що українські фахівцібудуть виключені з процесу.Виготовленняракети-перехоплювача вимагає значногочасу: понад два роки. Цікаво, що цейтермін неможливо скоротити, навітьза наявності значних додаткових фінансів.Фахівціпояснюють такі часові рамки необхідністютривалих фізико-хімічних процесів,наприклад, застигання ракетного палива.Важливим є також складний і багатоетапнийконтроль якості.
Виробництво PAC-3 відбуватиметься в одній із європейських країн, джерело фото: Міністерство оборони СШАКрімтого, розгортання нових виробничихліній, сертифікація верстатів та повнийпроцес навчання інженерів, незалежновід їхнього таланту, триває 3−5 років.Протеіснує й позитивна новина: термінзапуску виробництва, оголошений нашимпрезидентом, є цілком реалістичним,оскільки фінальне складання ракетвідбуватиметься на сертифікованихпідприємствах Європи.Вартопривести й слушну думку Сергія Бескрестнова(«Флеш»), військового експерта та радникаміністра оборони України, який закликаєнаявності песимізму не зважати на нього,наголошуючи, що виробництво цих ракетє цілком можливим у не надто віддаленомумайбутньому саме в нашій країні.Найого переконання, оскільки нам передаєтьсявся необхідна документація, головнимускладненням будуть не навички українськихфахівців, а швидкість роботи субпідрядників.
Собівартістьта ринкова вартість
Зрозуміло,що кінцева вартість цих ракет-перехоплювачівдля армії та флоту США є меншою,ніж експортна ціна для іноземних держав,і вона становить 3,8−4 мільйони доларівза одиницю.Протечиста собівартість (без врахуваннянацінки) коливається від 2,5 до 3 мільйонівдоларів. Для інших країн, як правило,ракети продаються за ціною 5−6 мільйонівдоларів.Навітьдля коаліції європейських країнНАТО (наприклад, Нідерланди, Іспанія,Румунія — Ред.) на контракт із закупівлі1 тисячі ракет локального складаннябуло витрачено 5,5 мільярда доларів.Цінаодиниці модифікації GEM-T (PAC-2 —це технологічно простіша ракета, ніжPAC-3 — Ред.) становила 5,5 мільйонадоларів.Уцьому контексті варто зазначити,що прямо перед угодою між Україною таСША — 21 червня 2026 року — ВолодимирЗеленський повідомив про підписанняіншої угоди з Німеччиною. Йдеться продомовленості нашої країни з ФРН пропридбання за повного фінансування коштомнімецької сторони 600 подібних ракетдля ППО на суму 3,7 мільярда доларів.Отже, ціна одиниці складатиме 6−7 мільйонівдоларів.
Чомутак дорого і чи це обґрунтовано?
Основнийкомпонент ракети — це унікальні мікрорадариміліметрового діапазону та процесориобробки даних. Вони становлять до 40−50%від загальної вартості.Щододвигуна: він працює на твердомупаливі та має надскладну технологіюзаливки та полімеризації пального. Ситуаціявідносно витрат на пальне ускладнюєтьсянаявністю відчутного дефіциту спеціальноїхімії для оборонної галузі на ринку.Це, без сумніву, збільшує собівартістьтакої ракети-перехоплювача.Проте,як то кажуть, гра варта свічок. Цевизнає навіть український бізнес, який,як і пересічні громадяни, зазнаєпрямих влучань ракет та шахедів попідприємствах, логістиці, складах тощо.
Ціна однієї ракети PAC-3 становить до 6 млн доларів«Зогляду на фінансову доцільність,витрати на ППО безпосередньо захищаютькапітальні інвестиції бізнесу в межахкраїни. Ця технологія зараз є однієюз найбільш дієвих у знищенні балістичнихракет, оскільки ціль ліквідуєтьсявнаслідок кінетичної енергії прямогозіткнення, а не за допомогою осколковоїбойової частини. Захист інфраструктури,заводів та логістичних вузлів відбалістичних загроз зберігає мільярдидоларів матеріальних активів українськихпідприємств, а також уможливлює уникненнязбитків через пошкодження», — наголошуєу коментарі для Finance.ua ВалеріяПрокопчук, заступник голови правлінняГО «Асоціація представників малого тасереднього бізнесу міста Києва».Наїї думку, економічні втрати від влучанняоднієї російської ракети в такі об’єкти,не кажучи вже про житлові масиви,можуть сягати сотень мільйонів доларів.
Ефективністьзнищення
Ракети-перехоплювачі(особливо модифікації PAC-3) стали «першоюлінією» захисту для збиття в Україніаеробалістичних ракет Х-47М2 «Кинджал».Наприклад, за перший рік використанняцих ракет-перехоплювачів було знищено26 «Кинджалів».Протена загальна частка знищення балістикита аеробалістики становить лише 65%.Чому такі коливання?По-перше,Росія регулярно здійснює масованіобстріли балістикою, маючи на метіповністю вичерпати українські запасицих ракет.По-друге,наш супротивник постійно модернізуєбалістичні ракети. Зокрема, туди додаютьсяпевні засоби протидії та можливостізмінювати траєкторію на фінальних ділянкахпольоту.По-третє,доктрина застосування цих ракет-перехоплювачів передбачає запуск двох протиракетдля гарантованого знищення. Але є непоодинокі випадки, коли українські ППОвпораються лише однією ракетою.Натехнологічне оснащення американськихракет також покладаються великі сподівання.Так, така ракета-перехоплювач ліквідуєворожу ціль прямим зіткненням. Більштого, завдяки технології hit-to-kill(прямого влучання — Ред.) вона повністюзнешкоджує боєголовку ще в повітрі,тобто вона не падає на землю і не детонуєтам, спричиняючи колосальні руйнування тажертви.Ракета-перехоплювач обладнана високонадійним радаром, який керує її польотом,а на фінальному етапі самостійно виявляєціль, враховуючи засоби протидії ворогата радіоелектронну боротьбу, й автоматичнонаводиться.
Якітехнологічні процеси планують перенестив Україну
Засловами директора-виконавчого Українськоїради виробників озброєнь Ігоря Федірка,спочатку українські інженери опануютьусі процеси та пройдуть сертифікацію.Потім (це все заплановано на 2026 рік —Ред.) розпочнеться виготовлення пусковихсклянок-контейнерів. Саме в них здійснюєтьсяпостачання та зберігання ракет-перехоплювачів.Нанаступному етапі (2027−2029 роки —Ред.) українські фахівці займатимутьсяштампуванням, литтям та обробкою металевихчастин фюзеляжу ракети, а також кермаі хвостового оперення. Також буде можливовиробляти внутрішню електропроводку.
Виробництво PAC-3, джерело фото: Lockheed MartinУ2030−2033 роках США плануєпередати технологію змішування тазаливки твердого пального, а такожвиготовлення носового обтічниказ блоком мікродвигунів.Однак,активну радіолокаційну головку самонаведеннявироблятимуть самі Сполучені Штати,і передаватимуть її Україні вже у готовіму вигляді. Варто зазначити, щоАмерика не передає ці технології остаточнонавіть країнам-партнерам по НАТО.Це зберігається під суворим контролем.
Критика,проблеми та альтернативи
Технологіявиготовлення американських ракет-перехоплювачівPAC-3 вважається вершиною ракетобудування,якій немає аналогів у світі. Тому не дивно,що американські експерти попереджають:РФ, яка має розгалужену мережу шпигунствау будь-якій країні та навіть на секретнихпідприємствах, що займаються їхвиробництвом, може просто заволодітиусіма секретами та спробувати створитивласні аналоги. З історії Росії таСРСР відомо, що таке траплялося доволічасто.Бабільше,Росія може передати ці технології своїмсоюзникам, таким як Китай чи Іран.Українськіексперти, зокрема аналітики з Українськоїради зброярів, також закликають суспільстводо тверезої оцінки всіх «за» та«проти». На їхню думку, той факт, що миотримаємо відповідні ліцензії чи креслення,автоматично не означає, що ми легконалаштуємо виробництво верстатівчи необхідної військової хімії.Дляцього потрібні не тільки величезні кошти,а й значна кількість фахівців та обсягивиконаних робіт.Створеннятаємних підземних підприємств, розташованиху віддалених регіонах країни, наприклад,у Карпатах, вимагатиме надто великихфінансових вкладень та надскладної роботи.Водночасчастина західних експертів висловлюєзанепокоєння щодо потенційних корупційнихризиків під час реалізації такихмасштабних оборонно-промислових проєктів,підкреслюючи необхідність прозорогоконтролю за їх виконанням. Саме тому, навимогу американської сторони (виробникиLockheed Martin та Raytheon — Ред.) розглядаєтьсявстановлення та проведення власних систем аудитуна кожному етапі складання. Це було узгодженоз українською стороною.
Олег ГромовЖурналістЗа матеріалами: Finance.ua# Patriot# США# ТехнологіїМісце для вашої реклами