За 2,5 місяці виставку картин Марії Примаченко в Національному центрі «Український Дім» відвідало понад 50 000 осіб. Від продажу квитків вдалось отримати понад 2 млн грн, повідомила Forbes директорка інституції Ольга Вієру
Forbes Ukraine випустив новий номер журналу. Придбати його з безкоштовною доставкою можна за цим посиланням. У журналі: перший список найкращих роботодавців для ветеранів, список перспективних молодих українців «30 до 30», 40 компаній, які вийшли на іноземні ринки під час війни, історії Марії Берлінської, Всеволода Кожемяки та загалом майже два десятки текстів.
Виставка «Марія малює» тривала в Національному центрі «Український Дім» з 7 липня по 17 вересня. На ній були представлені сто картин Марії Примаченко, понад 90 із яких ще ніколи не виставлялися, каже директорка «Українського Дому» Ольга Вієру. Картини належать до приватної колекції мистецтвознавця Едуарда Димшица.
Від продажу квитків отримано понад 2 млн грн, повідомляє Вієру. На виставку прийшли понад 50 000 осіб, половина відвідала її безкоштовно та за пільговими квитками, додає вона. Вартість пільгового квитка на екскурсію з куратором – 100 грн, повного – 150 грн, свідчать дані «Українського Дому». Пільговий квиток лише на відвідання виставки – 50 грн, повний – 100 грн.
«Марія малює» мала тривати до 27 серпня, але через високу відвідуваність її продовжили до 17 вересня. Обидва анонсовані дні завершення виставки стали рекордними за відвідуваністю, констатує Вієру. А найпопулярнішою в соцмережах стала робота «Дика красавиця з коброю гуляється»: саме поруч із нею найбільше фотографувались гості, помітила директорка «Українського дому».
«Показники [по відвідуваності та продажу квитків] перевищують наші очікування, – каже Вієру. – Хоча запит став очевидним під час експонування врятованих робіт Марії Примаченко із Іванківського музею у вересні минулого року». Тоді за чотири дні виставку в «Українському Домі» відвідало понад 7000 осіб, додає директорка інституції.
Феномен епохи вторгнення. Як злетів інтерес до творчості Марії Примаченко
Марія Примаченко – найдорожча українська художниця. У квітні 2022-го її картину «Моя хата, моя правда» продали за €110 000 на аукціоні Benefit for Ukraineʼs People & Culture у Венеції. Пізніше фонд Сергія Притули продав картину «Квіти виросли коло четвертого блока» за $500 000. Нині це найдорожча робота в історії українського мистецтва.
«У стилі наївного мистецтва працювала плеяда художників, але Примаченко стала найбільш знаковою», – казав співвласник аукціонного дому Goldens Михайло Василенко. Примаченко створила впізнавану манеру, додаючи у картини елементи з народного образотворчого мистецтва, вишивки, різьбярства та фольклору.
У 90-х Едуард Димшиц купував твори Примаченко в її рідній Болотні. Найбільший формат картини – 61 х 86 – можна було придбати за $200–300. Перед вторгненням вартість картин була на рівні $15 000–20 000 за аркуш.
У лютому 2022-го український арт-ринок завмер. Але інтерес до картин Примаченко почав зростати. Нині середня ціна великих робіт сягнула $30 000, каже Димшиц. Василенко рік тому оцінював їх вартість у $8000–15 000.
Читати більше Згорнути
«Марія малює» перевершила довоєнні показники по відвідуваності виставок картин українських художників, свідчать дані, надані Національним художнім музеєм. Найпопулярнішою там залишається виставка «Олександр Богомазов: творча лабораторія»: у 2019-му за 53 дні її відвідали понад 13 000 осіб.
На виставці продавали мерч із репродукціями картин Примаченко. Скільки на ньому заробили? «Не так багато, як це зазвичай відбувається у світових музеях», – каже Вієру. Найчастіше купували листівки, серед яких рекордсменкою стала репродукція роботи «Соняшник з бджолами», додає директорка «Українського Дому».
Найчастіше купували листівки, серед яких рекордсменкою стала репродукція роботи «Соняшник з бджолами». Фото надане Українським домом
Отриманий з виставки прибуток піде на потреби «Українського Дому». «У нашої установи доволі високі потреби: ми фактично утримуємо нашу будівлю, яка давно потребує реставрації», – каже Вієру. Значну частину коштів витратили на обстеження та укріплення фасадної плитки, заміну труб систем водопостачання та пожежогасіння та ремонт вбиралень.
«Ми виплатимо премії нашим співробітникам, які отримують низьку заробітну платню, але весь час працюють у доволі напруженому графіку, а останні два з половиною місяці – практично без вихідних», – каже Вієру. Частину коштів збережуть для подальшої роботи установи, оскільки інституція не отримує державних коштів на програмну діяльність.