Українському бізнесу важко конкурувати з іноземцями навіть на власному ринку
З січня по квітень 2026 року спостерігалося зростання імпорту товарів в Україну на 30%, тоді як експорт з України збільшився лише на 4,5%. Це свідчить про зниження конкурентоспроможності українських підприємств, а також про відтік значної кількості іноземної валюти за кордон для оплати товарів, що негативно впливає на курс гривні. Водночас, вітчизняні виробники звертаються до Мінекономіки зі скаргами на ввезення сталевого прокату з Туреччини, В’єтнаму, Південної Кореї та Індії за заниженими цінами. Також страждають виробники молочної продукції. Міністр економіки Олексій Соболев, схоже, поки не спромігся вирішити цю проблему.
Видання Forbes, посилаючись на дані Державної митної служби України, зазначає, що обсяг імпорту іноземних товарів в Україну за перші чотири місяці 2026 року склав 32,2 млрд доларів, тоді як експорт товарів з України досяг лише 13,9 млрд доларів. Дефіцит зовнішньої торгівлі товарами (різниця між вартістю імпортованих в Україну та експортованих з України товарів) зріс порівняно з аналогічним періодом минулого року з 11,5 млрд доларів до 18,3 мільярда, тобто на 59%!
У 2025 році до України було ввезено іноземних товарів на суму 84,8 млрд доларів. Натомість українська продукція, відправлена за кордон, коштувала лише 40,5 млрд доларів, тобто удвічі менше. Цей дефіцит покривається, зокрема, за рахунок використання іноземної валюти з резервів Нацбанку, а також грантів та кредитів. І це стосується не лише товарів, які не мають аналогів на українському ринку. Чим більша ця різниця, тим більше іноземної валюти виходить з України, що призводить до падіння курсу гривні та зростання інфляції.
За заявами компаній “Модуль – Україна” та “Полістіл”, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) розпочала антидемпінгове розслідування щодо імпорту до України сталевого прокату з вуглецевої сталі з покриттям, що походить з Туреччини, В’єтнаму, Південної Кореї та Індії. Розслідування доручено провести Міністерству економіки, навколишнього середовища та сільського господарства України. При цьому таке розслідування може тривати до 12 місяців, а якщо Мінекономіки задовольнить претензії бізнесу, можуть бути запроваджені антидемпінгові мита на зазначену продукцію з цих чотирьох азійських країн. Відповідно, ще рік українські компанії будуть зазнавати недобросовісної конкуренції з боку іноземних підприємств в Україні.
Згідно з матеріалами скарги, за період 2022–2024 років імпорт в Україну сталевого прокату з вуглецевої сталі, що походить з вказаних країн, зріс у 4,5 раза, а споживання аналогічної продукції в Україні збільшилося в 2,5 рази. Причому, починаючи з 2023 року, середні ціни імпорту продукції з Туреччини, В’єтнаму, Південної Кореї та Індії були суттєво нижчими за ціни українських виробників. Отже, дешевий прокат з цих країн перешкоджав зростанню цін на внутрішньому ринку, яке необхідне для збереження рентабельності українського бізнесу.
Сталевий прокат. Фото: Інтерфакс-Україна
Такі випадки трапляються нерідко. Наприклад, у січні було зареєстровано скаргу від ТОВ “ДМЗ Комінмет”, Трубного заводу “Трубосталь”, ТОВ “Метінвест-СМЦ” та металургійного комбінату “Запоріжсталь”, ММК ім. Ілліча щодо сталевих зварних труб з Туреччини. Обсяг їхнього імпорту до України з 2021 року до початку 2025 року зріс на 400%. І в середньому ціни на турецькі зварні труби в Україні були нижчими, ніж на українські.
А ТОВ “Патон Інтернешнл” подало скаргу на китайське зварювальне обладнання. За 2022-2024 роки його імпорт в Україну зріс на 64%, а частка в імпорті такої продукції збільшилася на 2%. Це свідчить про потенціал подальшого зростання. Причому ціни були навіть нижчими за собівартість аналогічних товарів українського виробництва. Повний перелік продукції, щодо якої тривають антидемпінгові розслідування та застосовуються заходи протидії демпінгу, можна переглянути на сайті Мінекономіки.
Проблеми існують навіть у харчовій промисловості. Складною є ситуація в українських виробників сиру. У грудні минулого року, напередодні свят, українські сири виявилися на 11-20% дорожчими в Україні, ніж їх аналоги, імпортовані з Польщі, Німеччини та інших країн ЄС. Відповідно, споживачі все частіше обирають закордонний продукт.
Європейські сири, обкладені митами в США та Китаї, були готові продаватися на інших ринках (включно з Україною) за нижчими цінами, щоб розпродати запаси. За рік імпорт іноземних сирів в Україну зріс на 10,5%. Акції та знижки слабко допомогли українським сироварам у цій боротьбі.
Держава практично не захищає вітчизняних виробників сиру. Хіба що програмою Мінекономіки “Національний кешбек” (для твердих українських сирів надається 15% кешбеку покупцям), яка, однак, не допомагає утримати частку ринку від дешевших закордонних конкурентів.
Окрім сиру, у грудні 2025 року імпорт закордонних молока, вершків та кисломолочних продуктів в Україну зріс порівняно з попереднім роком. Якщо національний кешбек хоч якось впливає на виробників “молочки”, то на промислові підприємства, які скаржилися на демпінг з боку Китаю, Туреччини та інших країн, він майже не діє, оскільки їхню продукцію українці не купують у магазинах. Держава також може запропонувати бізнесу програму пільгових кредитів “5-7-9”.
Імпорт молочної продукції в Україну у грудні 2025 року за даними Держстату
Водночас, міністр економіки України Олексій Соболев вважає національний кешбек “ефективним інструментом підтримки національного виробника” та наводить певні дані, згідно з якими 64% опитаних українців схвально або нейтрально ставляться до цієї програми. Міністр зазначає, що підтримка від 5% до 15% дозволяє допомогти виробникам саме тих груп товарів, які найбільше потерпають від імпорту. Проте соціолог з Active Group Андрій Єременко підкреслює: більшість українців вважають роздачу грошей державою знущанням над громадянами (про це свідчать результати фокус-груп).
Партнерка юридичної компанії “Ілляшов та партнери” Олена Омельченко зазначає, що українським виробникам, які змушені працювати в складних умовах війни, пов’язаних з блекаутами, обстрілами та мобілізацією, важко конкурувати з закордонними імпортерами на вітчизняному ринку. Експертка наголошує: уявлення, що Україна, будучи членом Світової організації торгівлі, має залишатися відкритою для іноземних товарів навіть в умовах війни, є хибним.
Стаття XXI(b)(iii) Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) прямо дозволяє країні застосовувати заходи, які вона вважає необхідними для захисту основоположних інтересів безпеки, зокрема: “…під час війни або інших надзвичайних обставин у міжнародних відносинах…”. Це положення неодноразово використовувалося іноземними країнами, зокрема США та ЄС, для захисту своїх виробників.
Юристка підкреслює, що навіть якщо країна, яка постачає в Україну свої дешевші товари, звернеться до СОТ через запроваджені Україною обмеження, то апеляційний орган СОТ не функціонує з 2019 року, а отже, рішення не мають остаточного характеру. Жодна держава не була зобов’язана компенсувати дії, вжиті з міркувань безпеки в умовах війни.
“Кожна гривня податків – це бронежилет, дрон або евакуаційна машина. А кожна гривня, витрачена на імпорт товарів із країн, які не є союзниками, – це втрачений ресурс. Адже вона не залишається в Україні, не створює робочі місця, не генерує податків і не зміцнює економіку”, – каже юристка, експертка з міжнародної торгівлі Олена Омельченко.
Вона пропонує насамперед вводити обмеження (тимчасові мита, ліцензування, технічні бар’єри, квоти) проти конкретних товарів з недружніх або нейтральних країн, якщо існують українські аналоги. Адже такий імпорт створює загрози для української економіки, діяльності бізнесу та зайнятості населення.
Як можна захищати вітчизняного виробника, можна було побачити на прикладі сусідніх з Україною європейських держав, які перешкоджають потраплянню української продукції на свої ринки, коли мають власні аналоги. Це стосувалося, перш за все, української аграрної продукції.
Однак, до таких порад в уряді Юлії Свириденко поки що не прислухаються, зокрема й чинний міністр економіки Олексій Соболев. Хоча Україна заборонила торгівлю з РФ, Білоруссю, Іраном та КНДР, цього недостатньо для захисту вітчизняних виробників. Проте й не варто брати приклад з радикальних мит, запроваджених Дональдом Трампом проти майже всіх країн світу.
Питання, яким саме чином Мінекономіки ще зможе підтримати український бізнес, якому дедалі складніше конкурувати з іноземцями, залишається відкритим. Адже наявної “підтримки” точно недостатньо. Тим часом частина українських виробників занепадає, тому потрібно діяти оперативно.