Напередодні у Києві та інших містах пройшли мітинги з вимогою відновити Михайла Федорова на посаді міністра оборони та усунути головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського. Однак те, що відбулося, може виявитися не простим зіткненням реформатора зі старою військовою системою.
На думку військового аналітика Дмитра Снєгирьова, викладену для видання «ФАКТИ», це протистояння могло бути штучно сконструйоване, поступово підготовлене в інформаційному полі, а зараз використане для масштабнішої політичної гри. У цій історії важливо не лише зважати на причини відсторонення Федорова, але й на те, чому його конфлікт із керівником армії раптом набув такого публічного розголосу, спричинив протести та перетворив Сирського на головного винуватця кадрового рішення президента.
Не скандал, а політична маніпуляція перед виборами
З огляду на аналіз ситуації, експерт вважає, що відставка Федорова може бути елементом підготовки нового політичного проєкту. Цей проєкт буде позиціонуватися як опозиційний до Офісу президента, але збереже зв'язки з Банковою.
ВІДЕО ДНЯ
Наразі суспільству активно нав'язують версію, що причиною звільнення стала особиста заздрість Володимира Зеленського до зростаючої популярності ексміністра оборони Федорова. Проте раніше подібні публічні припущення щодо мотивів президента жорстко припинялися, а не ставали центральною темою обговорень у ЗМІ та соціальних мережах.
– За п’ять років війни ми звикли, що подібні твердження досить суворо караються з боку Офісу президента, а не стають предметом широкого обговорення. Тому ми можемо припустити, що ця теза була навмисно запущена — для мобілізації протестного електорату навколо Федорова. Варто зазначити, що Федоров як потенційний політичний проєкт може працювати переважно на електоральному полі колишнього головнокомандувача Валерія Залужного, — зауважує Дмитро Снєгирьов.
РЕКЛАМА
На думку співрозмовника «ФАКТІВ», за цією версією, Федорова можуть представити як молодого реформатора, який залишився в Україні, розвивав напрямок дронів, намагався руйнувати корупційні схеми в Міністерстві оборони та відкрито виступав проти застарілих підходів в армії. Водночас його опоненти намагатимуться зобразити Залужного як людину, яка перебуває у Великій Британії та віддалилася від внутрішньоукраїнських процесів.
Таким чином, Федоров створюється як медійна зброя для зниження рейтингів Залужного. На користь цього свідчить збіг, коли відставка Федорова сталася невдовзі після недавнього приїзду Залужного до Києва. За інформацією з відкритих джерел, під час червневого візиту Валерія Залужного до Києва Володимир Зеленський прямо запитав його: «Якщо вибори відбудуться восени, чи будете ви балотуватися?» І за інформацією джерел, генерал відповів: «Так. Буду».
І саме після цього Банкова могла активізувати пошук політичного проєкту, здатного працювати з тією ж аудиторією. Хоча проведення виборів під час війни залишається дискусійним питанням, не виключено, що США та європейські партнери можуть наполягати на їх проведенні у разі початку реального мирного процесу. Зокрема, питання легітимності української влади, на яке тисне РФ, може виникнути під час підписання майбутніх домовленостей, тому політичні сили вже зараз можуть готуватися до можливого виборчого сценарію.
РЕКЛАМА
Показовим є факт, що під час зустрічей із Залужним секретар РНБО Рустем Умєров та голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія наголошували на ризиках суспільного розколу через конфліктну виборчу кампанію. А скандал навколо Федорова вже зараз розділив суспільство на прихильників колишнього міністра оборони та противників Сирського. І це подається як прояв демократичних процесів у країні під час війни.
Президент Володимир Зеленський назвав протести через відставку Федорова проявом демократії під час брифінгу з прем'єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером. «Ми боремося за свободу та демократію, тому, мені здається, ми правильно все робимо. І люди роблять те, що вони хочуть. Вони хотіли вийти — ну й правильно», — сказав президент.
Примітно, що раніше Банкова могла намагатися створити альтернативний виборчий проєкт навколо одного з регіональних лідерів — Терехова, однак образ «міцного господаря» не зміг здобути необхідної популярності. Натомість Федоров уже має впізнаваність, підтримку частини активного суспільства та репутацію технологічного реформатора. Тому навколо нього можуть зібрати протестний електорат, який голосуватиме не стільки за конкретну політичну програму, скільки проти чинної системи. За схожою логікою у 2019 році частина виборців підтримувала Зеленського передусім як альтернативу Порошенку.
Саме тому Федоров може бути вигідним як тимчасовий політичний проєкт, що відтягує голоси у Залужного і, можливо, згодом безпосередньо атакує його репутацію.
РЕКЛАМА
Йдеться про створення нового політичного проєкту Банкової під назвою «умовна опозиція». Федоров може зайняти електоральне поле Залужного і, цілком імовірно, згодом працюватиме безпосередньо проти нього.
Варто також сказати кілька слів про конфлікт Федорова із Сирським як яскравий приклад політичних маніпуляцій.
– На мій погляд, Федорова могли призначити міністром оборони вже з розрахунком на майбутній конфлікт із Сирським. Такий сценарій дозволяв поступово дискредитувати головнокомандувача та послабити ще одну потенційно впливову військову постать.
Нагадаю, що каденція Федорова розпочалася на тлі публічного скандалу між Сирським та Сергієм Стерненком. Конфлікт перейшов у публічну площину після того, як Стерненко у своїх ефірах гостро розкритикував вище військове керівництво, заявивши про «неадекватну систему управління військами», — зазначає експерт.
Невдовзі Одеський обласний ТЦК оголосив Стерненка в розшук через нібито неявку за повісткою. Стерненко назвав цей розшук «прямою вказівкою Сирського», який, за його словами, особисто образився на вимоги провести армійську реформу. Тоді посередником у конфлікті виступив Офіс президента, а згодом Стерненко став радником міністра оборони.
З цього моменту й почала формуватися інформаційна основа для майбутнього протистояння: критика головнокомандувача звучала вже не лише з боку окремого активіста, але й від особи, пов’язаної з керівництвом Міністерства оборони.
Водночас експерт наголошує, що Міністерство оборони та Головнокомандувач ЗСУ мають різні повноваження. Основний принцип розподілу полягає в тому, що міністр є цивільним керівником, який забезпечує армію всім необхідним, а Головнокомандувач — військовим професіоналом, який безпосередньо веде бойові дії та керує операціями. У питаннях загальної стратегії Головнокомандувач підпорядкований Міністру оборони, однак під час ведення бойових дій виконує безпосередні накази Верховного Головнокомандувача (президента України).
Тому заяви Федорова про його участь у плануванні бойових операцій є значною мірою некоректними. Публічне змішування функцій міністра та Головнокомандувача лише допомагає представити конфлікт як боротьбу двох військових стратегій, хоча юридично їхні ролі кардинально відрізняються.
– Звертаю увагу на показово швидку появу протестів на підтримку Федорова. Слід порівняти це з відставкою Залужного, після якої, незважаючи на значний рейтинг колишнього Головнокомандувача, масових акцій на його підтримку не відбулося. Якщо нинішні виступи не блокуються і стають центральною медійною подією, це може свідчити, що суспільне обурення комусь вигідне. Воно закріплює образ Федорова як несправедливо усуненого реформатора, а Сирського — нібито представника старої системи, який нібито домігся відставки популярного міністра, — зазначає Дмитро Снєгирьов.
Не тільки Сирський і Залужний
Утім, потенційними цілями масштабнішої політичної операції можуть бути не лише Сирський та Залужний. Слід згадати й колишнього очільника ГУР Кирила Буданова, по репутації якого намагалися вдарити через справу про замах на бізнесмена Єрмолаєва в Монако та затримання осіб, пов’язаних зі структурами ГУР МОУ.
Нагадаємо, підсанкційний бізнесмен Вадим Єрмолаєв у своєму офіційному листі від 16 липня 2026 року звинуватив у замаху на себе та свою сім’ю чинних офіцерів Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України. За його словами, розслідування вказує на участь агентів розвідки, близьких до чинного або попереднього керівництва відомства, очолюваного Кирилом Будановим.
В інформаційному просторі цю історію намагалися подавати як провал ГУР і самого Буданова, хоча той уже не очолював українську розвідку і не міг відповідати за планування відповідної операції.
Представник ГУР Андрій Юсов офіційно відкинув звинувачення Єрмолаєва, назвавши їх «оціночними політичними заявами», які шкодять слідству.
– На мій погляд, це варто розглядати як спробу нейтралізувати ще одну популярну військово-політичну постать, — зазначив Дмитро Снєгирьов.
Окремим ударом по політичних конкурентах стала екстрадиція в Україну колишнього народного депутата Руслана Демчака, якого пов’язують із політичним оточенням Порошенка. Руслан Демчак увійшов у велику політику саме під егідою Петра Порошенка. У 2014 році він був обраний народним депутатом VIII скликання від пропрезидентської партії «Блок Петра Порошенка» (БПП) в окрузі № 18 Вінницької області.
За даними Національної поліції, Демчака звинувачують у махінаціях на фондовому ринку та легалізації (відмиванні) 19,8 млн гривень, одержаних злочинним шляхом. У 2017 році він, за версією слідства, обіймаючи посаду заступника голови фінансового комітету Ради, організував разом із директорами двох приватних підприємств 71 циклічну операцію з облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП) для отримання штучного інвестиційного доходу, що підлягає оподаткуванню.
За даними з відкритих джерел, Демчак як і раніше залишається офіційним членом партії «Європейська Солідарність», яка є прямим політичним правонаступником «Блоку Петра Порошенка».
– Одночасність цих подій може свідчити про роботу на кількох напрямках: проти Залужного, Порошенка, Буданова та Сирського. Працюють одночасно за кількома напрямками, — зазначає Дмитро Снєгирьов.
В опозицію не пішов
Примітно, що й час відставки був обраний не випадково після розмови із Залужним. Сам характер відставки передбачає дискредитацію Сирського та спробу використати ситуацію для розкручування нового політичного проєкту під Федорова.
Показовою є й позиція самого Федорова після звільнення. Колишній міністр оборони не оголосив про остаточний розрив із Зеленським, а заявив, що президент ще може переглянути своє рішення і що публічна незгода між ними не є особистим конфліктом.
Така поведінка не схожа на вихід у справжню опозицію. Навпаки, вона дозволяє Федорову критикувати окремі кадрові рішення, зберігаючи при цьому можливість домовлятися з президентом і не перетворюючи Зеленського на головного опонента.
Водночас у підвішеному стані залишається Сирський. Протестувальники вимагають його усунення, а президент, який раніше казав, що у разі невирішеного конфлікту міг би звільнити обох, тепер змушений реагувати на публічний тиск.
Таким чином конфлікт виконує одразу кілька завдань: дискредитує Головнокомандувача, створює політичний бренд Федорова, мобілізує протестний електорат та послаблює потенційних конкурентів Банкової напередодні можливого виборчого циклу.
За даними видання Financial Times, президент Володимир Зеленський розглядає можливість усунення головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського на тлі протестів, якщо знайде вдалу кандидатуру на цю посаду.
Тим часом керівник Офісу президента Кирило Буданов звернувся до українців із закликом не втрачати єдності. Він наголосив, що громадяни мають право ставити владі незручні запитання, однак внутрішні суперечки не повинні послаблювати країну під час війни.
Як повідомляли «ФАКТИ», навколо цієї ситуації виникає все більше резонансу, і військові намагаються акцентувати увагу не на конфлікті всередині військового керівництва країни, а на необхідності продовжувати боротьбу.