Основний ментальний наслідок великої війни – хронічний стрес. За дослідженням Gradus Research, у травні 88% українців скаржились на високий і дуже високий рівень суб’єктивного стресу. Що робити, коли до хронічного напруження додається гостре – як ризик аварії на атомній електростанції
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: список 250 малих і середніх компаній, лідерство генерала Залужного, падіння мільярдера Жеваго, детальна історія Dnipo-M та загалом майже два десятки текстів.
В Україні швидко розбирають завали будинків та руйнування, помітила офіційна представниця ізраїльської коаліції травми в Україні і психологиня Наталія Макієнко. Це показує: життя триває. Створення відчуття безперервності – один із способів, яким спеціалісти по роботі з травм в Ізраїлі стабілізують людей.
Макієнко пояснює, що може допомогти українцям знизити рівень страху, а лідерам – зберігати продуктивність і вести команди за собою.
Люди нервують через ймовірність підриву ЗАЕС. Що відбувається зі станом людини, яка уже в стресі через війну, має сильний страх перед атомними катастрофами через пам’ять про Чорнобиль, як більшість українців – а тут ще і радіаційна загроза?
Українці живуть у хронічному стресі, постійній небезпеці та з фоновою тривожністю, до якої виникає звикання. Час від часу трапляються події, які ще більше розхитують психіку. У таких випадках в першу чергу потрібно стабілізувати свій стан і знизити рівень тривожності.
Коли людині страшно, у неї погіршуються когнітивні процеси, здатність приймати рішення і критичне мислення. Тіло реагує на думки: підвищується тиск, тремтять руки, збивається дихання, ноги стають «ватними», паморочиться у голові. Наприклад, такою може бути реакція на інформацію в новинах.
Людину стабілізують дії, які вона регулярно виконує. Щоп’ятниці були заплановані покупки? Продовжуйте їх робити. Якщо у керівника заведено пройтись кабінетами і запитати про справи працівників, нехай продовжує традицію. Нас підтримує стабільність і передбачуваність. Маємо робити те, що робили щодня – від цієї безперервності стає легше.