Виконавча директорка МВФ Крісталіна Георгієва повідомила, що Україна має шанс стати “економічним тигром Європи”, але для цього необхідно відмовитися від підтримки цін на електроенергію та опалення. Експерт Юрій Корольчук роз’яснив, що це означатиме для українців.
Виконавча директорка МВФ Крісталіна Георгієва 20 січня в кулуарах Давосу висловила думку, що Україна має потенціал стати “економічним тигром Європи”, але для цього слід прискорити проведення реформ і поступово відмовитися від дотацій на електроенергію та опалення. Вона також підкреслила важливість більш справедливого розподілу податкового навантаження, ліквідації перешкод для приватного підприємництва, розв’язання проблеми нестачі робочої сили та наближення до вступу в ЄС як ключового фактора економічного розвитку.
Що це означатиме для українців на практиці та чи наважиться держава під час активної фази війни припинити дотації, УНН обговорили зі співзасновником Інституту енергетичних стратегій, експертом Юрієм Корольчуком.
Дотації, податки, робоча сила: що саме МВФ вимагає від України після війни
Георгієва говорила про відміну дотацій на електроенергію та опалення в Давосі під час обговорення “Україна: на передовій майбутнього”, організованого Фондом Віктора Пінчука в рамках Всесвітнього економічного форуму.
Серед ключових невирішених проблем країни вона назвала енергетичні та комунальні дотації. Електроенергія та опалення все ще частково дотуються, і, за її словами, від цього необхідно поступово відмовлятися з огляду на стан державних фінансів. Одночасно, на думку керівниці МВФ, Україні слід працювати над більш справедливим розподілом податкового тягаря, хоча це й непросто.
Крісталіна Георгієва підкріпила думку прикладом Болгарії: там після краху комунізму ейфорію швидко замінила сувора дійсність, а відновлення економіки вимагало складних рішень і жертв.
Окремо чиновниця зазначила, що офіційному Києву потрібно усувати перешкоди для розвитку приватного бізнесу.
Найважливішими факторами Георгієва назвала безпеку та наявність робочої сили. Більше того: за її словами, під час нещодавньої зустрічі з бізнесом у Києві деякі підприємці поставили проблему доступу до працівників навіть вище за питання безпеки. МВФ, за її словами, готовий допомагати у практичних питаннях: стимулюванні повернення українців додому, скороченні структурного безробіття та інтеграції ветеранів у ринок праці.
Завершила виконавча директорка МВФ емоційним закликом “повірити в себе як у тигра” і демонструвати впевненість щодня: уникати внутрішніх чвар і викорінити корупцію. Тоді, на її думку, успіх буде досяжним, хоча шлях буде непростим.
Сигнал від МВФ: дотації як політичний маркер післявоєнної економіки
Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук пояснює: заява виконавчої директорки МВФ Крісталіни Георгієвої про необхідність позбутися дотацій на електроенергію та газ для України прозвучала не як технічна порада, а як чіткий політичний сигнал.
За логікою Фонду, це питання не лише про тарифи, а про перерозподіл бюджетного навантаження, зменшення соціальних витрат і зміну структури підтримки домогосподарств у найближчі роки.
Експерт, коментуючи зміст заяви, прямо зазначає: слова Георгієвої мають конкретний зміст і адресуються не лише уряду, а й ширше: владі, уряду, наступному, президенту, який прийде, про те, що це необхідно припиняти.
Що саме мають на увазі під “дотаціями”
Перед тим, як почати розмову власне про гіпотетичну відміну дотацій на енергетичні ресурси в Україні, експерт підкреслює.
Ключова плутанина в обговоренні дотацій полягає в тому, що у публічному просторі цим словом називають і адресні житлові субсидії, і пільги, і механізми ПСО, і різницю між ринковою ціною і тарифом для населення – каже він.
Юрій Корольчук окреслює базове трактування, яке, на його думку, мала на увазі очільниця МВФ: в першу чергу йдеться про так звану цю різницю в тарифах.
Йдеться про ситуацію, коли є умовний ринковий тариф, і є тариф для населення, нижчий за нього
– каже він.
Експерт наводить показовий приклад:
Коли є нібито ринковий тариф на газ 12 тисяч гривень і той тариф, який сплачує українець 8 тисяч гривень. Відповідно, оця різниця 4 тисячі гривень, їх “Нафтогаз України” й оплачує
– пояснює Корольчук.
Подібну логіку, за його словами, застосовують і до електроенергії:
Є нібито якась реальна ціна, вища, а є ота пільгова ціна
– диференціює Корольчук.
Перехресне дотування: масштаби зменшились, але тема не зникла
Важливий момент: навіть якщо дотування зменшилося порівняно з довоєнними періодами, це не означає, що МВФ перестане тиснути на Україну з цього приводу.
Експерт у розмові з УНН нагадує, що 10-15 років тому перехресне дотування становило близько 4 млрд доларів по ринку в Україні. Нині ж, за його оцінкою, обсяг менший: йдеться про максимум 2 млрд доларів.
Окремо Корольчук наголошує, що у внутрішньому розумінні МВФ дотування може охоплювати ширший пакет: у тому числі також і субсидії, і пільги, і адресні житлові субсидії.
Європейський парадокс: їм можна, нам – ні
Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук стверджує: в Європі уряди можуть надавати своїм громадянам пільги і субсидії. Але в Україні це має всі шанси не спрацювати.
Для ілюстрації він наводить приклад Франції.
У них 30 млрд євро пішло на дотації для ринку електроенергії та газу. Крім того, приблизно 10 млрд євро пішло на населення
– ілюструє ситуацію Корольчук.
Ще один яскравий кейс, який він згадує, це приклад Польщі.
У них є вугільний сектор дуже великий і Європа їх “тисне”. А поляки стоять до останнього, при цьому дотують цю вугільну галузь і дають підтримку домогосподарствам, які опалюють житло вугіллям
– каже експерт у галузі енергетики.
У підсумку Корольчук руйнує популярний міф про так званий “чистий ринок”
Немає цієї ринкової ціни, про яку нам часто говорять. Ну, немає
– підкреслює він.
На що МВФ реально тиснутиме: ПСО, пільги, коло отримувачів
З погляду експерта, тиск Фонду буде спрямований у дві сторони:
- Перша – це згортання перехресного дотування (різниці між тарифом і ринком).
- Друга – скорочення кількості отримувачів субсидій і пільг. Юрій Корольчук прямо прогнозує:
МВФ буде тиснути, щоб відмовлялися від перехресного дотування та скорочували далі отримувачів пільг і отримувачів субсидій. У цьому контексті він актуалізує досвід 2015-2016 років, коли 7,5 мільйонів домогосподарств отримували субсидії, після чого кількість одержувачів поступово зменшували
– каже він.
Втім, післявоєнна соціальна реальність, за оцінкою співрозмовника УНН, може працювати у зворотному напрямку. Юрій Корольчук припускає, що навіть якщо зараз 3,5 мільйони українців отримують субсидії і пільги, то через декілька років додасться ще мільйони 2 людей, які потребуватимуть подібної підтримки. Причина – зростання кількості ветеранів та людей з інвалідністю. Тому, на його думку, урізання дотування для нашої країни неминуче.
Найжорсткіша частина прогнозу експерта стосується саме військових і ветеранів. Юрій Корольчук називає це прямим сенсом заяви Георгієвої.
Це посил стосовно військових… ветеранів, інвалідів. Це питання буде жорстко актуалізуватися однозначно
– підкреслює експерт у галузі енергетики.
Фіскальний ефект: коли легше кошторису, але соціальна проблема не зникає
На питання про реальний бюджетний ефект співрозмовник УНН відповідає обережно.
Мені важко сказати. Однак визнає це буде менше навантаження на бюджет
– каже він.
За його логікою, вивільнені кошти держава зможе перенаправляти на інші цілі. Водночас він наголошує на ризику соціальної напруги.
Проблема соціального ніколи не зникне, а в разі урізання підтримки може породити армію тих, хто стоятиме в черзі за соціальними продуктами – ділиться побоюваннями співзасновник Інституту енергетичних стратегій.
І тут з’являється ще один неприємний для держави нюанс: навіть якщо в Європі є відповідальний бізнес та фонди, то в Україні джерела фінансування соціальної підтримки обмежені, а волонтерські фонди не можуть замінити державу в довгій перспективі.
Деградація і відсутність відбудови як “вузьке горло” енергосектору
Окремо Юрій Корольчук у розмові торкається того, що тарифна дискусія відбувається на тлі деградації енергосистеми через удари рф. Експерт описує ситуацію як втрату здатності до регенерації. Адже система фактично деградувала та вже не буде такою, як була до війни.
Його прогноз щодо межі відновлення звучить песимістично.
У кращому випадку десь на відсотків 70 потрібно сподіватися на відновлення, не більше. При цьому проблема не лише у війні, а й у фінансуванні. Просто взагалі навіть не дають гроші на це
– ділиться своїм поглядом на проблему експерт.
Чи вирішать тарифи проблему інвестицій у енергосектор
Юрій Корольчук, занурюючись у проблему тарифів та дотування, визнає: тарифи на тепло і воду занижені й мають бути вищими.
Але щодо електроенергії звучить складніша позиція. Експерт наводить приклад розрахунку для атомної генерації.
Чинний тариф становить 4 гривні 32 копійки, а собівартість – гривень 50. І цього вистачає, щоб утримувати свою компанію
– каже він.
Питання інше: в інвестиціях і розвитку. Експерт переконаний: якщо компанія хоче будувати нові блоки, тоді тариф має бути вищим. Але тут Юрій Корольчук робить принципове застереження: підвищення тарифів під обіцянки відремонтовувати енергосистему нереалістичні.
Зараз, якщо збиратимуть, гроші, це буде брехня. Ніхто в світі коштом тарифів нічого ніколи не будував. Це завжди інвестиції. Тариф, за цією логікою, може повертати вкладення поступово, але не замінює стартового капіталу
– наголошує експерт.
Щоб продемонструвати, як в Україні працюють ринкові механізми, співзасновник Інституту енергетичних стратегій згадує “зелений тариф”, який, на його думку, мав би бути заморожений на час війни.
Далі він пропонує перевірку реальністю: виробники мали б вийти на ринок і спробувати продати електроенергію в умовах ринку, де у пікові сонячні години ціна може різко падати. Цей пасаж у коментарі звучить як критика подвійних стандартів у регулюванні: грошей немає, але на зелений тариф гроші є.
Тарифна тема як тест на зрілість держави
Юрій Корольчук підкреслює: заява Георгієвої, якщо читати її через призму озвучених аргументів, стає частиною майбутнього великого торгу: між фіскальною дисципліною та соціальною стабільністю, між вимогами кредиторів і реальністю суспільства, яке виходитиме з війни з іншою структурою ризиків і вразливості.
Скорочення дотування у трактуванні МВФ, ймовірно, буде не одноразовим рішенням, а довгим процесом зі скороченням перехресних механізмів і переглядом пільг. Проблема в тому, що соціальне не зникає за наказом кредитора, а деградована енергосистема не відновлюється сама по собі.
Україні доведеться одночасно шукати інвестиції в інфраструктуру, перезбирати соціальну підтримку і витримувати зовнішній тиск.
Контекст
Зауважимо, що в межах EFF уряд зобов’язувався підготувати дорожню карту поступової лібералізації ринків газу та електроенергії протягом шести місяців після завершення воєнного стану, з обмеженим у часі планом впровадження вже після його скасування.
Ця дорожня карта є частиною Плану ЄС – Україна і включає реформу спецобов’язків (ПСО), поступове підвищення тарифів або зміну методології тарифоутворення, механізми розв’язання боргової проблеми, а також комплексний захист найбільш вразливих домогосподарств. Окремо МВФ в середині 2025 року вказував, що тарифи на газ і електроенергію для населення покривають приблизно половину ринкової ціни.
Наприкінці минулого року Україна та МВФ також досягли домовленості на рівні персоналу (SLA) щодо нової 4-річної програми. За словами директорки з комунікацій МВФ Джулії Козак, розгляд цієї програми радою директорів теоретично можливий у лютому цього року.