Українські приватні інвестори можуть долучатися до глобальних технологічних стартапів із чеком від $5 000, проте робити це варто через системне формування венчурного портфеля, а не через одну-дві емоційні угоди. Таку думку висловила виконавча директорка ангельського синдикату ICLUB Анна Магєра під час виступу на онлайн-конференції InvestFest 2026.
За її словами, сьогодні участь у венчурних угодах вже не потребує мільйонного капіталу. Завдяки інвесторським клубам і синдикатам доступ до таких інвестицій стає відкритішим для приватних інвесторів.
Чому приватні інвестиції стають популярнішими
Найбільше зростання вартості технологічних компаній нині часто відбувається ще до виходу на IPO. Раніше компанії швидше виходили на біржу, а інвестори отримували результат після публічного розміщення. Тепер шлях до IPO може тривати понад 10 років, і значний прибуток ранні інвестори можуть отримати ще на приватному ринку. Саме тому інвестиції в приватні технологічні компанії стають цікавими не лише для венчурних фондів, а й для приватних інвесторів.
Синдикати відкривають доступ до венчуру
Раніше доступ до венчурного ринку був майже закритим для приватного інвестора: мінімальні чеки могли становити сотні тисяч доларів. Сьогодні ситуація змінюється завдяки розвитку інвесторських клубів і синдикатів. Вони дають змогу інвестувати не сотні тисяч доларів в одну компанію, а менші суми — від $5 000 за угоду. Для інвестиційного портфеля венчур може бути одним з інструментів диверсифікації. Зазвичай на такі більш ризиковані, але потенційно прибуткові активи інвестори виділяють 10–15% портфеля.
Український венчурний ринок уже працює
Венчурні інвестиції — це вже не абстрактна історія для українського інвестора. Опитування українських синдикатів показало, що лише п’ять таких структур у 2025 році проінвестували $30 млн. При цьому в Україні вже працює понад десять синдикатів.
«Ця історія вже для українського інвестора працює на практиці. Цей ринок існує і він досить активний», — зазначила Анна Магєра.
Як працює модель синдикату
Синдикати можуть працювати по-різному. Зазвичай є управлінська команда, яка займається пошуком компаній для інвестування, аналізом і структуруванням угод. Пошук компаній — одна з найскладніших частин для приватного інвестора. Навіть якщо інвестор готовий виділити частину капіталу на венчур, у нього виникає питання: де знайти майбутній Google чи OpenAI і як отримати доступ до такої угоди. Ще одна складність — якісний аналіз компанії. Синдикати проводять due diligence: перевіряють продукт, результати, клієнтів, технологію, команду та потенціал бізнесу.
Одна-дві інвестиції — це не венчурний портфель
Однією з найбільших помилок приватних інвесторів є бажання зробити одну-дві інвестиції у стартапи. Одна або дві угоди — це не портфель і не системна венчурна стратегія. Якщо інвестор має лише $10 000 і не планує виділяти на цей клас активів додатковий капітал у майбутньому, краще розглянути інші інструменти. У венчурі працює математика портфеля: частина компаній може не повернути інвестиції, частина покаже середній результат, а кілька «зірок» можуть покрити збитки всього портфеля.
Як формувати венчурний портфель
Рекомендується будувати портфель із 10–20 угод у горизонті 3–5 років. Починати варто з невеликих чеків — від мінімально доступного рівня. Більшість синдикатів, зокрема ICLUB, дають можливість інвестувати від $5 000. Варто також застерігати від концентрації капіталу в одній угоді, навіть якщо компанія здається дуже перспективною.
Диверсифікація має бути секторальною і географічною
Інвесторам варто дивитися на стартапи не окремо, а з точки зору всього портфеля. Важливо не концентруватися в одному секторі. Наприклад, якщо в портфелі вже є кілька фінтех-компаній, варто шукати можливості в інших вертикалях. Також варто диверсифікувати портфель географічно. Крім США, слід звертати увагу на Європу, Азію та інші регіони, які можуть бути перспективними для технологічних компаній.
На що дивитися під час відбору стартапу
Три головні критерії відбору стартапів: команда, ринок і продукт. Найважливішою є команда: її експертиза, здатність працювати, будувати компанію та презентувати бізнес. Другий критерій — розмір і перспектива ринку. Третій — продукт, який має вирішувати реальну проблему та мати технологічну перевагу.
Які ризики має розуміти інвестор
Венчурні інвестиції можуть бути високоприбутковими, але частина вкладень може не повернутися. Саме тому інвестору потрібен диверсифікований портфель, а не ставка на одну компанію. Горизонт інвестування може становити до п’яти, а інколи й до десяти років. Також венчур має низьку ліквідність: інвестор не може просто вийти з угоди в будь-який момент. Вихід зазвичай прив’язаний до певної події — продажу компанії або появи іншого інвестора, готового викупити частку.
З чого починати
Рекомендується починати з побудови стратегії. Інвестор має одразу планувати не одну угоду, а портфель мінімум із 10 компаній, розраховувати капітал і дивитися на венчур як на довгостроковий актив. Інвестувати потрібно лише ту частину капіталу, якою інвестор готовий ризикувати. Це не мають бути останні гроші, і для таких інвестицій не можна брати кредит. Якщо інвестор ніколи не працював із венчуром, починати самостійно складно і ризиковано. У такому разі краще робити це з досвідченим партнером.
Що це означає для українського інвестора
Венчурні інвестиції поступово стають доступнішими для українців, але вони залишаються складним і ризиковим класом активів. Головний висновок для приватного інвестора — не сприймати стартапи як швидкий спосіб заробітку. Це довгострокова стратегія, яка потребує портфельного підходу, регулярності, диверсифікації, готовності до ризику та розуміння, що результат можуть принести лише кілька компаній із усього портфеля. Саме тому венчур може бути частиною інвестиційної стратегії, але не заміною базового портфеля чи інструментом для вкладення останніх заощаджень.
Виступ експертки (3:11:13 — Як українцю почати інвестувати в глобальні технологічні стартапи від $5 000).