Я натрапив на давній економічний вислів. Сет Годін — той самий, що написав про «Фіолетову корову» та ще з десяток книг про те, як продавати товари, — якось слушно розібрав так звану «проблему безбілетника». У нас це називається простіше — їздити зайцем, інформує Ukr.Media.
Економісти надзвичайно люблять цю концепцію. Це коли хтось дуже зручно користується суспільним благом, за яке вже заплатили інші.
Класика жанру — ухилення від сплати податків. Ти їдеш відносно рівною дорогою, нарікаєш на затори, але саму дорогу оплатив твій сусід. Якщо один такий розумник прослизне повз касу, система навіть не здригнеться. Але варто всім іншим відчути себе дурнями, які скинулися на цей бенкет, як усе починає руйнуватися.
З медіа все чомусь працює інакше.
Десь у Нью-Йорку, на вокзалі, стоять металеві баки для прочитаних газет. І технічно, діставати звідти пресу та читати її безкоштовно — протизаконно. Підозрюю, колись якийсь газетний магнат із червоним від гніву обличчям вимагав карати таких читачів, свято вірячи, що кожен має занести свої гроші у кіоск.
А потім до когось дійшло: ми ж давно не на папері заробляємо. Ми продаємо увагу цих самих зайців рекламодавцям. Більше очей ковзає по сторінках — вищий прайс за рекламну смугу. Раптом виявилося, що безбілетник — це не паразит, а цінний ресурс.
Вікіпедія взагалі тримається на цьому парадоксі. Сотні мільйонів людей щодня туди звертаються, щоб дізнатися, скільки років тому чи іншому актору, але скільки з нас реально їй допомагає фінансово? Одиниці. І ніхто не пише статті просто так. Ті диваки-ентузіасти, що ночами виправляють дати битв чи дискографії забутих гуртів, роблять це саме тому, що їхню працю побачать мільйони користувачів на кшталт нас із вами. Забери цю мовчазну масу — і творці зникнуть.
Зрештою, я теж пишу цей текст, чудово розуміючи, що його читатимуть, не заплативши ні копійки. І мене це цілком влаштовує. Якби такі тексти читали лише ті, хто заносить гроші в касу, ми б тут сиділи в дуже обмеженому, задушливому колі.
Чи ці безглузді таблички «Фотографувати заборонено» в деяких старомодних музеях. Ніби керівництво боїться, що хтось побачить картину в чиємусь інстаграмі і через це не купить квиток. Хоча Лувр заповнений людьми не тому, що Джоконду ніхто не бачив в інтернеті, а саме тому, що її бачили всі, і тепер натовп бореться за право зробити на її фоні розмите селфі.
Маркетологи люблять малювати свої «воронки», турбуючись про кожну дірку, через яку витікає аудиторія, що так і не стала покупцями. Може, час уже визнати, що ринок тепер виглядає інакше? Це скоріше екосистема. Є ті, хто підтримує її коштами чи роботою, і є ті, хто просто стоїть поруч і створює масовку. І перші існують лише тому, що є другі.
Звісно, масове піратство і відверту крадіжку ніхто не скасовував, і далеко не кожна справа виживе, якщо роздавати все безкоштовно. Але в цьому цифровому акваріумі, де ми всі опинилися, іноді найкраще, що можна зробити — це відчинити двері й дозволити натовпу скористатися безкоштовно. Хоча б для того, щоб вагон не їхав порожнім.
Поділитися
Підписуйтесь на UkrMedia в Telegram.
⚡ Пульс читачів
Хто для вас сучасний «заєць»: корисний двигун системи чи звичайний нахлібник?
Вже проголосували 3 людини. Долучайтесь до обговорення.
🚀 Це паливо бренду 🦟 Лише нахабне паразитування 🧩 Все набагато складніше
📊 Карта думок
🚀 Це паливо бренду 0% 🦟 Лише нахабне паразитування 33% 🧩 Все набагато складніше 66%
Коментарі
Спочатку нові ↕ Бородатий Щука 🧩 Все набагато складніше 03.04.2026 18:34 Безкоштовним споживанням контенту, ми платимо тим, що дозволяємо нав’язувати нам стереотипи – що, їсти, що пити, що носити, куди дітей віддавати на навчання – усе тепер на рекламі + Відповісти
Джерело: ukr.media