Ввімкнули серіал чи фільм, проте через чверть години вже зосереджені на телефоні? Відчуваєте зв’язок? Стрімінгові сервіси давно це врахували і створюють для вас телешоу, які можна «не спостерігати».
Виглядає на те, ніби кіносценаристи отримують вказівку робити «картини для тла».
У передачі The Romesh Ranganathan Show артистка Джаміла Джаміл («У кращому світі», «Жінка-Халк: Адвокат») заявила, що сценаристи все частіше одержують настанови: творити таким чином, щоб глядач міг збагнути, що відбувається, навіть якщо він одночасно гортає пости в соцмережах. Це називається «другий екран» («second-screen viewing») — коли серіал відтворюється у фоновому режимі, а ви робите власні справи.
Як каже акторка, серіали тепер створюють з припущенням, що ви будете їх дивитися неуважно. Тобто буквально: сценаристи закладають у канву повторювані епізоди і зрозумілі діалоги, які підказують, що відбувається.
Кінець основному правилу кіно
Класична школа сценарної майстерності базується на єдиному простому, однак вагомому принципі: не потрібно говорити, що персонаж злий, треба показувати як він злий.
Втім, нова епоха людей відкидає це правило. Мистецтво візуальної розповіді відступає на другий план. Сучасні шоу переважно стають радіовиставами з відеорядом. Головним стає аудіосупровід! Саме його ми чуємо коли "дивимось" кіно, але очі дивляться у мобільний. Візуал стає другорядним, фоновим гамором.
Як це втілюється на практиці?
Відтепер герої в кіно не просто засмучені — вони промовляють «я засмучений». Це все для того, щоб ви могли відвернутися на телефон, приготувати вечерю, відповісти на повідомлення — і все одно бути в контексті того, що відбувається на екрані.
Зараз контент створюється для тих, хто дивиться для годиться, слухає впіввуха та живе в умовах багатозадачності.
Чому це потрібно?
Стрімінгові сервіси прагнуть, аби ви не відмовились від підписки.
Якщо серіал надто складний, ви можете відволіктися на телефон, втратити хід сюжету, розізлитися і вимкнути. Якщо серіал "для фону", ви продовжуєте "дивитися" його годинами, навіть напівусвідомлено.
Раніше ми дивилися такі серіали як «Гра престолів», де кожна деталь була суттєвою. Нині сценаристи змушені конкурувати не з іншими фільмами, а з ТікТоком у вашому гаджеті.
А для чого це нам?
Після важкого дня і новин, мозку важко обробляти заплутані сюжети. Люди бажають передбачуваності. Тому фоновий серіал викликає відчуття присутності когось у приміщенні. Це "білий шум", який заспокоює.
Ми переглядаємо улюблені серіали, такі як «Друзі», адже знаємо, що вони кумедні та прості. Нові фонові серіали намагаються відтворити це почуття.
Щоб зрозуміти цю теорію на ділі, досить переглянути рейтинги переглядів Netflix.
Ось кінокартини, які ідеально пасують під цей формат
«Емілі в Парижі». Це, напевно, зразок фонового серіалу. Барвиста картинка, нескладні конфлікти, відсутність складної драматургії. Сюжет переходить від одного вишуканого вбрання до іншого, а діалоги настільки прості, що їх можна слухати навіть з іншої кімнати, не втрачаючи суті.
«Бріджертони». Хоча це костюмована драма, вона має оповідачку леді Віслдаун. Її голос за кадром буквально переказує сюжет, пояснює інтриги та почуття героїв. Вам не потрібно вдивлятися в міміку акторів, вам все промовлять вголос.
Блокбастери від Netflix («Червоне повідомлення», «Сіра людина»). Це приклад того, як принцип «фоновості» перейшов з серіалів у велике кіно. Чималі бюджети, зіркові актори (Райан Рейнольдс, Двейн Джонсон), багато вибухів, але сюжет настільки звичний, що ви можете пропустити 20 хвилин фільму, повернутися і все одно зрозуміти, хто є хто.
«Анатомія Грей», «Форс-мажори». Тут діє чинник передбачуваності. Структура серії не змінюється роками: є проблема — є її розв’язання. Саме тому старі серіали на кшталт «Форс-мажори» (Suits) несподівано б'ють рекорди переглядів у 2024 році — вони дають мозку відпочинок і не вимагають повної зосередженості.
Поділитися
Джерело: ukr.media