Це стало піком багатьох місяців взаємного обвинувачення та територіальних протиріч. У цій ситуації Україні необхідно маневрувати в обставинах багатосторонньої нестабільності.
Очільник оборонного відомства Пакистану, Хаваджа Мухаммад Асіф, засвідчив перехід суперечки з Афганістаном у фазу повноцінного збройного зіткнення. Заяву було озвучено після нічних сутичок та авіаційних ударів, що призвели до відчутних втрат. УНН з’ясовує, які наслідки це матиме для решти світу, зокрема, для України.
Деталі
Після низки повітряних ударів і гучних заяв про “відкриту війну” напруженість між Пакистаном та Афганістаном перейшла в найкритичнішу стадію за останні роки. Формально йдеться про боротьбу з бойовиками, однак в епіцентрі конфлікту – застарілі територіальні розбіжності, проблема транскордонного екстремізму та дефіцит довіри між сусідами. Для України це ще один показник про розширення глобальної нестійкості, де локальні конфлікти стрімко набувають міжнародного масштабу.
Як конфлікт трансформувався в гарячу фазу
Пакистан запевнив у здійсненні авіаударів по об’єктах у Кабулі та прикордонних провінціях Пактія і Кандагар. В Ісламабаді повідомили, що операції були націлені проти бойовиків, які здійснюють напади на пакистанській території. Афганська сторона звинувачує сусіда в порушенні суверенітету та загибелі мирних жителів.
Ескалація стала кульмінацією багатьох місяців взаємних докорів. Пакистан стверджує, що афганська влада, сформована рухом Талібан, не обмежує діяльність угруповання ТТП, яке вчиняє теракти всередині країни. Кабул відкидає відповідальність за дії бойовиків або стверджує, що не контролює всі радикальні структури.
Старий рубіж – нові протистояння
Однією з основних причин напруги залишається спірний кордон, знаний як лінія Дюрана. Його минуле сягає колоніальної епохи, а питання правомірності кордону не раз ставало причиною розбіжностей. По обидва боки мешкають племінні громади з міцними соціальними зв’язками, що ускладнює нагляд за територією.
Для Пакистану контроль над прикордонними областями є питанням державної безпеки. Для Афганістану – це також символічне питання суверенітету. В результаті будь-яка подія швидко набуває політичного відтінку.
Талібан після повернення до влади
Після 2021 року, коли Талібан знову встановив контроль над Афганістаном, регіональний баланс змінився. Раніше Пакистан вважався впливовим суб’єктом в афганських справах. Однак нова влада в Кабулі показує більшу незалежність.
Ісламабад очікував, що Кабул більш активно боротиметься з пакистанськими бойовиками. Натомість, на думку пакистанської сторони, угруповання ТТП отримало більше простору для діяльності. Саме це стало основою для силових дій у вигляді авіаційних ударів.
Ядерний чинник: чи є небезпека глобальної ескалації
Пакистан є ядерною державою з кінця дев’яностих років і має значний арсенал. Однак його стратегічна доктрина орієнтована насамперед на стримування Індії, а не на конфлікт із Афганістаном. Поточне протистояння має характер прикордонної ескалації середньої інтенсивності.
Імовірність застосування ядерної зброї в цьому конфлікті вкрай мізерна. Водночас сам факт залучення ядерної держави підвищує ступінь міжнародної уваги та напруги.
Регіональні наслідки
Афганістан вже перебуває у важкій економічній та гуманітарній ситуації. Нова хвиля бойових дій може погіршити кризу, викликати внутрішні переміщення населення та нові потоки біженців. Для Пакистану ескалація також несе ризики з огляду на внутрішні економічні негаразди та політичну нестабільність.
Крім того, затяжне протистояння може створити додатковий простір для радикальних угруповань, які використовують прикордонні райони як територію для перегрупування та підготовки нападів.
Що це означає для України – все більше конфліктів як елемент великої гри
Для України важливо усвідомлювати, що світова безпекова архітектура все більше нагадує систему взаємозалежних криз. Навіть якщо протиборство між Пакистаном та Афганістаном має локальні передумови, воно відбувається у ширшому контексті конкуренції між США, Китаєм та Іраном.
Кожен новий конфлікт у регіонах, де перетинаються великі держави, може використовуватися як інструмент стримування, тиску або перерозподілу впливу. У такій логіці війни перестають бути лише регіональними – вони стають складовими глобальної шахівниці.
Для Києва це означає декілька речей. По-перше, міжнародна увага і ресурси партнерів розподіляються між кількома кризами одночасно. По-друге, посилюється загальна тенденція до силових способів вирішення розбіжностей. По-третє, великі держави все більш активно використовують регіональні конфлікти як інструмент геополітичного суперництва.
У такому оточенні Україні необхідно функціонувати в обставинах багатовекторної турбулентності, де кожна нова ескалація – навіть за тисячі кілометрів – може впливати на глобальний порядок денний. І якщо події в Афганістані насправді виявляться частиною ширшої стратегії великих гравців, це стане ще одним підтвердженням того, що сучасні війни все частіше є не лише локальними конфліктами, а елементами великої гри.
Чи переросте це у повномасштабну війну
Найбільш імовірний сценарій – продовження обмежених операцій та періодичних ударів без переходу до великої війни. Жодна зі сторін не виявляє готовності до масштабної кампанії. Афганська влада зосереджена на внутрішній стабільності, а Пакистан навряд чи зацікавлений у затяжному конфлікті.
Втім, ризик неконтрольованої ескалації зберігається, особливо якщо напади на території Пакистану триватимуть. У такому випадку відповідь може ставати дедалі жорсткішою, що створюватиме нові етапи напруження.
У підсумку нинішня криза є результатом давніх протиріч, безпекових викликів та зміни балансу сил після 2021 року. Вона навряд чи переросте у масштабну війну, але вкотре показує, наскільки нетривкою залишається міжнародна система безпеки – і як швидко локальні конфлікти можуть впливати на глобальний порядок денний, в якому перебуває й Україна.
Нагадаємо
Пакистанські прикордонники та афганські таліби вступили в бій із застосуванням важкого озброєння – він тривав понад дві години. Обидві сторони повідомляють про значні втрати та захоплення прикордонних постів.