Голова Держфінмоніторингу Філіп Пронін
На початку 2026 року українці зберігають поза банківською системою майже 926 мільярдів гривень готівкою, не враховуючи валютних коштів. Керівник Держфінмоніторингу Філіп Пронін розцінює таку ситуацію як показник глибокої зневіри суспільства до держави та фінансових установ. За його словами, Україна залишається однією з країн Європи з найвищим рівнем обігу готівки, а обсяг заощаджень поза банками суттєво перевищує загальну суму депозитів громадян. Ця проблема має не лише фінансовий, а й структурний характер: кошти не залучаються до розвитку економіки.
Голова Держфінмоніторингу Філіп Пронін
Згідно з офіційними даними Національного банку України, показник агрегату М0, що відображає готівку в обігу поза банками, на 1 січня 2026 року сягнув 926,3 млрд грн. Загальний обсяг грошової маси М2 становив приблизно 4,02 трлн грн. Таким чином, частка готівкової гривні сягає близько 23%. Варто зазначити, що в розвинених країнах цей показник зазвичай не перевищує 5-15%, як повідомляє УкраїнськіНовини.
Як зазначив Філіп Пронін, очільник Державної служби фінансового моніторингу:
“Готівка є значно більшим явищем, ніж просто гроші. Вона виступає своєрідним показником суспільних процесів, що дозволяє оцінити рівень довіри до держави, банківської системи, економічних перспектив і навіть очікувань громадян щодо їхнього майбутнього.”
Пронін підкреслив, що не вся готівка має неофіційне походження. Серед легальних джерел він виділив:
- офіційно отримані заробітні плати та доходи від підприємницької діяльності;
- виручені кошти від продажу майна та отримане спадкове майно;
- банківські депозити, зняті готівкою;
- перекази від близьких, які перебувають за кордоном.
Водночас значна кількість готівки може свідчити про ухилення від сплати податків: приховану зайнятість, виплату заробітної плати “в конвертах” або структурування бізнесу для зменшення податкового навантаження.
Формування замкненого кола недовіри
Голова Держфінмоніторингу проаналізував процес формування недовіри українців до банківських установ. Покоління, яке пережило розпад СРСР, пам’ятає знецінення ощадних внесків. Згодом настали фінансові кризи, банкрутства, девальвації та обмеження на валютні операції. З 2014 року до цього додалася повномасштабна воєнна загроза.
Для пояснення цього механізму Пронін застосував концепцію шведського економіста Гуннара Мюрдаля – теорію кумулятивної причинності. Вона описує два ефекти: ефект поширення, коли успіх в одній сфері позитивно впливає на інші, та ефект зворотного впливу, коли ресурси зосереджуються лише в певних центрах, залишаючи інші регіони без належного розвитку. Через цю динаміку виникає “пастка бідності”.
Щодо ситуації в Україні, Пронін описав чотириетапний цикл, що самопідтримується:
- низький рівень довіри до інституцій стимулює накопичення готівки;
- значна кількість готівки поза банківською системою зменшує доступні ресурси для кредитування та інвестицій;
- менший обсяг інвестицій призводить до сповільнення економічного зростання;
- повільне економічне зростання не створює передумов для відновлення довіри.
Трудові мігранти є окремим важливим фактором. Протягом багатьох років вони фактично виступали одними з найбільших інвесторів національної економіки. Значна частина іноземної готівки, що зберігається в домогосподарствах, має цілком законне походження і підтверджується офіційними доходами.
Служба посилила контроль за власниками готівки
Держфінмоніторинг посилює перевірки операцій з готівкою, особливо при придбанні нерухомості. Зокрема, як раніше повідомив Пронін, фінансова розвідка ретельно перевірятиме покупців елітного нерухомого майна, якщо розрахунки проводяться готівкою без належного підтвердження її походження. Служба вже отримала розширені повноваження для аналізу підозрілих транзакцій на ринку нерухомості.
Водночас Верховна Рада ініціювала розгляд діяльності самого Проніна. Його було викликано до парламенту, як зазначає Інформатор, через значну заробітну плату та незрозумілі службові відрядження. На слуханнях Пронін повідомив про 100 млн грн, привласнених Коломойським, проте визнав, що це становить менше 0,1% від загальної суми коштів, які зникли з ПриватБанку.