Російські атаки роблять зберігання великих запасів дедалі ризикованішим. Вільних складських площ бракує, тому український бізнес змушений вигадувати нові схеми та перебудовувати логістику, аби виграти в цій гонитві за виживання.
Керівниця відділу логістики компанії «Перша чарівна скриня» Євгенія Зарудна розповіла, як війна змінює складську логістику і скільки це коштує бізнесу. Її компанія імпортує та продає каву, кавове обладнання, а також супутні товари для кавового бізнесу, має власні кав’ярні.
Євгенія Зарудна: Перший серйозний удар по нашій логістиці стався два роки тому в Одесі. Тоді дрон влучив у склад, і майже все, що там було, згоріло.
Пізніше ми користувалися логістичним центром «Еталон» у Вишневому, там зберігали і звідти відвантажували нашу продукцію. У ніч із 31 липня на 1 серпня цей центр також дуже постраждав.
А приблизно за місяць до цього постраждав склад іншого нашого напряму — альтернативних джерел електроенергії. Ми імпортуємо сонячні панелі, інвертори та генератори. Цей товар зберігався на складі на «Чайці», який місяць тому був частково знищений, а тиждень тому — знищений вщент.
Так збіглося, що місяць тому, коли росіяни вдарили по складу, машина з нашим товаром саме стояла на митниці на розмитнення. І оскільки кава та кавове обладнання зберігалися у Вишневому, ми вирішили, що повеземо і цей товар туди. Там було місце на складі, вони працювали з таким вантажем. І ось так сталося, що через місяць росіяни повністю знищили і цей склад.
— Що сталося з вашим товаром?
Згоріли кава, кавове обладнання, меблі для кав’ярень, морозильні та холодильні камери. Плюс згоріли батареї, генератори, сонячні панелі, які ми привезли з уже розбомбленого складу.
— У скільки ви оцінюєте свої збитки?
Без бізнесу, пов’язаного з альтернативною енергетикою, ми оцінили збитки в 45 мільйонів гривень.
— Це лише від удару по складу у Вишневому?
Так.
Зруйнований склад обслуговував усю Україну
— Як раніше працювала ваша логістика?
Ми імпортували продукцію. У нас є кілька постачальників: зі Швеції, Франції, Італії. Основний постачальник — з Нідерландів, це Pelican Rouge та кавові інгредієнти. Ми везли все машинами на митницю, розмитнювали, а потім вивантажували на склад, де товар зберігався. Наші клієнти розміщували замовлення, і вже з цього складу продукція відвантажувалася по всій Україні.
— Тобто склад у Вишневому обслуговував всю Україну?
Так.
— З постачальниками ви працюєте за передплатою?
Деякі постачальники після лютого 2022 року працюють тільки за передплатою.
А з нашим основним постачальником, на якого припадає близько 70% нашого бізнесу, ми працювали з відстрочкою платежу. Тобто товар, який ми втратили, навіть ще не був повністю оплачений.
— Тобто товар уже знищений, але ви все одно маєте за нього заплатити?
Так.
— Ви намагалися якось мінімізувати ризики?
Останні три місяці ми досить активно вели переговори з нашим постачальником про те, щоб основний запас товару зберігався в них на складі в Нідерландах. Щоб можна було оперативно брати той товар, який потрібен клієнтові тут і зараз. Тобто якби наш постачальник оперативно виконував замовлення і тримав у себе запас товару, а ми лише казали: «Відвантажте нам це і це в такій-то кількості», то можна було б знизити ризики тут, в Україні.
Вели переговори, щоб товар лежав на складі в Нідерландах, але безуспішно
Але, на жаль, європейські постачальники, як би це м’яко сказати, досить розслаблено до цього ставляться. Вони не бачать, не відчувають і не розуміють наших проблем. Ніхто не погоджувався створювати там запаси, щоб можна було оперативніше відвантажувати товар в Україну. Ми три місяці вели з ними діалог і пояснювали, що може статися. Але ніяк.
А оскільки в нас невелика націнка на продукцію, це не плюс 100% до ціни, ми також не могли дозволити собі орендувати буферний склад у Європі, щоб звідти маленькими партіями оперативніше возити товар в Україну. Тому були змушені працювати в тих умовах, у яких працювали, і сподіватися на краще.
— Чи намагалися ви якось зменшити ризики безпосередньо в Україні?
На початку року ми диверсифікували ризики й розподілили товар між кількома складами. Наприклад, обладнання — на одному складі, кава — на іншому, а якщо потрібен розчинний шоколад, треба їхати ще на іншу локацію і там довантажуватися.
Але наші клієнти в Україні не хотіли вантажитися на кількох складах. Вони хотіли приїхати в одне місце і забрати все. Тому ми змушені були звозити товар на один склад, щоб клієнтові було зручно вантажитися в одному місці. Самі між складами перевозили продукцію. Якщо на одному щось закінчилося, везли туди з іншого або навпаки.
Клієнти в Україні не хотіли вантажитися на кількох складах
Ми так попрацювали три місяці й побачили, що ці переміщення просто з’їдають наш заробіток. Нам це було невигідно. І в березні ми звезли все на один склад.
— У Вишневе?
Так.
— Чому закордонні постачальники не хотіли створювати для вас запаси в Європі?
Вони теж не хотіли заморожувати гроші в товарі. Не хотіли шукати склади. Склади коштують грошей. Хто за них платитиме? Вони не хотіли вкладати додаткові кошти. Казали: «Або ви платите за цей склад, або для вас дорожчає продукція».
— А чи велика різниця між вартістю оренди складів, наприклад, у Польщі та в Україні?
У Польщі дорожчі не так самі складські площі, як людський ресурс. Якщо квадратний метр може коштувати приблизно так само, як в Україні, то операційна робота — завантаження товару, вивантаження, комплектація — буде дорожчою через зарплати.
Що далі
— Як тепер збираєтеся перебудовувати роботу?
Весь минулий тиждень у нас був шок: що робити далі? Як я вже казала, товар не оплачений у повному обсязі постачальникам. Ми відразу повідомили їх про ситуацію. Постачальники сказали, що їм потрібен час подумати, що тепер із нами робити.
Ми запропонували так звану реструктуризацію боргу. Тобто постачальники і далі відвантажуватимуть нам продукцію, а ми з кожного нового відвантаження оплачуватимемо поточний товар і додатково частинами погашатимемо старий борг. Вони приблизно тиждень думали. У результаті домовилися, що до нових інвойсів ми сплачуватимемо ще певну суму як часткове погашення старого боргу.
— А як тепер працюватимете зі складами?
Знаєте, очі бояться, а руки роблять. Ми з власником і директором об’їздили кілька складів, кілька локацій. На всі локації, які ще залишилися, величезний попит. Там буквально черга з людей, які хочуть розміститися на цих складах, тому що іншої альтернативи немає.
Усі маленькі склади, що розкидані по Києву, також уже розібрані. Мабуть, хтось був швидший за нас.
Ми вже знаємо, куди поставимо машину, яка зараз їде, але це знову логістичний центр, до якого просто поки що не дісталися. І поки машина в дорозі, відділ продажу збирає замовлення і виставляє рахунки. Щоб машина, щойно вона приїде і розвантажиться, одразу була відвантажена нашим клієнтам. Щоб товар не залишався довго на складі, а краще взагалі не зберігався там.
— А раніше який запас продукції ви тримали?
Приблизно на місяць продажу.
— Тобто тепер машина фактично приїжджатиме і товар одразу їхатиме до клієнтів?
Так. Продаж «із коліс». Інакше ми не зможемо. Тобто ми веземо товар фактично під замовлення.
Я знаю, що деякі оператори магазинів зараз просять привозити продукцію не в логістичний центр, а безпосередньо в магазин.
Наприклад, якщо раніше в «Сільпо» приїжджала машина, у якій був весь асортимент необхідного товару, то тепер вони кажуть кожному постачальникові привозити товар безпосередньо в магазин. Я не знаю, як вони впораються з таким потоком машин і як це логістично організують. Але таким чином зараз намагаються оминати великі логістичні хаби і склади.
Ціна оренди зросла на 50%
— Чи позначаться зміни в логістиці на кінцевій ціні вашої продукції?
Ми не можемо підняти ціну настільки, щоб клієнт дуже постраждав. І водночас у нас немає такої великої націнки, щоб можна було просто знехтувати додатковими витратами.
Через ціну на пальне дуже зросла вартість транспортування
Зараз дуже зросла вартість транспортування. Якщо позаторік машину з Нідерландів можна було замовити приблизно за 2600–2800 євро, то тепер одна фура коштує 3800–4000 євро. Це вже не пов’язано безпосередньо з росіянами, це пов’язано зі світовими цінами на пальне.
— А ціни на складські приміщення зросли?
На 50%.
— І за який період таке зростання?
Порівняно з ціною, за якою ми винаймали ще два тижні тому.
— Тобто буквально за два тижні плюс 50%?
Так.
Ми навіть перевіряли ціни на заході України: Львів, Тернопіль, Івано-Франківськ. Крім того, що таких приміщень там майже немає, бо, мабуть, після попередніх ударів усе вже зайняли, то ще й ціни вищі, ніж у Києві.
Звісно, вартість складського приміщення, яка стала на 50% вищою, ми будемо змушені закласти в ціну товару. У нас немає такої націнки, щоб ми могли просто «проковтнути» це здорожчання.
— Наскільки в результаті може подорожчати товар?
Думаю, на 8–10%. Нагадаю, нам ще треба повертати борг.
Щоб ви розуміли, яка в нас ситуація. Одразу після удару відбулося скорочення персоналу на 10%. Це перше, що власникам довелося зробити, — скорочувати витрати.
— Тобто буквально після удару ви скоротили 10% персоналу?
Так. Потім стали відмовлятися від послуг, які нам надавали підрядники.
Наприклад, якщо айтівці надавали нам послуги з програмування, доробляли щось для окремих відділів, зараз ми це повністю закрили.
Ми скорочуємо буквально все. Зараз навіть переглядаємо пакети мобільних операторів: чи потрібні нам такі дорогі пакети, така кількість хвилин.
Рахуємо з ранку до вечора, щоб якось залишитися на плаву, щоб нас узагалі не викинуло із цього ринку.
— А товар був застрахований?
Це найцікавіше. На початку року, коли ми розподілили продукцію між двома складами, я пропрацьовувала варіант страхування. Страхова компанія пропонувала застрахуватися від воєнних ризиків. Це коштувало 8–10% страхової суми. Тоді вирішили, що ми собі дозволити це не можемо. Наша продукція подорожчає на цю суму, і ми станемо неконкурентними. Конкуренти будуть значно дешевшими. Тому від страхування відмовилися.
А тепер ми сіли і порахували, що краще: знову втратити все під нуль чи все-таки страхувати вантажі, щоб хоча б частину коштів можна було повернути.
Але виникла ще одна проблема. Станом на вчора, наприклад, страхова компанія UNIQA не бралася страхувати складські приміщення в Києві, Київській області, Одесі та на прифронтовій території. Ще буквально 10-го числа страхували Житомир, але 12 серпня вже відмовилися страхувати там навіть складські приміщення.
За страхування майна вартістю, наприклад, 400 тисяч євро, компанія має заплатити близько 40 тисяч євро. Франшиза становить 26 тисяч євро, тобто цю частину збитків у разі страхового випадку компанія покриває сама.
І лише потім тобі, можливо, виплатять решту. Це ж не працює так, що сьогодні тебе розбомбили, а завтра страхова вже перерахувала гроші. Спочатку треба пройти всі процедури: ДСНС, Торгово-промислову палату, СБУ, незалежних експертів, ще низку інстанцій. І тільки після цього, можливо, отримаєш виплату.
— А держава якось допомагає бізнесу зменшити ці ризики?
На митниці тиждень тому було повідомлення, що розглядається можливість розмитнення товару безпосередньо на кордоні. Тобто вантаж надходить в Україну, його можна розмитнити на кордоні, а потім він уже безпосередньо їде далі. Це могло б зменшити ризик втрати товару, наприклад, внаслідок масованого обстрілу Києва. Але цього, на жаль, не сталося. Станом на позавчора сказали, що розмитнення на кордоні не буде, оскільки там можуть з’являтися корупційні схеми.
Я для себе це пояснюю тим, що це, мабуть, також втрата якихось коштів локальними митницями в Києві та інших регіонах, адже кожна митниця виконує свої місячні плани.
— Це могло б ще й пришвидшити процедуру?
Вони обіцяють пришвидшити розмитнення, але я цього ще не відчула, тому що перші машини після втрати вантажу приїдуть до нас тільки в понеділок-вівторок.
Обіцяють розмитнити швидко.
— А зараз скільки часу займає розмитнення?
Чотири-п’ять годин, іноді шість. Якщо призначають огляд вантажу, це може розтягнутися на цілий день. Наприклад, вранці машина стала, через чотири години повідомляють, що буде огляд. На митному терміналі на складі працюють два-три вантажники.
Після вихідних вантажів збирається дуже багато. Стоїть десять фур, половина з них на огляд, і треба чекати в черзі, поки ці два-три вантажники оглянуть усі вантажі й доберуться до твого. Тобто це може тривати до вечора, фактично цілий день. Як буде тепер, не знаю.